Підготовлено за матеріалами судових справ. 
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ". 
 
                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.04.2000                                           № 04-1/1-7/21
 
Судова колегія   по   перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного суду України  у  складі:  першого  заступника  Голови
судді
 
розглянула заяву Державної податкової адміністрації України
 
про перевірку рішення (постанови, ухвали) від ХХ.12.99
 
Вищого арбітражного суду України
 
у справі № 000
 
за позовом Виробничо-комерційної фірми "ХХХ" м. Одеса
 
до Державної податкової адміністрації України
 
про визнання недійсним акта
 
Рішенням судової  колегії  по  розгляду спорів Вищого арбітражного
суду України від ХХ.12.99 позовні вимоги задоволені, тобто визнано
недійсною  ч.  1  п.  5  Порядку  заповнення податкової накладної,
затвердженого  наказом  ДПА  України  від  30.05.97  за   №   165,
зареєстрованим  у  Міністерстві  юстиції  України  23.06.97  за  №
233/2037 ( z0233-97 ) (z0233-97)
         (зі змінами та доповненнями від 08.10.98), у
частині слів:  "Податкова накладна вважається недійсною ... в разі
порушення  особою,  яка  вказана  у  п.  2  цього  Порядку,  вимог
зазначеного  Порядку  чи  її  невідповідності фактичним податковим
зобов'язанням, заявленим продавцем".
 
Рішення суду  мотивоване  тим,  що  відповідно  до  ч.  2  ст.  19
Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          органи  державної влади та
органи місцевого самоврядування,  їх  посадові  особи  зобов'язані
діяти  лише  на  підставі,  в  межах  повноважень та у спосіб,  що
передбачені Конституцією та законами України".
 
Законами України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
        ,  "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
         та іншими законами
відповідачу  не  надано  право  встановлювати  умови   недійсності
документів,  а  також  визнавати  недійсними  документи,  зокрема,
податкову  накладну.  Законом  України  "Про  податок  на   додану
вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          (п.10.3) надав ДПА право встановлювати
правила податкового обліку,  а  не  визначати,  які  з  податкових
накладних є недійсними.
 
Пунктом  7.4.5  Закону    України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         не дозволяється  включення  до  податкового  кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями,  а при імпорті (робіт, послуг)
-  актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом,  який
засвідчує перерахування  коштів  в  оплату  вартості  таких  робіт
(послуг).
 
Тобто право  на  податковий кредит існує,  зокрема,  за податковою
накладною,  наданою продавцем,  до тих  пір,  поки  інше  не  буде
встановлено рішенням суду.
 
Закон України  "Про  податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         (п.
7.2 Закону) встановлює  перелік  вимог  до  податкової  накладної,
однак  дійсність  податкової  накладної  не  пов'язує з обов'язком
дотримуватися  інших  умов,  зокрема,  і   тих,   що   передбачені
оскаржуваним актом.
 
Заявник не погоджується з рішенням у справі, вважає його таким, що
суперечить  чинному  законодавству,  просить  рішення   у   справі
скасувати, у позові відмовити.
 
Заявник посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         та п.п.  2,  3 ст.  8 Закону  України  "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         Державна податкова
адміністрація України  видає  у  випадках,  передбачених  законом,
нормативно-правові   акти   і   методичні  рекомендації  з  питань
оподаткування   та   затверджує   форми   податкових   документів,
пов'язаних  з  обчисленням і сплатою податків і інших платежів,  а
тому на виконання п.  3 ст.  10 Закону  України  "Про  податок  на
додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          наказом  ДПА України № 165 від
30.05.97 (із змінами подальшими)  затверджено  Порядок  заповнення
податкової  накладної  та зареєстровано у Мінюсті України 23.06.97
( z0233-97 ) (z0233-97)
        .
 
Пунктом 7.2  Закону   України "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
           передбачені  вимоги,  яким  повинна  відповідати
податкова накладна.  Вимоги до  податкової  накладної  встановлені
також  ст.  18 Указу Президента України від 07.08.98 № 857/98 "Про
деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
        .
 
Відповідні норми  включені  до   Порядку   заповнення   податкової
накладної. Зазначений Порядок і є різновидністю правил податкового
обліку,  встановлення  яких  згідно  п.10.3  Закону  України  "Про
податок   на   додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          відноситься  до
компетенції ДПА України.
 
