Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2000 04-1/11-6/179
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
заступника Голови
судді
розглянула заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ",
-М.Київ (далі - ТОВ "ХХХ")
про перевірку рішення (постанови, ухвали) від ХХ.11.2000 р.
арбітражного суду м. Києва у справі № 1/350
за позовом ТОВ "ХХХ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ", М.Київ (далі
-ТОВ "УУУ")
про виселення відповідача з нежитлового приміщення в будинку по
вул. А-ва, 5 в М.Києві та вселення позивача в приміщення згаданого
будинку.
Позов ґрунтується на тих підставах, що відповідно до укладеного
між сторонами договору купівлі-продажу від ХХ.06.2000 р. № 1 ТОВ
"ХХХ" набуло право власності на приміщення в будинку по вул. А-а,
5 в м. Києві, однак ТОВ "УУУ" відмовляється його звільнити та
чинить перешкоди у користуванні приміщенням.
У цій же справі розглядався зустрічний позов ТОВ "УУУ" до ТОВ
"ХХХ" про визнання договору купівлі-продажу від ХХ.06.2000 р. № 1
недійсним з таких підстав:
1. Директор ТОВ "УУУ" С. підписав договір з перевищенням своєї
компетенції, визначеної пунктом 9.10 статуту товариства.
Відповідно до цього пункту статуту до компетенції директора
віднесено організацію виконання рішень зборів учасників
товариства. Тому укладення директором товариства договору
купівлі-продажу нерухомого майна можливе лише в разі прийняття
такого рішення зборами учасників, яке (рішення) має передувати
укладенню договору. Відповідно до підпункту з) пункту 9.7. статуту
до компетенції зборів учасників товариства належить затвердження
угод на суму, що перевищує еквівалент 100000 доларів США в
перерахунку в національну валюту України за курсом Національного
банку на момент укладення угоди. Збори учасників ТОВ "УУУ", що
відбулися ХХ серпня 2000 р., відмовилися затвердити оспорюваний
договір купівлі-продажу.
2. Договір купівлі-продажу укладено внаслідок зловмисної угоди
представника ТОВ "УУУ" із ТОВ "ХХХ" (стаття 57 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
). Факт умисної змови підтверджується тією
обставиною, що на момент укладення оспорюваного договору С.
одночасно був директором ТОВ "УУУ" і учасником ТОВ "ХХХ". Будівля
відчужена за ціною, штучно заниженою майже в 10 разів, а тому С.,
як учасник ТОВ "ХХХ", отримував пряму вигоду. Хоча загальними
зборами засновників ТОВ "ХХХ", що відбулися ХХ травня 2000 р. було
задоволено прохання С. про вихід зі складу учасників товариства,
однак фактично він припинив свою участь у товаристві лише з ХХ
липня 2000 р. коли були зареєстровані зміни до установчих
документів товариства. Несприятливі наслідки цього договору для
ТОВ "УУУ" полягають у продажу будівлі за заниженою ціною. Ця
обставина підтверджується експертною оцінкою вартості будівлі
станом на ХХ червня 2000р., яка визначена сумою - 755 1000 грн.
(за договором ціна об'єкта продажу склала 840000 грн..). Незадовго
до укладення оспбрюваного договору до ТОВ "УУУ" надійшла
пропозицїя від ТОВ "ААА" щодо продажу будівлі за 3 млн.грн.; ця
сума має вважатися звичайно, ціною в розумінні пункту 1.20 ст. 1
ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, порядок розрахунків за договором передбачає сплату
половини суми шляхом емісії простого векселя, що може значно
утруднити фактичне одержання грошових коштів.
3. Укладення договору купівлі-продажу позбавляє ТОВ "УУУ"
приміщень, внаслідок чого втрачається можливість займатися
господарською діяльністю. Тому цей договір суперечить цілям
статутної діяльності товариства (стаття 50 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
).
4. Передбачений договором порядок розрахунків суперечить
законодавству, оскільки вексель може бути видано лише після
переходу до покупця права власності на приміщення.
5. На момент укладення договору купівлі-продажу право власності
ТОВ "УУУ" на будівлю не було зареєстровано в бюро технічної
інвентаризації. За відсутності цього документа має бути відмовлено
в нотаріальному посвідченні оспопрюваного договору.
