Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2000 р.
Суддя Вищого арбітражного суду України , розглянувши справу за
позовом акціонерного комерційного банку "ХХХ" до Державного
комітету України з питань науки та інтелектуальної власності про
визнання недійсним абз.2 п.2 Порядку обліку доходів та видатків
Державного інноваційного фонду, затвердженого наказом Міністерства
України у справах науки і технологій від 1 жовтня 1998 року № 258
( z0668-98 ) (z0668-98)
,
за участю представників:
Позивача: Прісутні
Відповідача : Прісутні
ВСТАНОВИВ:
Міністерство України у справах науки і технологій (відповідно до
Указу Президента України від 13 серпня 1999р. № 987/99 ( 987/99 ) (987/99)
- Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної
власності) своїм наказом від 1 жовтня 1998 р. № 258 затвердило
Порядок обліку доходів та видатків Державного інноваційного фонду,
який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 1998
р. за № 668/3108 ( z0668-98 ) (z0668-98)
.
Згідно з п.2 названого Порядку підприємства, установи, організації
- платники обов'язкового збору до Держіннофонду (далі - платники),
подають установі банку, в якій вони обслуговуються, платіжні
доручення на перерахування бюджетних надходжень на вищезазначені
рахунки. Обов'язковий збір сплачується не пізніше 15 числа місяця,
наступного за звітним.
При розгляді питань щодо сплати до Державного інноваційного фонду
відповідні органи керуються названим Порядком, за невиконання
якого застосовуються штрафні санкції.
В обгрунтування поданого позову позивач посилається на те, що
оспорюваний пункт Порядку затверджений Міністерством України у
справах науки і технологій з перевищенням повноважень та
суперечить чинному законодавству.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги
підтримали.
Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні він надав наказ
від ХХ січня 2000 р. про внесення змін до Порядку, з якого
виключені оспорювані положення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно
законами України.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(ч.З,4
ст.1) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування.
Чинна Конституція, закони України не надавали Міністерству України
у справах науки і технологій повноважень на встановлення елементів
механізму справляння обов'язкових платежів. Проте Міністерство,
затвердивши своїм наказом від 1 жовтня 1998 р. № 258 Порядок
обліку доходів та видатків Державного інноваційного фонду
( z0668-98 ) (z0668-98)
, в абз.2 п.2 визначило суб'єкти обов'язкового збору
до Державного інноваційного фонду - "Підприємства, установи,
організації - платники обов'язкового збору до Держінфонду",
встановило строк його сплати "не пізніше 15-го числа місяця,
наступного за звітним", тобто визначило елементи механізму
справляння цього збору.
Розроблення та затвердження Порядку Міністерством є перевищенням
повноважень, наданих йому Положенням про Міністерство України у
справах науки і технологій, затвердженим Указом Президента України
від 23.11.96 № 1121 ( 1121/96 ) (1121/96)
, оскільки Міністерство визначене
як орган виконавчої влади і не може виконувати функції органів,
яким надано право приймати Закони з питань оподаткування. Право
прийняття відповідних законів про оподаткування має лише Верховна
Рада України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 1998 р. № 1242
( 1242-98-п ) (1242-98-п)
обов'язок розробити і затвердити Порядок обліку
доходів та видатків Державного інноваційного фонду покладався на
Міністерство України у справах науки і технологій разом з
Міністерством фінансів та Національним банком України. Проте
Міністерство перевищило свої повноваження і в цій частині,
затвердивши одноособове названий Порядок.
Крім того, названі органи повинні були затвердити Порядок обліку,
а не порядок справляння збору до Державного інноваційного фонду,
тобто порядок використання зібраних на законних підставах коштів.
За такими підставами суд вважає, що позовні вимоги про визнання
недійсним абзацу 2 пункту 2 Порядку обліку доходів та видатків
Державного інноваційного фонду, затвердженого наказом Міністерства
України у справах науки і технологій від 1 жовтня 1998 року № 258
( z0668-98 ) (z0668-98)
підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.82 - 85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
1. Визнати недійсним абзац 2 пункту 2 Порядку обліку доходів та
видатків Державного інноваційного фонду, затвердженого наказом
Міністерства України у справах науки і технологій від 1 жовтня
1998 року № 258 ( z0668-98 ) (z0668-98)
.
2. Зобов'язати Державний комітет України з питань науки та
інтелектуальної власності опублікувати резолютивну частину рішення
в тому ж виданні, тим же способом, що був опублікований Порядок
обліку доходів а видатків Державного інноваційного фонду.
3. Стягнути з Державного комітету України з питань науки та
інтелектуальної власності на користь акціонерного комерційного
банку "ХХХ" 85 гривень витрат по сплаті державного мита.
Видати наказ.
4. Копію рішення надіслати до відома Міністерству юстиції України.