560/12539/22 Про визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо не здійснення нарахування та нездійснення виплати військовослужбовцю збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити військовослужбовцю зазначену збільшену винагороду - 21.03.2024 Прийняття

1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та нездійснення виплати позивачу збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановленої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 з урахуванням виплачених сум.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що у період з 31.03.2022 по 22.08.2022, брав участь у здійсненні заходів із захисту та забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій, зокрема, у населеному пункті Соледар, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303.

2.1. Однак, на думку позивача, відповідач протиправно не здійснив виплату йому додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у таких заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168) за період з 31.03.2022 по 16.06.2022.

2.2. Наполягає, що право позивача на отримання означеної додаткової винагороди у збільшеному розмірі у зв`язку з участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303 та наказом цієї військової частини від 18.02.2022 №35 про відрядження старшого солдата ОСОБА_1, старшого сапера інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти відряджено до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.

2.3. Позивач уважає, що окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на який відповідач послався у відповіді на адвокатський запит щодо нарахованих позивачу сум додаткової винагороди, не підлягає застосуванню до спірного періоду (з 31.03.2022 по 16.06.2022), оскільки не має зворотної дії в часі, не зареєстроване в Міністерстві юстиції України та не оприлюднене, а тому не має статусу нормативно-правового акту.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач проходить військову службу у Збройних силах України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2018 № 261 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2018.

4. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2022 № 35 старший солдат ОСОБА_1, старший сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти вибув у відрядження до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у населений пункт Соледар, з 21.02.2022.

5. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2022 № 226 позивач прибув з відрядження із м. Покровськ Донецької області 24.08.2022 і приступив до виконання службових обов`язків. Підстава: посвідчення про відрядження від 21.02.2022 № 25, продовольчий атестат.

6. Згідно довідки від 29.09.2022 № 303, виданої військовою частиною НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1, останній у період з 31.03.2023 по 22.08.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

7. Після повернення позивача із зони бойових дій представник позивача звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України із адвокатським запитами про здійснення нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168. Від Міністерства оборони України відповідь на адвокатський запит не надходила.

8. Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на адвокатський запит, де вказано, що за період з 31.03.2022 по 22.08.2022 позивачу здійснено виплати в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 06.09.2022 № 95 на підставі довідок із зазначеними періодами, виданими: військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6140д (з 17.06.2022 по 30.06.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6143д (з 01.07.2022 по 11.07.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6134д (з 12.07.2022 по 30.07.2022) та включений у виплату у наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 05.10.2022 № 104 на підставі довідки із зазначеними періодами, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 31.08.2022 № 6103д (з 01.08.2022 по 21.08.2022).

9. Решта періодів не підтверджена довідками про безпосередню участь у бойових діях.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2023, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

10.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за спірний період бойовий наказ (розпорядження) щодо позивача не приймався, а перебування позивача у відрядженні у населеному пункті Соледар не свідчить про безпосередню участь позивача у бойових діях, то у задоволенні позову слід відмовити.

10.2. .Судами попередніх інстанцій враховано довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 432, за змістом якої будь-яких повідомлень, довідок, рапортів про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії) старшого солдата ОСОБА_1, за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 (включно) не надходило та не було зареєстровано в діловодстві військової частини НОМЕР_1, а також відповідь військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 у складі військової частини НОМЕР_2 .

10.3. У цьому зв`язку суди обох інстанцій констатували, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану здійснюється військовослужбовцям, на підставі бойових наказів (бойових розпоряджень) виданих командирами військових частин (установ, навчальних закладів), до яких для виконання завдань був відряджений військовослужбовець, а тому саме до повноважень керівництва військової частини віднесено визначення підстав, облік часу та розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі (в межах100000 грн).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

11. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Андрейко О.О., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

11.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

11.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у подібних правовідносинах, на підставі якого суди попередніх інстанцій установили, що для виплати додаткової винагороди необхідно надати бойовий наказ (розпорядження).

11.3. Скаржник звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що спірні правовідносини мали місце у період з 31.03.2022 по 16.06.2022, натомість вищевказане рішення Міністра оборони України прийнято пізніше (23.06.2022), а тому це рішення не могло регулювати спірні правовідносини у заявлений період.

11.4. У цьому зв`язку скаржник також зауважує, що зазначене рішення Міністра оборони України не має статусу нормативно-правового акту, оскільки воно не зареєстроване в Міністерстві юстиції України та не опубліковане у встановленому порядку. Своєю чергою за змістом частини першої статті 1- 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. За приписами частини другої статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

11.5. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник наполягає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, якими підтверджується участь позивача у бойових діях та заходах (зокрема, накази про відрядження від 18.02.2022 № 35 та про повернення з відрядження від 24.08.2022 № 226, довідка військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2022 № 303, які прямо вказують на участь позивача у бойових діях та заходах у заявлений період).

11.6. При цьому акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність у спірному періоді бойового наказу (розпорядження) стосовно позивача, спираючись на довідку військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 № 432 та відповідь військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 з повідомленням про відсутність інформації, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні, безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у вказаний період у складі військової частини НОМЕР_2, взагалі не досліджував лист військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 № 428, який ним був доданий до апеляційної скарги із обґрунтуванням ненадання його до суду першої інстанції. У цьому листі відповідач указав на обставини неможливості надання документів, зокрема посвідчення про відрядження позивача, у зв`язку із знищенням штабу (військової частини НОМЕР_3 ) внаслідок ворожих обстрілів. Отже, скаржник констатує, що суд апеляційної інстанції без жодного обґрунтування не дослідив цього доказу та не з`ясував обставин знищення документів позивача, що має значення для правильного вирішення цього спору, адже військова частина НОМЕР_3 не могла надати документи у зв`язку із їх знищенням.