Арбітражний суд міста Києва рішенням від ХХ жовтня 2000 р.
відмовив у задоволенні зустрічного позову та задовольнив первісний
позов, посилаючись на таке.
Повноваження директора ТОВ "УУУ" розпоряджатися майном товариства
передбачені пунктом 9.9 статуту товариства. Відмова зборів
учасників ТОВ "УУУ" затвердити договір не дає підстав для визнання
його недійсним. Доводи ТОВ "УУУ" не містять беззаперечних доказів
умисної змови директора цього товариства С. Із представником ТОВ
"ХХХ" з метою заподіяння збитків підприємству-продавцю. З огляду
на це вимоги за зустрічним позовом визнані недоведеними.
Зважаючи на укладений між сторонами договір купівлі-продажу,
користування приміщеннями з боку ТОВ "УУУ" є незаконним, що дає
підстави для задоволення первісного позову, мотивуючи постанову
такими доводами.
За заявою ТОВ "УУУ" голова арбітражного суду м. Києва перевірив
рішення в порядку нагляду і постановою від ХХ.11.2000 р. скасував
його, прийняв нове рішення про задоволення зустрічного позову, та
відмову у задоволенні первісного позову, мотивуючи постанову
такими доводами.
Підпунктом з) пункту 9.7 статуту ТОВ "УУУ" передбачено, що до
Компетенції загальних зборів учасників товариства належить
затвердження угод на суму, що перевищує еквівалент 100 000 доларів
США у перерахунку у національну валюту України за курсом
Національного банку на момент укладання угоди.
В оспорюваному договорі купівлі-продажу ціна майна перевищує
зазначене обмеження.
До матеріалів справи залучена копія протоколу зборів учасників ТОВ
"УУУ" від ХХ.08.2000 р. № 6, з якого вбачається, що договір
купівлі-продажу зборами не затверджений. Оскільки вищий орган
управління ТОВ "УУУ" не наділив директора правом укладати угоди на
суму більш ніж 100000 доларів США без узгодження із зборами
учасників, наглядова інстанція арбітражного суду м. Києва зробила
висновок, що оспорюваний договір укладений директором ТОВ "УУУ" з
перевищенням наданих йому статутом повноважень.
Відповідно до статутних документів директор ТОВ "УУУ" на момент
укладання договору одночасно був учасником ТОВ "ХХХ". Зважаючи на
наявні у матеріалах справи дані щодо ринкової вартості майна, яка
значно перевищує ціну продажу, наглядова інстанція визнала
встановленим, що укладення договору купівлі-продажу потягло
несприятливі наслідки для продавця.
Тому оспорюваний договір містить ознаки зловмисної угоди.
Зустрічний позов задоволене на підставі статей 48,57 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
З огляду на недійсність договору, на якому ґрунтуються вимоги ТОВ
"УУУ" за первісним позовом, у його задоволенні відмовлено.
ТОВ "ХХХ" звернулося до Вищого арбітражного суду України з заявою
про перевірку постанови в порядку нагляду, оспорює викладені в ній
доводи і просить постанову скасувати.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи заявника, судова
колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного
суду України відзначає таке.
Між сторонами у даній справі укладено договір від ХХ.06.2000 р. №
1, відповідно до якого ТОВ "УУУ" продало, а ТОВ "ХХХ" купило
нежитлове приміщення в будинку по вул. А-а, 5, літера Б, в м.
Києві. Вартість об'єкта продажу обумовлена сторонами в сумі 840000
грн., яку покупець зобов'язався сплатити в два етапи : перший
платіж в сумі 50% вартості об'єкта - шляхом видачі векселя не
пізніше ХХ липня 2000 р., другий платіж в такому ж розмірі
грошовими коштами не пізніше ХХ липня 2000р. (пункт 2.1).
