ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2000 Справа N 6/20
Вищий арбітражний суд України в складі судді судової колегії
по розгляду спорів
за участю представників: (...), (...)
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ДАК "Чорноморнафтогаз"
до Кабінету Міністрів України
про визнання недійсною постанови від 12
жовтня 1999 року N 1879 "Про заходи щодо
погашення заборгованості за природний
газ, спожитий підприємствами
енергетичної галузі"
Позивач - Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
(далі - Товариство) заявив позовну вимогу про визнання недійсною
постанови відповідача - Кабінету Міністрів України (далі - КМУ)
від 12 жовтня 1999 року N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
"Про заходи щодо
погашення заборгованості за проданий газ, спожитий підприємствами
енергетичної галузі" (далі - Постанова N 1879) з підстав її
невідповідності вимогам законодавства і перевищення наданих КМУ
повноважень.
На думку Товариства, відповідач не мав права втручатися в
договорні відносини підприємств і запроваджувати нові ціни на
природний газ замість тих, які були встановлені ними в договорах
між собою (доларах США). До того ж, Постанова N 1879
( 1879-99-п ) (1879-99-п)
, прийнята в жовтні 1999 року і з цього часу
встановлює ціни в гривнях на реалізований в минулому природний газ
та вимагає визначити його вартість за такими цінами з моменту
відпуску газу, а заборгованість підприємств Міністерства
енергетики за невиконання взятих на себе договірних зобов'язань
перекладається на продавців. Реалізація цієї Постанови КМУ для
Товариства тягне за собою збитки у вигляді нарахування податків і
обов'язкових платежів в консолідований бюджет від неіснуючого
(віртуального) доходу, що утворюється від курсової різниці, яка
виникає при перерахуванні сум заборгованості на дату здійснення
оплати.
Оскільки дохід від курсової різниці не підкріплюється
реальними фінансовими ресурсами, бо розрахунки пропонується
здійснювати не в доларах США, а в гривнях по курсу Національного
банку України на дату оплати, тому джерелом грошових коштів для
сплати податків має бути виручка від додатково реалізованої
продукції (послуг). У зв'язку з цим загальна сума збитків
Товариства може становити 28,8 млн. грн., чого можна було б
уникнути, якби оспорювана Постанова ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
передбачала
скасування п. 4 наказу Міністерства економіки України від 31
жовтня 1997 року N 121 ( z0561-97 ) (z0561-97)
і перерахунок податкових
зобов'язань з корегуванням податкових декларацій вітчизняних
газодобувних і газотранспортних підприємств оптових постачальників
газу.
Відповідач повноважних представників у всі судові засідання
не направив, витребувані судом документи не подав. Керуючись ст.
70 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд вважає за можливе розглянути справу
і вирішити спір по суті без участі його представників.
У відзиві на позов КМУ вимогу Товариства по суті не
оспорював, але не визнає, оспорювану постанову вважає такою, що не
суперечить законодавству України і компетенції Уряду, перебаченої
п.3 ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, зокрема, щодо
забезпечення проведення фінансової і цінової політики.
Третя особа - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз
України" (далі - Компанія) в своїх поясненнях суду вважає
Постанову N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
такою, що суперечить чинному
законодавству України, зокрема, Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(далі - Закон про підприємства), згідно зі ст.
21 якою підприємство реалізує свою продукцію за цінами і тарифами,
що встановлюються самостійно або на договірній основі. Відповідно
до Указу Президента України від 7 лютого 1995 року N 109/95
( 109/95 ) (109/95)
"Про забезпечення народного господарства і населення
України природним газом і розрахунки за нього в 1995 році" (далі -
Указ N 109/95) Міністерство економіки України (далі -
Мінекономіки) своїми наказами затверджувало граничні оптові ціни
на природний газ для споживачів України в доларах США, а
розрахунки за спожитий газ на підставі цих наказів здійснювались
споживачами в національній грошовій одиниці за ціною, встановленою
в доларах США і перерахованою за офіційним курсом Національного
банку України (далі - НБУ) на день зарахування коштів на рахунок
постачальника газу. В результаті зміни курсу долара до гривні у
період між датою споживання газу і датою перерахування (отримання)
коштів за новою виникає вартісна різниця: для однієї сторони -
позитивна, а для іншої - з негативна. Але проведення розрахунків
за природний газ, поставлений Державним комітетом України по
матеріальних резервах (далі - Держкомрезервів) та Компанією за
цінами у гривнях на момент споживання природного газу, як це
передбачено Постановою N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
, призведе до
виникнення курсової різниці від несвоєчасного виконання
підприємствами енергетики зобов'язань по розрахунках за природний
газ з газопостачальними організаціями, а в результаті до значних
збитків цих організацій і Компанії загалом, які за експертними
оцінками можуть становити 1 млрд. грн. Крім того. Компанія звертає
увагу на те, що оспорювана постанова набрала чинності з 12 жовтня
1999 року і не може застосовуватися з 1 січня 1999 року.
Третя особа - Міністерство енергетики України (далі -
Міненерго України), пояснила суду, що згідно з постановою КМУ від
18 грудня 1998 року N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
"Про удосконалення
порядку формування цін" (далі - постанова КМУ N 1998) формування,
встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін
на території України здійснюється виключно у національній грошовій
одиниці, що означає відміну проведення розрахунків у доларах США.
