640/38621/21 Про відмову відкрити провадження з підстав того, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства - 21.03.2024 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/38621/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (суддя-доповідач Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Бєлова Л.В.),

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягала у некомпенсації свідку позивачу витрат, пов`язаних з викликом свідка для надання показань у кримінальному провадженні у сумі 7 521 грн 23 коп.;

- стягнути з Головного слідчого управління Національної поліції України на користь позивача 7 521 грн 23 коп.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

3. Так, суди попередніх інстанцій установили, що підставою для звернення до суду стали обставини виклику позивача у якості свідка у кримінальному провадженні №12016100000001206 та витрати, пов`язані з викликом для дачі показань.

4. Констатували, що ОСОБА_1 є свідком у розумінні КПК України (4651-17) , а понесені ним витрати відносяться до процесуальних витрат, які підлягають розподілу судом у відповідному вироку або ухвалі.

5. Зважаючи на те, що розподіл процесуальних витрат, зокрема, витрат свідка у кримінальному провадженні на проїзд, проживання, його добові віднесено до виключної компетенції суду, який розглядає справу в порядку кримінального судочинства, вирішили, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в силу імперативної норми пункту 2 частини другої статті 19 КАС України.

6. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

8. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначив, що звернувся до суду у порядку статті 55 Конституції України, у зв`язку з тим, що було порушено його права та інтереси з боку Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягала у не компенсації свідку витрат, передбачених Законом.

9. Зазначав, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

10. Тобто, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

11. Переконував, що суд першої інстанції та апеляційний суд, проявили упередженість до сторони позивача, уважаючи, що немає ніяких порушень зі сторони суб`єкта владних повноважень, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

12. Від Головного слідчого управління Національної поліції України відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

13. 17 квітня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2023 року для розгляду справи №640/38621/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/38621/21.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року призначено справу №640/38621/21 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

17. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.

19. Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для звернення до суду стали обставини виклику позивача у якості свідка у кримінальному провадженні №12016100000001206 та витрати, пов`язані з викликом для дачі показань.

20. Зазначили, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

21. Вирішили, що розподіл процесуальних витрат, зокрема, витрат свідка у кримінальному провадженні на проїзд, проживання, його добові віднесено до виключної компетенції суду, який розглядає справу в порядку кримінального судочинства, а тому цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в силу імперативної норми пункту 2 частини другої статті 19 КАС України.

22. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

23. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративну справу визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

24. У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

26. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

27. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України є те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

28. Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) , у редакції чинній на момент звернення до суду із цим позовом) установлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

29. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 3 КПК України учасником кримінального провадження є, зокрема, свідок.

30. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина перша статті 24 КПК України).

31. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 66 КПК України свідок має право на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для давання показань.

32. Частиною першою статті 122 КПК України установлено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (частина третя статті 122 КПК України).

34. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що чинним КПК України (4651-17) одним із завдань кримінального провадження визначено охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, і свідка, якому згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема і щодо права на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для давання показань.

35. Таким чином, процесуальні питання, пов`язані з кримінальним провадженням, у тому числі щодо відшкодування витрат, понесених свідком для давання показань, урегульовано нормами чинного КПК України (4651-17) , а тому юрисдикція адміністративних судів на таку категорію правових спорів не поширюється, що у свою чергу, виключає можливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства.

36. Окрім викладеного, чинним КПК України (4651-17) не установлено жодних застережень з приводу залежності відшкодування витрат, понесених для давання показань у якості свідка, від ухвалення вироку або постановлення ухвали про закриття кримінального провадження.

37. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що право свідка, як учасника кримінального провадження, на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із викликом для давання показань, урегульовано кримінальним процесуальним законом, у зв`язку з чим оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого при вирішенні даного питання здійснюється у порядку, передбаченому КПК України (4651-17) .

38. Касаційна скарга не містить відомостей, які свідчили б про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

40. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

42. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі №640/38621/21 - залишити без змін.