Обґрунтовуючи вимоги за первісним позовом, ТОВ: "ХХХ" подало
арбітражному суду докази виконання своїх зобов'зань щодо
розрахунків за договором : копію простого векселя від ХХ.07.2000
р. № 3 на суму 420000 грн., надісланого продавцю рекомендованим
листом № 2, та копію платіжного доручення від ХХ.07.2000 р.№ 5 на
суму 420000 грн. З моменту повної сплати вартості об'єкта продажу
до покупця переходить право власності на придбаний об'єкт, (пункт
1.5 договору купівлі-продажу). Відповідно до статті 48 Закону
України "Про власність", якою передбачені положення щодо захисту
права власності власник може вимагати усунення будь-яких порушень
його права.
Вимоги ТОВ "УУУ" зустрічним позовом ґрунтуються на положеннях
статей 48,50, 57 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якими
визначаються умови недійсності угод. Оцінюючи ці вимоги, судова
колегія виходить з такого.
1.Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
підставою недійсності угоди є її невідповідність вимогам закону.
Зокрема, не відповідає вимогам закону угода, укладена органом
юридичної особи без відповідних повноважень, а також з порушенням
наданих їй повноважень. Саме на цю обставину посилається ТОВ "УУУ"
в обгрунтування вимог про визнання договору купівлі-продажу
недійсним на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Між тим, аналіз положень статуту ТОВ "УУУ" не дає підстав для
такого висновку. На стороні продавця договір купівлі-продажу від
ХХ.06.2000 р. № 1 укладено генеральним директором С. Компетенція
директора, як виконавчого органу товариства, визначене пунктами
9.9, 9.10 статуту ТОВ "УУУ". Зокрема, згідно з пунктом 9.9 статуту
директор має право розпоряджатися майном товариства, включаючи
кошти, в межах компетенції, передбаченої статутом і чинним
законодавством України.
Не можна погодитися з доводами ТОВ "УУУ" про те, що директор міг
укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна лише на виконання
відповідного рішення зборів учасників, як вищого органу управління
товариства. В такому разі слід було б визнати, що й усі інші
повноваження директор здійснює виключно в порядку організації
виконання рішень зборів учасників товариства, тобто не має власної
компетенції. Однак, такий висновок суперечить положенням пунктів
9.9, 9.10 статуту, відповідно до яких "організація виконання
рішень Зборів Учасників Товариства" - це лише одне з повноважень
директора в числі інших.
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Статтями 41, 59 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, підпунктом з) пункту 9.7 статуту ТОВ "УУУ"
передбачено не укладення, а затвердження загальними зборами
товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує
вказану в статуті товариства. За умови, що договір підписано
виконавчим органом товариства без порушення наданих йому
повноважень, сам лише факт незатвердження договору зборами
товариства після його підписання не може бути -підставою для
визнання договору недійсним (пункт 9.4. роз'яснення Вищого
арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод
недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
).
Судова колегія вважає недоречним посилання ТОВ "УУУ" на статтю 55
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
, в якій ідеться про
подання певних документів для нотаріального посвідчення угод про
відчуження та заставу майна. У нотаріальному порядку посвідчуються
угоди щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну
форму, а також за бажанням сторін. Оспорюваний за даним позовом
договір купівлі-продажу до таких угод не відноситься, а тому
відсутні підстави поширювати на нього положення статті 55 Закону
України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
Недоречним є також посилання ТОВ "УУУ" на пункт 1 розділу 2 Правил
виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку
України від 10.09.92 № 528 ( 528-92-п ) (528-92-п)
з наступними змінами і
доповненнями. Доводи ТОВ "УУУ" про те, що вексель для оплати за
придбане приміщення міг бути виданий лише після переходу до
покупця права власності на це приміщення, базуються на його
власному тлумаченні положень, пункту 1 розділу 2 згаданих Правил і
не відповідають їх змісту.
3 огляду на викладене, вимоги ТОВ "УУУ" про визнання договору
купівлі-продажу недійсним відповідно до положень статті 48
Цивільного кодексу України є безпідставними.
2. Згідно зі статтею 50 Цивільного кодексу України недійсною є
угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими
цілями її діяльності. Згідно з пунктом 2.1 Статуту ТОВ "УУУ" метою
діяльності товариства є задоволення потреб населення, підприємств
і організацій у продукції та послугах товариства та одержання на
підставі цього прибутку. Мета діяльності товариства досягається
через певні види діяльності, визначені пунктом 3.2 статуту, серед
яких купівля, продаж і надання в оренду будівель, приміщень,
обладнання та іншої нерухомості. З огляду на викладене, підстави
для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу позастатутною
угодою відсутні.
