Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.07.2000 р. № 04-1/12-18/122
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
заступника Голови Вищого арбітражного суду України
судді
розглянула заяву Б-ського міського споживчого товариства про
перевірку рішення (постанови, ухвали) ХХ.03.2000 арбітражного суду
Київської області у справі № 000
за позовом Б-ського міського споживчого товариства
до Сільськогосподарського ВАТ "УУУ"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення
Рішенням арбітражного суду Київської області від ХХ.10.99 визнано
недійсним договір купівлі-продажу № 1 від ХХ.08.98 приміщення
магазину № 1 за адресою м. Б-ськ , вул. Т-ська б. 22-а, з тих
підстав, що відповідно до п.34 Статуту товариства голові правління
надані повноваження щодо вирішення тільки поточних питань, а
питання передачі в оренду приміщень з правом викупу віднесено до
виключної компетенції загальних зборів.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду Київської
області від ХХ.03.2000 рішення арбітражного суду Київської області
від ХХ.10.99 скасовано і в позові відмовлено з огляду на те, що
чинним законодавством не передбачено обов'язкове нотаріальне
посвідчення угод з відчуження житлового будинку та іншої
нерухомості, які укладаються лише юридичними особами, проте,
принагідно врахувати, що згідно ч.2 ст.47 ЦК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що
потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від
нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою (відповідним
позовом), сторони яка віконала угоду, визнати угоду дійсною,
Не погоджуючись з постановою арбітражного суду заявник просить її
скасувати, мотивуючи тим, що покупець не виконав умови договору і
не розрахувався за приміщення магазину № 1. Станом на ХХ.04.2000
СВАТ "УУУ" перерахував тільки 15 000 грн. згідно платіжного
доручення № 4 від ХХ.04.97.
П.п. 3 та 6 договору купівлі-продажу приміщення передбачено, що
договір повинен бути посвідчений нотаріально, проте до даного часу
договір нотаріально не засвідчений.
Розглянувши матеріали справи та доводи заявника судова колегія
встановила:
Договір купівлі-продажу приміщення магазину № 1, який розташований
за адресою м. Б-ськ , вул. Т-ська б. 22-а, укладений ХХ.08.98 між
Б-ським міським споживчим товариством в особі голови правління та
сільськогосподарським ВАТ "УУУ" в особі голови правління.
Відповідно до розділу 4 Статуту Б-ського міського споживчого
товариства спірний магазин перебуває у колективній власності
позивача. Згідно зі ст.30 Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право
колективної власності здійснюють вищі органи управління власника.
Статтею 47 вказаного статуту, правлінню, яке підзвітне загальним
зборам товариства, передано право володіння, користування та
розпорядження власністю товариства, за виключенням права продажу,
ліквідації, передачі іншим організаціям і підприємствам надання в
ореаду з правом викупу, обміну, безкоштовного користування або в
позику основних засобів, а статтею 34 статуту на голову правління
споживчого товариства та його заступників покладені питання щодо
одноосібного прийняття рішень тільки з поточних питань діяльності
споживчого товариства. Коло питань встановлюється рішенням
правління.
В матеріалах справи відсутні докази щодо надання повноважень
голові правління на продаж магазину № 1 загальними зборами
товариства і судовій колегії вони також не надані.
Ст. 33 АПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог
і заперечень.
Однією з істотних умов оплатного договору є його ціна. Відповідно
до умов договору сторони обумовили, що загальна вартість магазину
становить 165 774 грн., термін сплати якої був встановлений до ХХ
листопада 1998 року. Платіжним дорученням № 4 від ХХ.04.99 р.
відповідач перерахував позивачу тільки 15 000 грн. Решта коштів не
перерахована, тому твердження відповідача про те, що він виконав
повністю умови договору судовою колегією до уваги не можуть бути
прийняті. Надані суду накладні на відпуск товару не є доказом
оплати приміщення за договором купівлі - продажу № 1.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що постанова
арбітражного суду Київської області не відповідає чинному
законодавству України та матеріалам справи і піддягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 106 - 108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов, -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову від ХХ.03.2000 арбітражного суду Київської області зі
справи № 000 скасувати.
Рішення від ХХ.10.99 арбітражного суду Київської області з даної
справи залишити без змін.
Доручити арбітражному суду Київської області видати відповідні
накази з урахуванням вимог ст. 122 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалу Вищого арбітражного суду України від ХХ.06.2000 р. за
№ 111 вважати такою, що втратила чинність.