Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України у складі:
заступника Голови Вищого арбітражного суду України
судді
розглянула заяву Державної податкової інспекції у П-ському районі
м. Києва
про перевірку рішення від ХХ.05.99 року та постанови
від ХХ.07.99 року арбітражного суду м. Києва у справі № 000
за позовом приватного підприємства "ХХХ"
до ДПІ у П-ському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення № 1 від ХХ.ХХ.99 року Державної
податкової інспекції у П-ському районі м. Києва про застосування
та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.05.99 року позовні
вимоги позивача задоволене, визнано недійсним рішення № 1 від
ХХ.03.99 року Державної податкової інспекції у П-ському районі м.
Києва , з посиланням на те, що в діях позивача відсутні ознаки
порушень податкового законодавства.
Заступник голови арбітражного суду м. Києва постановою від
ХХ.07.99 року перевірив рішення в порядку нагляду і залишив його
без змін з тих самих підстав.
ДПІ у П-ському районі м. Києва , не погоджуючись з рішенням та
постановою арбітражного суду м. Києва у даній справі ,у заяві про
перевірку Постанови в порядку нагляду просить її скасувати і
відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що
арбітражний суд м. Києва не в повному обсязі оцінив представлені
докази. Заява про перевірку Постанови мотивована тим, що рахунки -
фактури з додатками, які виписувались підприємством за розміщення
реклами в газеті "ККК", не відповідають вимогам п.1.2."Положення
про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні"
( 250-93-п ) (250-93-п)
, у зв'язку з чим, немає можливості встановити
фактично надані розміри знижок та націнок за розміщення реклами в
газеті по наданим до перевірки документам. При зазначені бази
оподаткування по податку на додану вартість порушено п.4.1.,п.4.2
ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж закону при визначені
податкових зобов'язань.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України перевірила матеріали справи і доводи
заявника і встановила таке:
ДПІ у П-ському районі м. Києва було проведено тематичну перевірку
правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку
на додану вартість ПП "ХХХ" за період з ХХ.01.99 року по ХХ.02.99
року. За результатами перевірки складено акт від ХХ.ХХ.99 року №
2, згідно якого встановлено неправильне визначення бази
оподаткування з надання ПП "ХХХ" послуг по розміщенню реклами в
рекламно - інформаційній газеті "ХХХ". Як вбачається із акту
перевірки фінансові санкції застосовані до позивача у зв'язку із
неможливістю встановити фактично надані розміри знижок та націнок
за розміщення реклами в газеті та відсутністю в первинних
документах натуральних виразів розміщення реклами. У зв'язку з
тим, що на підставі документів , наданих до перевірки ПП "ХХХ"
об'єктивно визначити валовий доход за січень 1999 року не можливо,
для його визначення були застосовані непрямі методи перевірки, у
відповідності до Порядку застосування непрямих методів визначення
обсягів операцій , що обкладаються ПДВ (затверджено Постановою
Кабінету Міністрів від 18.12.98р. № 1997 ( 1997-98-п ) (1997-98-п)
).
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою
інспекцією у П-ському районі м.Києва було прийняте рішення № 1 від
ХХ.ХХ.99 року про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування у вигляді донарахованого
ПДВ у сумі 51850 грн, фінансових санкцій у сумі 51850 грн, та пені
в сумі 2903,6 грн., з позовом про визнання якого недійсним і
звернулось підприємство до арбітражного суду .
Враховуючи викладене, інші обставини справи, судова колегія
підстав для задоволення вимог заявника не вбачає, оскільки :
Посилання відповідача на те , що рахунки - фактури з додатками,
які виписувались підприємством за розміщення реклами в газеті
"ХХХ" ,не відповідають вимогам п. 12."Положення про організацію
бухгалтерського обліку та звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
, та
ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів в
бухгалтерському обліку" ( z0168-95 ) (z0168-95)
є безпідставними. Так в
п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів в
бухгалтерському обліку" ( z0168-95 ) (z0168-95)
зазначено, що первинні
документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати
такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від
імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми,
дата і місце складання, зміст господарської операції та її
вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і
підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської
операції і складання первинного документа. Надані арбітражному
суду примірники первинних документів, відповідають вимогам
вищезазначених нормативних актів.
Пунктом 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
передбачена можливість застосування
непрямих методів визначення обсягу оподаткування операцій по ПДВ у
випадках, коли визначення бази оподаткування є неможливим: у разі
виявлення порушення вимог до ведення бухгалтерського та
податкового обліку, знищення, втрати, чи неподання бухгалтерських
документів, відсутності ведення обліку фактичних витрат
виробництва. В акті перевірки не наведені дані, використані для
визначення доходу з застосування непрямих методів, відсутні
посилання на джерела для визначення бази оподаткування непрямими
методами, не вказано яким шляхом проводилось обчислення податку на
додану вартість. Окрім того, заявником (відповідачем) не врахована
і та обставина , що Кабінет Міністрів Постановою від 01.06.99
( 937-99-п ) (937-99-п)
призупинив дію Постанови Кабінету Міністрів 18.12.98
№1997 "Про затвердження порядку застосування непрямих методів
визначення обсягів операцій , що обкладаються податком на додану
вартість" ( 1997-98-п ) (1997-98-п)
.
Висновок ДПІ про приховування позивачем податку, як правомірно
визначив арбітражний суд, не грунтується на матеріалах справи в
яких відсутні дані про одержання позивачем від рекламоодержувачів
сум від розміщенню реклам в більших розмірах, ніж ті, які
підтверджуються платіжними документами.
За наведених обставин доводи заявника, викладені в заяві, не є
підставою для скасування рішення і постанови арбітражного суду м.
Києва, які вважаються судовою колегією такими, що відповідають
матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.106 - 108 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від ХХ.05.98 р. та постанову від ХХ.07.99 р. арбітражного
суду м. Києва зі справи № 000 залишити без змін.