11.7. На підставі наведеного скаржник уважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають критеріям обґрунтованості, наведеним у частині третій статті 242 КАС України, а за змістом пункту 1 частини другої статті 353 КАС України не дослідження доказів у справі є порушенням норм процесуального права, яке зумовлює необґрунтованість судових рішень та є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

11.8. Поряд із цим, в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 5 частини третьої статті 353 КАС України скаржник стверджує, що судове рішення суду апеляційної інстанції, отримане ним електронною поштою через систему "Електронний суд", не підписане колегією суддів кваліфікованими електронними підписаними на захищеному носії, як це передбачено частиною другою статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 749 "Про затвердження Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності" (749-2018-п) , що є, на його думку, порушенням частини десятої статті 234 КАС України та підставою для скасування цього судового рішення відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України.

12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями між 28.06.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Данилевич Н.А., судді Шевцова Н.В., Мацедонська В.Е.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою №К/990/22866/23.

14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду-керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1347/0/78-23 (у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та наказу голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-К "Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду", що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2023 справу № 560/12539/22 прийнято до свого провадження, а ухвалою від 20.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Із доводами касаційної скарги не погодилася військова частина № НОМЕР_4 та подала письмовий відзив, за змістом якого просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою згідно з пунктом 1 Постанови №168 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди військовослужбовцю, який проходив службу на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти у військовій частині НОМЕР_1, відрядженого до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях у населеному пункті Соледар, за період з 31.03.2022 по 16.06.2022 такого відрядження.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

21. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

23. Тарифну сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (704-2017-п) .

24. При цьому абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

25. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (z0745-18) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (z0745-18) (далі - Порядок № 260).

26. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

27. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

28. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

29. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

30. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

31. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

32. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

33. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах" є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника "або", який має розділовий характер.

34. У постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що "текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав".

35. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

36. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

37. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

38. Так, з метою належного виконання пункту 1 Постанови № 168, Міністр оборони України оперативно врегулював питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди директивами від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, які щонайменше протягом спірного періоду регулювали питання визначення саме документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в означених діях і заходах.

39. Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов`язкового до виконання суб`єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.

40. У директиві від 25.03.2022 № 248/1298, яка діяла протягом періоду з 31.03.2022 по 16.06.2022, за який, на переконання позивача військова частина НОМЕР_1 протиправно не нарахувала та не виплатила йому збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями … .

41. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

42. Пунктом 4 цієї ж телеграми, викладеної в редакції телеграми від 18.04.2022 № 248/1529, установлено командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.

У підставах про видання такої довідки обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

43. Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

44. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29).

45. З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах у спірному періоді є довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

46. За обставинами цієї справи старший солдат ОСОБА_1, який проходить військову службу на посаді сапер інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти військової частини НОМЕР_1, у період з 21.02.2022 по 24.08.2022 був відряджений до складу сил і засобів, які приймають безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.

47. Позивачу здійснено виплати за період з 17.06.2022 по 21.08.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 06.09.2022 № 95 на підставі довідок із зазначеними періодами, виданими: військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6140д (з 17.06.2022 по 30.06.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6143д (з 01.07.2022 по 11.07.2022), військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 05.08.2022 № 6134д (з 12.07.2022 по 30.07.2022) та включений у виплату у наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про виплату додаткових винагород" від 05.10.2022 № 104 на підставі довідки із зазначеними періодами, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ІІ від 31.08.2022 № 6103д (з 01.08.2022 по 21.08.2022).

48. Згідно відповіді військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали суду від 07.02.2023 інформація, яка підтверджує факт проходження позивачем служби, перебування у відрядженні та безпосередньої участі у бойових діях чи у відповідних заходах у період з 31.03.2022 по 16.06.2022 у складі військової частини НОМЕР_2 відсутня, що і стало підставою для відмови позивачу у задоволенні цього позову.

49. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції сторона позивача звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, попередньо направивши адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 з метою з`ясування, куди саме та до якої військової частини був відряджений позивач.

50. У відповідь на адвокатський запит військова частини НОМЕР_1 листом від 21.03.2023 № 428 повідомила, що посвідчення про відрядження ОСОБА_1 було знищено під час обстрілу ворожою артилерією російської федерації міста Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, де перебував штаб Командувача об`єднаних сил (військова частина НОМЕР_2 ).

51. Ці відмості були покладені в основу доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував, що документи позивача у військовій частині НОМЕР_2 знищені внаслідок ворожих обстрілів. Тоді як в матеріалах справи наявні накази від 18.02.2022 № 35 та від 24.08.2022 № 226 про відрядження позивача в райони ведення бойових дій.

52. При цьому, обґрунтовуючи причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, апелянт вказував, що лише після ознайомлення із текстом судового рішення, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, позивачу стало відомо про отримання судом вказаної вище інформації військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали від 07.02.2023.

53. Тож саме ці доводи суд апеляційної інстанції і мав перевірити та надати їм належну оцінку, виходячи із меж апеляційного перегляду, визначених у статті 308 КАС України.

54. Натомість відмовляючи у задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку наведених стороною позивача доводів та аргументів, оцінку їм не надав, хоча про це наголошувалося в апеляційній скарзі.

55. Необхідно зазначити, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

56. Таким чином рішення суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд не надав оцінку кожному специфічному, доречному та важливому аргументу учасників справи та не дослідив зібрані у справі докази, що може вплинути на результат вирішення справи.

57. Колегія суддів звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

58. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

59. При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази,

60. За змістом частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу .

61. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом апеляційної інстанції, і ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. Враховуючи вищевикладене, інші доводи касаційної скарги не мають правового впливу на результат касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах цього касаційного провадження.

63. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.