ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2003 Справа N 2-4/1196-2003
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" на постанову Вищого господарського суду України від
18.08.2003 року у справі за позовом відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" до Державної податкової інспекції в
Бахчисарайському районі АР Крим, Відділення Державного
казначейства в Бахчисарайському районі АР Крим та П-ської
сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про стягнення
30642, 56 грн.,
встановила:
У вересні 2002 року ВАТ "ХХХ" (далі - Санаторій) звернулося до
господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової
інспекції Бахчисарайського району АР Крим про визнання недійсними
рішень ДПІ № 71/28/25632351/1943 від 12.07.2002 року та
№138/18/05532351/2114 від 25.07.2002 року та стягнення з бюджету
30642, 56 грн. сплаченого земельного податку за 2001 та 2002 роки.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у 2001-2002 роках
Санаторій при розрахунку податкових зобов'язань не врахував пільг,
передбачених п.п. 3,4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, згідно яких від сплати податку звільняються дитячі
санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, а також
вітчизняні заклади охорони здоров'я.
Під час розгляду справи, судом, на підставі ст. 24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
залучено до участі у справі в якості відповідачів
Відділення Державного казначейства в Бахчисарайському районі АР
Крим та П-ську сільську раду Бахчисарайського району АР Крим.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно
довідки Головного управління статистики в АР Крим про внесення в
Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України
( 118-96-п ) (118-96-п)
ВАТ "ХХХ" вказано код організаційно-правової форми
господарювання 231, тобто Відкрите акціонерне товариство, а вид
діяльності - 85.11.3 Діяльність санаторно-курортних організацій,
який не входить в список спеціалізованих санаторіїв, які
відповідно до п.3 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
користуються пільгами.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13.02-4.03.2003 року
позов задоволено, посилаючись на п.4 ст. 12 Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
,
згідно якого вітчизняні заклади охорони здоров'я звільнено від
сплати земельного податку.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.05.2003 року рішення господарського суду АР Крим від
13.02-4.03.2003 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову,
посилаючись на те, що Санаторій не є вітчизняним закладом охорони
здоров'я і не звільнений від сплати земельного податку на
загальних підставах.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2003 року
залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду 15.05.2003 року з тих же підстав.
6.11.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ВАТ
"ХХХ" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 18.08.2003 року. Скарга
мотивується застосуванням нормативно-правового акта, що суперечить
Конституції України та неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду касаційний суд
грунтував свою постанову тим, що Відкрите акціонерне товариство
"ХХХ" (далі Санаторій) не є закладом охорони здоров'я і не
звільняється від земельного податку на підставі п. 4 ст. 12 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Проте з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.
За ст.ст. 3, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ) (2801-12)
(далі Основ) безпосереднью охорону здоров'я населення
забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні,
фізкультурно - оздоровчі, санаторно - курортній, аптечні,
науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та
організаціями з різними формами власності, які здійснюють свою
діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або
уповноваженим ним органом, завданнями яких є забезпечення
різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я, шляхом
подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр
профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного
характеру, а також виконання їхніх функцій на основі професійної
діяльності медичних працівників.
Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної
реєстрації та акредитації, їх ліцензування, визначається актами
законодавства України.
Ст. 2 Закону України "Про курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
(далі Закон) до
санаторно-курортних закладів віднесено заклади охорони здоров'я,
що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання
громадянам послуг лікувального, профілактичного та
реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних
ресурсів.
Такі заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ
( 2801-12 ) (2801-12)
та іншими нормативно-правовими актами і їх перелік
затверджується центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів
України від 11.07.2001 року № 805 ( 805-2001-п ) (805-2001-п)
.
Господарським судом встановлено, що 12.06.2002 року № 347/3-р
Бахчисарайська райдержадміністрація зареєструвала ВАТ "ХХХ".
Згідно п.2.2. Статуту основним предметом діяльності товариства є
лікувально-оздоровча діяльність та медична практика. Відповідно до
п. 1.6. Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 114 від
22.06.1995 року "Про затвердження переліку закладів охорони
здоров'я, переліку лікарських посад і переліку посад
фармацевтичних працівників" ( z0399-95 ) (z0399-95)
Санаторію виданий
акредитаційний сертифікат серії М3 № Х4, як закладу охорони
здоров'я і ліцензію серії АН за № Х6 на заняття медичною
практикою.
Суд першої інстанції правильно і обгрунтовано зазначив, і цього не
заперечує відповідач, що Санаторій не відноситься до
спеціалізованих, тому згідно з п. 4 ст. 12 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
не є платником земельного податку.
Застосування апеляційним судом до спірних відносин п. 3 ст. 12
Закону України "Про плату за змелю" ( 2535-12 ) (2535-12)
згідно з яким від
оплати земельного податку звільняються спеціалізовані санаторії
України для реабілітації хворих за списком затвердженим наказом
Міністерства охорони здоров'я України № 289 від 01.10.1998 року
( z0675-98 ) (z0675-98)
, як і висновок Вищого господарського суду України про
те, що юридичні особи не державної форми власності не можуть бути
закладами охорони здоров'я не відповідають фактичним обставинам
справи, вимогам чинного законодавства і є помилковими.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp01/987-1 ) (sp01/987-1)
від
18.08.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.05.2003 року скасувати.
Рішення господарського суду АР Крим від 13.02-4.03.2003 року
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.