3. Згідно зі статтею 57 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
може бути визнана недійсною угода, укладена внаслідок зловмисної
угоди представника однієї сторони з другою стороною. Зловмисною
угодою є умисна змова представника однієї сторони з другою
стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи,
від імені якої укладено договір (пункт 13 згаданого вище
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99
№ 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
). Обґрунтовуючи свої вимоги в цій
частині, ТОВ "УУУ" посилається на те, що С. - який підписав
договір як представник підприємства - продавця, на цей момент
одночасно був учасником -ТОВ "ХХХ" - покупця і мав особисту
вигоду. від цієї угоди. Однак, сам лише факт участі С. у
засновництві ТОВ "ХХХ" не дає підстав для висновку про те, що
договір купівлі-продажу є результатом умисної змови між С., як
генеральним директором ТОВ "УУУ", і ТОВ "ХХХ" в особі директора
К., який підписав договір.
Не підтверджені будь-якими фактичними даними доводи ТОВ "УУУ" щодо
матеріальної вигоди від цієї угоди особисто для С., як учасника
ТОВ "ХХХ". Більш того, рішенням загальних зборів засновників ТОВ
"ХХХ" від ХХ.05.2000 протокол № 1, (тобто до укладення договору
купівлі-продажу) задоволено заяву С, щодо виходу його зі складу
засновників товариства, а його частка передана новому учаснику.
Відповідно до пункту 4.12 статуту ТОВ "ХХХ" при виході засновника
з товариства, йому виплачується частка вартості майна товариства
пропорційно його частці у статутному фонді на дату його виходу.
Судова колегія вважає, що наглядова інстанція арбітражного суду м.
Києва безпідставно ототожнює дату виходу С. з числа засновників
товариства з датою реєстрації відповідних змін до статуту, які
(зміни) підписувались вже новим складом учасників товариства.
Судова колегія бере до уваги-також наступні обставини. ТОВ "УУУ"
утворено на підставі установчого договору, укладеного ХХ лютого
2000 р. між відкритим акціонерним товариством "ВВВ" (далі ВАТ
"ВВВ") і громадянином Т. Первісне статутний фонд товариства
передбачався в сумі 7400 грн. і формувався за рахунок грошових
внесків засновників відповідно 6400 грн.або 86,49 % та 1000 грн.
або 13.51 %. 13 березня 2000 року ВАТ "ВВВ" та Т. були підписані
зміни до установчого договору, відповідно до яких статутний фонд
ТОВ "УУУ" збільшено і визначено сумою 846900 грн.-12. коп. Розмір,
вид внесків та частки учасників у статутному фонді товариства
визначені таким чином :
- ВАТ "ВВВ" - 845900 грн. 12 коп. або 99,882 % статутного фонду
шляхом внесення грошових коштів на суму 6400 грн. та нерухомого
майна, а саме нежитлового будинку вартістю 839500 грн.12 коп.; -
Т. - 1000 грн. або 0,118 % статутного фонду шляхом внесення
грошових коштів.
Таким чином, ціна об'єкта продажу за договором купівлі-продажу
відповідає вартості, якою оцінюється цей об'єкт якості внеску ВАТ
"ВВВ" до статутного фонду ТОВ "УУУ".
Відповідно до статті 21 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємства вільні у виборі предмета
договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що матеріали справі
не містять підстав для визнаная договору купівлі-продажу
недійсним. Постанова арбітражного суду м. Києва не відповідає
законодавству і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підлягає скасуванню, а рішення цього суду залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст.106-108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову арбітражного суду М.Києва від ХХ.11.2000 року у справі №
1/350 скасувати. Рішення цього суду від ХХ.10.2000р. залишити без
зміни.
Стягнути з ТОВ "УУУ" на користь ТОВ "ХХХ" 42 грн.50 коп.
державного мита за заявою про перевірку постанови в порядку
нагляду.
Видати наказ.