Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                  ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
Судова колегія   по   перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного суду України у складі:
 
заступника Голови Вищого арбітражного суду України
 
судді
 
розглянула заяву Державної податкової інспекції у П-ському  районі
м. Києва
 
про перевірку рішення від ХХ.05.99 року та постанови
 
від ХХ.07.99 року арбітражного суду м. Києва у справі № 000
 
за позовом приватного підприємства "ХХХ"
 
до ДПІ у П-ському районі м. Києва
 
про визнання  недійсним  рішення  №  1 від ХХ.ХХ.99 року Державної
податкової інспекції у П-ському районі м.  Києва про  застосування
та  стягнення  фінансових  санкцій  за порушення законодавства про
оподаткування.
 
Рішенням арбітражного суду м.  Києва  від  ХХ.05.99  року  позовні
вимоги  позивача  задоволене,  визнано  недійсним  рішення № 1 від
ХХ.03.99 року Державної податкової інспекції у П-ському районі  м.
Києва  ,  з  посиланням на те,  що в діях позивача відсутні ознаки
порушень податкового законодавства.
 
Заступник голови  арбітражного  суду  м.  Києва   постановою   від
ХХ.07.99  року  перевірив рішення в порядку нагляду і залишив його
без змін з тих самих підстав.
 
ДПІ у П-ському районі м.  Києва ,  не погоджуючись з  рішенням  та
постановою арбітражного суду м.  Києва у даній справі ,у заяві про
перевірку Постанови в  порядку  нагляду  просить  її  скасувати  і
відмовити  у  задоволенні позовних вимог,  з посиланням на те,  що
арбітражний суд м.  Києва не в повному обсязі оцінив  представлені
докази. Заява про перевірку Постанови мотивована тим, що рахунки -
фактури з додатками,  які виписувались підприємством за розміщення
реклами  в газеті "ККК",  не відповідають вимогам п.1.2."Положення
про організацію   бухгалтерського  обліку та звітності в  Україні"
( 250-93-п ) (250-93-п)
        ,  у  зв'язку   з  чим,  немає  можливості  встановити
фактично надані розміри знижок та націнок за розміщення реклами  в
газеті  по  наданим  до  перевірки документам.  При зазначені бази
оподаткування по податку на додану вартість порушено  п.4.1.,п.4.2
ст.4  Закону  України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж закону при  визначені
податкових зобов'язань.
 
Судова колегія   по   перегляду  рішень,  ухвал,  постанов  Вищого
арбітражного суду України перевірила  матеріали  справи  і  доводи
заявника і встановила таке:
 
ДПІ у П-ському районі м.  Києва було проведено тематичну перевірку
правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету  податку
на  додану вартість ПП "ХХХ" за період з ХХ.01.99 року по ХХ.02.99
року.  За результатами перевірки складено акт від ХХ.ХХ.99 року  №
2,   згідно   якого   встановлено   неправильне   визначення  бази
оподаткування з надання ПП "ХХХ" послуг по  розміщенню  реклами  в
рекламно  -  інформаційній  газеті  "ХХХ".  Як  вбачається із акту
перевірки фінансові санкції застосовані до позивача у  зв'язку  із
неможливістю  встановити фактично надані розміри знижок та націнок
за  розміщення  реклами  в  газеті  та  відсутністю  в   первинних
документах  натуральних  виразів  розміщення реклами.  У зв'язку з
тим,  що на підставі документів ,  наданих до перевірки  ПП  "ХХХ"
об'єктивно визначити валовий доход за січень 1999 року не можливо,
для його визначення були застосовані непрямі методи  перевірки,  у
відповідності  до Порядку застосування непрямих методів визначення
обсягів операцій ,  що обкладаються  ПДВ  (затверджено  Постановою
Кабінету Міністрів від 18.12.98р. № 1997 ( 1997-98-п ) (1997-98-п)
        ).
 
На підставі   вказаного   акту   перевірки   Державною  податковою
інспекцією у П-ському районі м.Києва було прийняте рішення № 1 від
ХХ.ХХ.99  року про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування у вигляді донарахованого
ПДВ у сумі 51850 грн, фінансових санкцій у сумі 51850 грн, та пені
в сумі 2903,6 грн.,  з позовом  про  визнання  якого  недійсним  і
звернулось підприємство до арбітражного суду .
 
Враховуючи викладене,   інші   обставини  справи,  судова  колегія
підстав для задоволення вимог заявника не вбачає, оскільки :
 
Посилання відповідача на те ,  що рахунки - фактури  з  додатками,
які  виписувались  підприємством  за  розміщення  реклами в газеті
"ХХХ" ,не відповідають вимогам п.  12."Положення  про  організацію
бухгалтерського  обліку  та звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
        ,  та
ст.2  "Положення  про   документальне   забезпечення   записів   в
бухгалтерському   обліку"  ( z0168-95 ) (z0168-95)
          є  безпідставними.  Так в
п.2.4.  "Положення  про  документальне  забезпечення   записів   в
бухгалтерському  обліку"  ( z0168-95 ) (z0168-95)
          зазначено,   що   первинні
документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати
такі  обов'язкові  реквізити:  назва підприємства,  установи,  від
імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми,
дата  і  місце  складання,  зміст  господарської  операції  та  її
вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і
підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської
операції і складання  первинного  документа.  Надані  арбітражному
суду   примірники   первинних   документів,  відповідають  вимогам
вищезазначених нормативних актів.
 
Пунктом 18  Указу  Президента   України   "Про   деякі   зміни   в
оподаткуванні"  ( 857/98 ) (857/98)
           передбачена  можливість  застосування
непрямих методів визначення обсягу оподаткування операцій по ПДВ у
випадках,  коли визначення бази оподаткування є неможливим: у разі
виявлення  порушення   вимог   до   ведення   бухгалтерського   та
податкового обліку,  знищення, втрати, чи неподання бухгалтерських
документів,   відсутності   ведення   обліку   фактичних    витрат
виробництва.  В  акті перевірки не наведені дані,  використані для
визначення  доходу  з  застосування  непрямих  методів,   відсутні
посилання  на  джерела для визначення бази оподаткування непрямими
методами, не вказано яким шляхом проводилось обчислення податку на
додану вартість. Окрім того, заявником (відповідачем) не врахована
і та обставина ,  що  Кабінет  Міністрів  Постановою від  01.06.99
( 937-99-п ) (937-99-п)
          призупинив дію Постанови Кабінету Міністрів 18.12.98
№1997 "Про  затвердження  порядку  застосування  непрямих  методів
визначення  обсягів операцій ,  що обкладаються податком на додану
вартість" ( 1997-98-п ) (1997-98-п)
        .
 
Висновок ДПІ про приховування  позивачем  податку,  як  правомірно
визначив  арбітражний  суд,  не грунтується на матеріалах справи в
яких відсутні дані про одержання позивачем від  рекламоодержувачів
сум  від  розміщенню  реклам  в  більших  розмірах,  ніж  ті,  які
підтверджуються платіжними документами.
 
За наведених обставин доводи заявника,  викладені в  заяві,  не  є
підставою  для скасування рішення і постанови арбітражного суду м.
Києва,  які вважаються судовою колегією  такими,  що  відповідають
матеріалам справи та чинному законодавству.
 
Керуючись ст.ст.106  -  108  Арбітражного  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  судова колегія по перегляду  рішень,  ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України, -
 
                           ПОСТАНОВИЛА:
 
Рішення від ХХ.05.98 р.  та постанову від ХХ.07.99 р. арбітражного
суду м. Києва зі справи № 000 залишити без змін.