Президія Вищого арбітражного суду України розглянула протест Генеральної прокуратури України від 21.12.99 та доповнення до нього від 25.01.2000 на ухвалу Вищого арбітражного суду України від 15.06.99 та постанову цього суду від 15.10.99 у справі за позовом СП "Агротехсервіс" до Акціонерного товариства "Херсоннафтопереробка" про зобов'язання відвантаження 17852 тонн нафтопродуктів щодо їх скасування і відмови у задоволенні позовних вимог СП "Агротехсервіс".

Зазначена справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями Вищого арбітражного суду України з ухваленням протилежних за змістом рішень. Останнім рішенням судової колегії з розгляду господарських спорів від 10.04.98, залишеним без змін постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов від 17.07.98, задоволено позовні вимоги СП "Агротехсервіс" у повному обсязі.

18.05.99 Генеральною прокуратурою України вносилося подання про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, яке ухвалою суду від 15.06.99 було відхилено, а 26.08.99 - протест на зазначену ухвалу, який також відхилено постановою судової наглядової колегії від 04.10.99.

21.12.99 Генеральною прокуратурою України внесено протест із доповненнями від 25.01.2000 на ухвалу Вищого арбітражного суду України від 15.06.99, на постанову цього суду від 15.10.99, з проханням їх скасувати, посилаючись на необґрунтоване відхилення різними судовими інстанціями Вищого арбітражного суду України спочатку ухвали, а потім протесту про скасування рішення за нововиявленими обставинами та з їх урахуванням відмовити у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, оскільки ухвалене судом рішення ґрунтується на непрямих доказах і припущеннях.

Проаналізувавши мотиви протесту з доданими до нього матеріалами, зіставивши їх із судовими рішеннями та доказами, на підставі яких вони ухвалені, президія дійшла висновку щодо необхідності задоволення протесту у повному обсязі.

Згідно зі статтею 112 АПК (1798-12) арбітражний суд може переглянути прийняте ним рішення, ухвалу, постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве значення для справи, які не були і не могли бути відомі заявникові.

Як вбачається зі змісту протесту Генеральної прокуратури України, судовими інстанціями не було враховано повторний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз N 391 від 06.05.99, відповідно до якого первинні бухгалтерські документи, договори на підтвердження передачі нафти, оплати її вартості на експертизу не представлялися. Надані матеріали (документи по реалізації, зокрема відомості по наливу в цистерни та журнали по відвантаженню нафтопродуктів) містять лише дані про реалізацію нафтопродуктів як СП "Агротехсервіс", так і концерну "Украгротехсервіс". По цих документах встановити, кому з покупців належить 60000 тонн нафти, що надійшла на Херсонський нафтопереробний завод як давальницька сировина, не видається можливим.

Окрім того, не було враховано аудиторського висновку від 05.11.99 "за результатами економіко-правового аудиту угоди між позивачем і відповідачем від 13.05.92 N 824 про переробку давальницької нафти".

Зважаючи на те, що зазначені обставини мають суттєве значення для справи, протест Генеральної прокуратури України в частині скасування ухвали Вищого арбітражного суду України від 15.06.99 та постанови судової наглядової колегії від 15.10.99 підлягає задоволенню, а рішення судової колегії з розгляду спорів від 10.04.98 - скасуванню у зв'язку із встановленням нововиявлених обставин.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог СП "Агротехсервіс", із змісту уточненої позовної заяви вбачається, що латвійським СП "Агротехсервіс" на виконання умов договору N 824 для переробки АТ "Херсоннафтопереробка" у травні, а потім 19 - 25 червня 1992 р. надійшло відповідно 10983 тонн і 60000 тонн квотованої нафти від Тюменьтехпостачу з Ямало-Ненецького автономного округу, а всього 70983 тонн.

На підтвердження своїх позовних вимог СП "Агротехсервіс" надало суду докази у вигляді листування (телеграм, телетайпограм, листів) між ним та АТ "Херсоннафтопереробка", Держкомнафтогазом, постачальником нафти АТ "Ноябрьскнефтегаз" та іншими щодо поставок нафти для переробки.

