ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2000 Справа N 04-1/11-6/45
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву акціонерного товариства
"Банк", м. Київ (далі АТ "Банк") про перевірку рішення
(постанови.., ухвали) від 22.02.2000 року арбітражного суду м.
Києва у справі N 14/433
За позовом акціонерного товариства закритого типу фірма
(...) м. Київ (далі АТЗТ фірма (...)
до АТ "Банк"
про стягнення 113797 грн., в тому числі 84854 грн.
заборгованості по орендній платі за період
січень-серпень 1999 року та 28943 грн. пені
за прострочку платежів, на під ставі
договору від 27.09.95 року оренди
нежитлового приміщення в будинку по вул.
Волинській, 65 в м. Києві.
У процесі розгляду справи позивач доповнив позов вимогою про
дострокове розірвання договору оренди у зв'язку з невнесенням
орендної плати понад трьох місяців та використанням орендованих
приміщень не за призначенням.
Арбітражний суд м. Києва рішенням від 13.12.99 визнав
недійсним з 13.12.99 договір оренди нежитлового приміщення від
27.09.95, укладений між АТЗТ фірма (...) і акціонерним комерційним
банком (нині АТ "Банк"), з підстав, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України; стягнув з відповідача на користь
позивача 92500 грн. заборгованості по орендній платі; в решті
позову відмовив. Рішення мотивовано такими доводами.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається
за рахунками орендодавця або додатковою угодою. Арбітражному суду
подані рахунки АТЗТ фірма (...) і платіжні доручення банку,
правонаступником якого є АТ "Банк", на сплату цих рахунків з січня
1998 року по січень 1999 року. З огляду на це суд зробив висновок,
що сторони визначили порядок розрахунків за договором на підставі
рахунків АТЗТ фірма (...). У додатковій угоді від 02.10.95 до
договору оренди сторони обумовили, що в разі заперечень збоку
орендаря по сумі орендної плати, вона встановлюється в розмірі 5
доларів США і сплачується в національній валюті України за курсом
Національного банку України на кінець місяця, за яким здійснюється
оплата. Однак, орендар таких заперечень не дав, а у відповіді на
претензію від 26.05.99 N 01-393/1 підтвердив факт розрахунків за
рахунками, наданими позивачем. Рахунки фактури надіслані
відповідачеві листом від 21.07.99 N 137 за січень-липень 1999 року
на загальну суму 117867 грн. 20 коп. З урахуванням фактично
сплаченої відповідачем суми 25367 грн. 2 коп., заборгованість по
орендній платі підлягає стягненню в сумі 92500 грн. 18 коп.
У задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено, оскільки
арбітражний суд, у відповідності з наданим йому правом, визнав
договір оренди недійсним, припинивши його на майбутнє, з огляду на
таке:
- в договорі відсутні істотні умови, передбачені статтею 10
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
;
- в додатковій угоді від 02.10.95 розмір орендної плати
визначено в доларах США, що є порушенням положень статті 3 Декрету
Кабінету Міністрів України від 19.02.93 року N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та статті
4 Указу Президента України від 25.08.96 N 762/96 ( 762/96 ) (762/96)
"Про
грошову реформу в Україні".
За заявою АТ голова арбітражного суду м. Києва перевірив
рішення в порядку нагляду і постановою від 22.02.2000 року рішення
змінив в частині основного боргу, що підлягає стягненню в сумі
86159 гри. 76 коп., яка була заявлена в претензії; в решті рішення
залишив без зміни з викладених в ньому підстав.
АТ "Банк" звернулося до Вищого арбітражного суду України з
заявою про перевірку рішення і постанови в порядку нагляду,
просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на таке.
Орендна плата за користування приміщенням умовами договору
визначена не була. У додатковій угоді від 02.10.95 сторони
передбачили, що в разі незгоди орендаря з сумою орендної плати,
вона встановлюється в розмірі 5 доларів США на місяць. Заявник
вважає безпідставним твердження позивача про те, що орендна плата
складає 5 доларів США за один квадратний метр, оскільки це не
випливає зі змісту договору оренди та додаткової угоди до нього.
