Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.12.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "ХХХ" (далі - Підприємство) на постанову
Вищого господарського суду України від ХХ серпня 2003 року у
справі за позовом Підприємства до Товариства з обмеженою
відповідальністю "YYY" (далі - Товариство) про стягнення 1 943 609
грн. 59 коп. заборгованості з оплати простих векселів,
встановила:
З позовом до Господарського суду м. Н-ська Підприємство звернулось
ХХ листопада 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що: позивач є держателем
простих векселів №№ ХХ3 - ХХ7, №№ ХХ1, ХХ2, Х1-Х8, емітованих
Товариством ХХ листопада 1998 року, на загальну суму 1 500 000
грн. із строком платежу ХХ листопада 1999 року; позивач ХХ жовтня
2002 року звернувся до Товариства з претензією за № ХХ8 про оплату
вказаних векселів, яка не була задоволена; згідно з пунктом 48
Положення про переказний і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
,
затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 7 серпня
1937 року (далі - Положення) та пунктом п'ятим статті 2 Закону
України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
векселедержатель
має право вимагати від зобов'язаної особи оплати векселів та
сплати відсотків.
Рішенням Господарського суду м. Н-ська від ХХ січня 2003 року в
позові відмовлено. Судове рішення обґрунтовано тим, що: зазначені
прості векселі емітовані зі строком платежу ХХ листопада 1999
року; відповідно до пункту 38 Положення ( 2374-14 ) (2374-14)
держатель
векселя строком на визначений день або у такий-то час від
складання чи від пред'явлення повинен пред'явити переказний
вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в
один із двох наступних робочих днів; позивачем не надано суду
доказів того, що векселі були пред'явлені до оплати та документів,
що підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем за
цивільно-правовою угодою.
Н-ський апеляційний господарський суд постановою від ХХ квітня
2003 року зазначене судове рішення залишив без змін, виходячи з
того, що з закінченням строків, встановлених для пред'явлення
векселів до платежу, векселедержатель втрачає свої права проти
векселедавця, а відтак позивач втратив право на стягнення
вексельного боргу з відповідача.
Оскарженою постановою Вищий господарський суд України постанову
Н-ського апеляційного господарського суду залишив без змін.
Постанова обґрунтована тим, що суди помилково дійшли висновку про
те, що видані векселі мають строк платежу ХХ листопада 1999 року;
вексель зі строком платежу "за пред'явленням" може бути
пред'явлений до платежу векселедержателем у будь-який час, однак у
межах року з моменту його емісії; до закінчення річного строку
векселі позивачем до оплати пред'явлені не були, а тому позивач
втратив право вимоги за ними.
Підприємство просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом касаційної інстанції норм матеріального права та виявленням
факту різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, і це
вбачається з матеріалів справи, що ХХ листопада 1998 року
Товариство емітувало прості векселі №№ ХХ3 - ХХ7, №№ ХХ1-ХХ2,
Х1-Х8 за номінальною вартістю 100 000 грн. кожний зі строком
платежу ХХ листопада 1999 року. Цим самим спростовується висновок
Вищого господарського суду України про те, що зазначені векселі
емітовані зі строком платежу "за пред'явленням".
Вказані векселі внаслідок вчинення безперервного ряду індосаментів
перейшли до Підприємства, яке є останнім їх законним держателем.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Висновок суду першої інстанції про те, що для стягнення вексельної
суми позивач повинен був пред'явити документи про підтвердження
заборгованості відповідача перед ним за цивільно-правовою угодою,
помилковий, позаяк у разі видачі (передачі) векселя на підставі
цивільно-правової угоди, припиняються грошові зобов'язання щодо
платежу за цією угодою та виникають грошові зобов'язання щодо
платежу за векселем.
Згідно з пунктом 77 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, чинного на період
видачі спірних векселів, до простого векселя застосовуються,
оскільки вони не є несумісними з природою цього документа,
постанови, які стосуються переказного векселя, зокрема: платежу
(статті 38-42), позову у разі неакцепту або неплатежу (статті
43-50, 52-54) та позовної давності (статті 70-71).
Пунктом 38 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
передбачено, що держатель
переказного векселя строком на визначений день або у такий-то час
від складання чи від пред'явлення повинен пред'явити переказний
вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в
один із двох наступних робочих днів.
Судами встановлено, що Підприємство пред'явило Товариству
претензію з вимогою про оплату спірних векселів.
Оскільки вексельним законодавством не передбачено порядку
пред'явлення векселя до оплати, то пред'явлення згаданої претензії
необхідно розглядати як пред'явлення векселів до оплати.
Відповідно до пункту 53 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
по закінченні
строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя
строком за пред'явленням або у такий-то час від пред'явлення; для
здійснення протесту в неакцепті або в неплатежі; для пред'явлення
до платежу в разі застереження "оборот без витрат",
векселедержатель втрачає свої права проти індосантів, проти
векселедавця і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком
акцептанта.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позаяк
векселі емітовані зі строком платежу на визначений день, то
положення пункту 53 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
до даних спірних
відносин не застосовуються.
Разом з тим він, як і суд апеляційної інстанції, дійшли
помилкового висновку про те, що векселі зі строком платежу на
визначений день і не пред'явлені до оплати у встановлений строк
вважаються погашеними, оскільки вексельне законодавство України
такого наслідку непред'явлення до оплати не містить.
Згідно з частиною першою пункту 78 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і
акцептант за переказним векселем.
Відповідно до пункту 70 Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, позовні вимоги,
які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються
після закінчення трьох років з дня строку платежу.
Отже, перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах
розпочався з ХХ листопада 1999 року (дата пред'явлення векселів до
платежу) і міг сплинути ХХ листопада 2002 року. З матеріалів
справи вбачається, що позов до суду пред'явлено ХХ листопада 2002
року.
Відтак, суди дійшли помилкового висновку про безпідставність
позову Підприємства і неправомірно відмовили у його задоволенні, а
тому всі ухвалені у справі судові рішення та постанови підлягають
скасуванню як необгрунтовані і незаконні, а справа - передачі на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки
сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державного підприємства "ХХХ" задовольнити,
постанову Вищого господарського суду України ( sp14/035-2 ) (sp14/035-2)
від ХХ серпня 2003 року, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ квітня 2003 року та рішення
Господарського суду м. Н-ська від ХХсічня 2003 року скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.