Оскільки ст.7  Закону   України   "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          не  дозволяється  включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними,  а тому а тому податкові накладні, які не відповідають
вимогам цієї статті, є недійсними.
 
Судова колегія  Вищого  арбітражного  суду  України  по  перегляду
рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи та встановила.
 
Державна податкова   адміністрація  наказом  №  165  від  30.05.97
затвердила Порядок заповнення податкової накладної,  відповідно до
Закону  України  "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         та
керуючись ст.  8 Закону України "Про державну податкову  службу  в
Україні". Зазначений Порядок зареєстрований у Міністерстві юстиції
України 22.06.97 за № 23/2037 ( z0233-97 ) (z0233-97)
        .  До Порядку  вносилися
зміни за аналогічною процедурою.
 
Закон України  "Про  податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         (п.
10.3  Закону)  надає  ДПА  України  право  встановлювати   правила
податкового   обліку,   а   тому  судова  колегія  погоджується  з
посиланням відповідача на те,  що такий Порядок  ( z0233-97  ) (z0233-97)
          є
різновидністю правил податкового обліку.
 
Продаж товарів (робіт,  послуг) здійснюється за узгодженими цінами
сторін з додатковим нарахуванням податку на  додану  вартість  (п.
7.1 ст. 7 Закону).
 
Податкова накладна  є  звітним  податковим  документом і одночасно
розрахунковим документом (ст.7 Закону).
 
Пунктом 7.2  Закону   України "Про  податок  на  додану  вартість"
( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
           передбачені  вимоги,  яким  повинна  відповідати
податкова  накладна.  Не  дозволяється  включення  до  податкового
кредиту  будь-яких  витрат  по сплаті податку,  що не підтверджені
податковими  накладними.  Якщо  платником  податку  суми   податку
попередньо  включені  до  складу податкового кредиту,  залишаються
непідтвердженими  зазначеними  документами  (зокрема,   податковою
накладною) до нього застосовуються фінансові санкції (п.7.4.5.ст.7
Закону).
 
Оскарженою ч.1 п.5 Порядку  ( z0233-97  ) (z0233-97)
          заповнення  податкової
накладної визначено,  що податкова накладна вважається недійсною у
разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 цього Порядку,
або  у  разі  порушення  особою,  яка вказана в п.2 цього Порядку,
вимог  зазначеного  Порядку   і   її   невідповідності   фактичним
податковим зобов'язанням, заявленим Продавцем.
 
Тобто зміст  цієї  норми не встановлює правила податкового обліку,
що входить до компетенції відповідача за законом, а визначає рамки
відповідальності за порушення, зазначені Порядком.
 
Рішенням у справі суд обґрунтовано посилається на п.  22 ч.  1 ст.
92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  яким визначено,  що засади
цивільно-правової  відповідальності;  діяння,  які  є  злочинними,
адміністративними   або   дисциплінарними   правопорушеннями    та
відповідальність за них визначаються виключно законами України.
 
Порушення вимог заповнення податкової накладної відповідно до норм
Закону  та  Порядку,  може  бути  підставою  для  визнання   такої
податкової накладної належним доказом сплати податку та відповідно
віднесення зазначеної у  податковій  накладній  суми  податку  для
включення  до податкового кредиту.  При розбіжності доказів оцінки
сплати податку його платником між державним податковим органом  та
платником   податку,  у  зв'язку  з  порушенням  вимог  заповнення
податкової накладної,  суд оцінює докази сторін у  їх  сукупності,
ніякі   докази   не   мають   для  арбітражного  суду  заздалегідь
встановленої сили.
 
Виходячи з наведеного,  рішенням  у  справі  обґрунтовано  визнано
недійсною  ч.  1  п.  5 Порядку ( z0233-97 ) (z0233-97)
         заповнення податкової
накладної, підстав для його зміни або скасування не вбачається.
 
Керуючись ст.ст.   106-108   Арбітражного  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  судова колегія по перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України,-
 
                           ПОСТАНОВИЛА:
 
Рішення від  21.12.99  Вищого арбітражного суду України у справі №
000 залишити без зміни.