Із змісту заперечень відповідача вбачається, що згідно з договором N 824 від 13 травня 1992 року, укладеним між сторонами, завод брав на себе зобов'язання взяти від позивача давальницьку нафту для переробки. При цьому нафта повинна була відвантажуватися поза міжурядовою (Росії і України) квотою. Належність нафти повинна підтверджуватись як Союзтранснафтою, так і адміністрацією Ямало-Ненецького округу.

07.07.92 телетайпограмою N 164562/31 "Союзтранснафта" підтвердила поставку "Ноябрьскнефтегаз" нафти у кількості 195698 тонн, у тому числі по прямих договорах: для "Агротехсервісу" - 90000 тонн, для "Агросинтезу" - 60000 тонн. Після уточнення заводом виконання міждержавної угоди було отримано телеграму N 235761/103 від 13.07.92 із Ноябрьська за підписом Х., а також телетайпограму Союзтранснафти N 3/1281 від 25.08.92, із яких вбачається, що 135698 тонн нафти поставлено в рахунок міжреспубліканських поставок, а 60000 тонн - по прямому договору територіальної квоти Ямало-Ненецького округу.

07.09.92 заступник глави адміністрації Ямало-Ненецького округу Б. телеграмою N 7/8701 підтвердив, що 60000 тонн нафти є власністю "Агротехсервісу". А 08.09.92 була отримана телеграма N 111085/01 за підписом заступника глави адміністрації Д., із якої вбачається, що адміністрація Пуровського району Ямало-Ненецького округу продала 60000 тонн нафти територіальної квоти ТОВ "Группа Артер" згідно з договором від 26.08.92. Після додаткових запитів глава адміністрації Ямало-Ненецького округу Б. телеграмою N 23554211 від 25.09.92 телеграму N 7/8701 від 07.09.92 визнав недійсною, підтвердивши передачу квоти адміністрації Пуровського району.

16.12.92 телеграмою N 235542/01 Б. також підтвердив факт передачі нафти адміністрації Пуровського району. 21.12.92 телеграмою N 11902 глави адміністрації Л. підтверджено факт реалізації 60000 тонн нафти ТОВ "Группа Артер", яка і є її власником. У свою чергу, телеграмами останнього в особі директора Ч. N 1-888-63 від 23.12.92 та N 111353/01 від 24.12.92 підтверджено, що нафта є їх власністю і на підставі контракту від 22.07.92 її передано концерну "Украгротехсервіс".

Аналізуючи зазначені докази сторін у сукупності, суд визнає позовні вимоги не доведеними через суперечливість доказів, наданих позивачем. Більше того, за джерелом їх походження вони мають характер не прямих, а побічних, що унеможливлює достовірно встановити власника 60000 тонн нафти. При цьому суд також звертає увагу, що із змісту телеграм відправник нафти не підтвердив її належність СП "Агротехсервіс".

Що стосується висновків судово-бухгалтерської експертизи N 5822 від 30.12.98 та висновків органів МВС щодо належності 60000 тонн нафти позивачу, то вони не можуть бути покладені судом в основу рішення, оскільки їх висновки ґрунтуються фактично на зазначених вище доказах, які викликають у суду сумніви щодо їх достовірності. Більше того, висновки органів МВС ґрунтувалися здебільшого на неперевіреній у повному обсязі інформації, про що свідчить прийняте остаточне рішення слідчих органів про відмову у порушенні кримінальної справи.

Приймаючи рішення, суд звертає увагу і на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, а доказів про поважність їх причин не надано.

Керуючись статтями 97, 98, 106 АПК (1798-12) , президія Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:

протест Генеральної прокуратури України задовольнити.

Скасувати постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 15.10.99, ухвалу судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України від 15.06.99 та рішення цієї колегії від 19.04.98, а в задоволенні позовних вимог СП "Агротехсервіс" відмовити.