Позивач не направляв рахунки за спірний період, але двічі направив
претензії про стягнення заборгованості по орендній платі, до яких
додавались розрахунки. АТ "Банк" не погодився з цими розрахунками
і сплатив орендну плату в розмірі 5 доларів США на місяць, як
передбачено умовами додаткової угоди. Заявник заперечує факт
надіслання йому відповідачем рахунків-фактур за січень липень 1999
року листом від 21.07.99 N 137. Позивач ввів суд в оману, оскільки
21.07.99 він надіслав АТ "Банк" копію позовної заяви, але поштову
квитанцію подав суду як доказ надіслання в цей день
рахунків-фактур.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи заявника,
судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України відзначає таке.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в
потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є
ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для
договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою
однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
положення цього
Закону поширюються на регулювання оренди майна інших форм
власності, якщо інше не передбачено законодавством та договором
оренди. Статтею 10 цього Закону визначені істотні умови договору
оренди, більшість з яких, як обгрунтовано вказується в рішенні
арбітражного суду м. Києва, відсутні в договорі оренди від
27.09.95, укладеному між сторонами вданій справі.
Зокрема, не зазначена вартість орендованого майна з
урахуванням її індексації. Матеріали справи свідчать також про те,
що не визначено чітко об'єкт оренди, а саме розмір площі
орендованого приміщення. Так, в пункті 1.1 договору вказується, що
в оренду передаються частина нежитлового 4-поверхового будинку
загальною площею 551 кв.м. Між тим розрахунок ціни позову зроблено
позивачем, виходячи з площі орендованих приміщень 651 кв.м. (арк.
справи 4). У розрахунку, доданому до претензії, позивач виходив з
площі орендованого приміщення 662 кв.м. (арк. справи 12).
Істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням
її індексації. Натомість в пункті 3.1 договору вказується, що
"орендна плата визначається за рахунками орендодавця або
додатковою угодою", тобто форму і розмір орендної плати сторони
фактично не погодили. У додатковій угоді від 02.10.95. до договору
оренди сторони передбачили, що "в разі заперечень з боку орендаря
по сумі орендної плати орендна плата встановлюється в розмірі 5
(п'ять) доларів США і сплачується в національній валюті України за
курсом Національного банку України на кінець місяця, за який
здійснюється оплата", Однак, в додатковій угоді не вказується, чи
це розмір орендної плати за об'єкт оренди в цілому, чи ставка
орендної плати за один квадратний метр орендованої площі.
Матеріали справи свідчать, що сторони по-різному розуміють умову
додаткової угоди (саме ця обставина спричинила даний спір у
зв'язку з чим не можна вважати, що сторонами досягнуто згоди з
такої умови договору, як орендна плата,
У договорі оренди відсутні й інші істотні умови для договорів
даного виду, а саме порядок використання амортизаційних
відрахувань та страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Разом з тим, арбітражний суд м. Києва, встановивши ці
обставини, зробив неправильний висновок, про те, що вони дають
підстави для визнання договору недійсним. Недійсною може бути
визнана лише укладена угода. Якщо ж у процесі вирішення спору буде
встановлено, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов,
тобто угоду між сторонами фактично не укладено, провадження у
справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80
Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(пункт 17
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99
N 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Зважаючи на викладене, рішення та постанова арбітражного суду
м. Києва підлягають скасуванню з підстав невідповідності
викладених у них висновків обставинам справи, а провадження у
справі припиненню.
Керуючись статтями 80, 83, 106-108 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 13.12.99 та постанову від 22.02.2000 року
арбітражного суду м. Києва у справі N 14/433 скасувати.
Визнати неукладеним договір від 27.09.95 щодо оренди частини
нежитлового будинку по вул. Волинській, 65 в м. Києві.
Провадження у справі припинити.
Припинити стягнення за постановою арбітражного суду м. Києва
від 22.02.2000 року у справі N 14/433.
Ухвалу судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 06.03.2000 року про зупинення
виконавчого провадження у справі визнати такою, що втратила
чинність.
Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України", 4 (12),
21.11.2000 р.