Вона вважає, що споживання газу і виробітка та споживання
електроенергії відбувається одночасно при одному і тому ж курсі
долара США, а тому постанова N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
скасовує курсову
різницю, що не допустить збільшення тарифу на електроенергію,
Третя особа - Держкомрезерв України письмові пояснення по
суті спору суду не подала.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,
заслухавши пояснення повноважного представника позивача,
з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позовна вимога
і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне
значення для розгляду справи і вирішення спору по суті. Вищий
арбітражний суд України В С Т А Н О В И В:
- Указом N 109/95 ( 109/95 ) (109/95)
Мінекономіки доручалось
розробити порядок формування цінна газ для всіх категорій
споживачів у доларах США.
На виконання зазначеного Указу Мінекономіки, починаючи з 1995
року встановлювало оптові ціни на природний газ у доларовому
еквіваленті (накази від 14 червня 1996 року N 76 ( z0317-96 ) (z0317-96)
, від
31 жовтня 1997 року N 121 ( z0561-97 ) (z0561-97)
, від 15 грудня 1998 року
N 161 ( z0829-98 ) (z0829-98)
;
- постановою КМУ N 1998 ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
встановлено, що
формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва
вільних цін на території України здійснюється виключно у
національній грошовій одиниці;
- постанова N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
прийнята КМУ з метою
врегулювання порядку розрахунків за природний газ, спожитий
підприємствами енергетичної галузі, для чого Міненерго,
Держкомрезерву, Національній комісії регулювання електроненргетики
і Компанії доручено провести до 20 жовтня 1999 року звіряння
взаємної заборгованості за природний газ станом на 1 січня 1999
року.
Одночасно КМУ постановив взяти до відома, що заборгованість
за природний газ, поставлений Держкомрезервом та Компанією на
підприємства Міненерго та неоплачений до 1 січня 1999 року,
визначається виходячи з ціни у гривнях на момент споживання
природного газу.
За таких обставин справи позов підлягає частковому
задоволенню з таких підстав:
п. 1 постанови N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
щодо звіряння взаємної
заборгованості за природний газ не суперечить законодавству
України і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів
позивача, а щодо п. 2 про визнання заборгованості за природний газ
станом на 1 січня 1999 року, виходячи з ціни у гривнях на момент
його споживання слід виходити з наступного.
Відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
всі органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади і у
своїй діяльності повинен керуватися Конституцією ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і
законами України, актами Президента України (ст. 113 Конституції
України).
Нормативно-правові акти КМУ (постанови і розпорядження)
підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 117
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Доказів про державну
реєстрацію постанови N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
суду не представлено, як
і доказів про те, що вона прийнята відповідно до "Тимчасового
регламенту засідань Кабінету Міністрів України та його президії" і
"Положення про підготовку проектів постанов і розпоряджень
Кабінету Міністрів України".
У зв'язку з цим неможливо прийти до висновку, що постанова
N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
є недійсною з зазначених підстав.
Відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997
року N 503/97 ( 503/97 ) (503/97)
"Про порядок офіційного оприлюднення
нормативно-правових актів та набрання ними чинності"
нормативно-правові акти КМУ набирають чинності з моменту їх
прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не
передбачено в цих актах.
Оспорювана постанова N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
в частині п. 2 має
зворотню силу, бо встановлює порядок визначення заборгованості за
природний газ, поставлений Держкомрезервом та Компанією на
підприємства Міненерго (в тому числі і на договірній основі) за
цінами у гривнях саме на момент споживання природного газу з 1
січня 1999 року, незважаючи на те, що вона прийнята 12 жовтня 1999
року.
В статті 15 Закону України "Про підприємництво" ( 697-12 ) (697-12)
(далі - Закон про підприємництво) перелічені способи відносин
органів державного управління з підприємцями і не допускається їх
втручання у господарську діяльність останніх, крім випадків, коли
ці органи здійснюють контроль за діяльністю підприємств.
Аналогічна норма закріплена і в ст. 27 Закону про підприємства
( 887-12 ) (887-12)
. Передбачені в статті 116 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і Законом України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
повноваження КМУ щодо забезпечення проведення
фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики
означають, що він зобов'язаний створювати умови для реалізації
законів України, які регулюють правові відносини в економічних
сферах.
Згідно зі ст.ст. 21, 23 Закону про підприємства ( 887-12 ) (887-12)
відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями у
всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі
договорів, а реалізацію продукції вони здійснюють за цінами і
тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, і
лише у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за
державними цінами і тарифами.
Отже, п. 2 постанови N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
не може стосуватися
договірних відносин підприємств та організацій, в тому числі
позивача і державних органів щодо розрахунків за природний газ, а
тому в цій частині вона недійсна.
Якщо ці договори в частині розрахунків за газ суперечать
законодавству України, зокрема, щодо валюти цін на нього, то
заінтересовані особи мають право у встановленому порядку вимагати
визнання таких договорів недійсними. Виходячи з викладеного, на
підставі ст.ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
керуючись ст.ст. 1, 12, 19 Закону України "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) (1142-12)
, ст. ст. 1, 2, 12, 14, 49, 82-85, 115, 116 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий арбітражний суд України В И Р І Ш И В:
1. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня
1999 року N 1879 ( 1879-99-п ) (1879-99-п)
"Про заходи щодо погашення
заборгованості за природний газ, спожитий підприємствами
енергетичної галузі" визнати недійсним щодо поширення його дії на
договірні відносини ДАТ "Чорноморнафтогаз" в частині порядку
розрахунків за природний газ, поставлений Державним Комітетом по
матеріальних резервах та НАК "Нафтогаз України" на підприємства
Міністерства енергетики.
2. В решті частини позову відмовити.
3. Судові витрати розподілити між сторонами порівну. Стягнути
з Кабінету Міністрів України на користь державного акціонерного
товариства "Чорноморнафтогаз" 42 грн. 50 коп. витрат по оплаті
позову державним митом. Видати наказ.
Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України", 4 (12),
21.11.2000 р.