Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2003 року
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських
справах у складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" - присутній, відкритого акціонерного товариства "YYY" -
присутній, Генеральної прокуратури України - присутні,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"YYY" (далі - ВАТ "YYY") на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ.03.2003 року № Х9,
встановив:
У березні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю "XXX"
(далі - ТОВ "XXX") звернулося в арбітражний суд м. Н-ська із
позовом до ВАТ "YYY" про стягнення штрафу в сумі 11 669 568 грн.
76 коп. Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги і
просив зобов'язати ВАТ "YYY" в особі нафтогазовидобувного
управління "ZZZ" (далі - НГВУ "ZZZ") відвантажити 129 400 т.
газового конденсату.
Позовні вимоги грунтувалися на умовах договору від ХХ.12.1996 року
№ Х6 (далі - договір), укладеного між підприємством "ZZZ" і ТОВ
"XXX". Позивач зазначав, що за договором ТОВ "XXX" зобов'язалося
фінансувати у повному обсязі будівництво об'єкта по розподілу
потоків нафти і газового конденсату на Ч-сько-Я-ській УКПН у
процесі їхнього збору, підготовки, зберігання і відвантаження зі
станції Ч-ської до нафтопереробного заводу. У свою чергу
підприємство "ZZZ" зобов'язалося упродовж п'яти років продавати
позивачу не менше 50% газового конденсату, отриманого в результаті
виконання зазначених робіт, за ціною, що не перевищує більше ніж
на 10% ціну на нафту, встановлену ВАТ "YYY". Позивач вказував, що
свої зобов'язання за договором він виконав, сплативши увесь обсяг
виконаних робіт на суму 291 000 грн. Натомість відповідач за
чотири місяці 1997 року відвантажив 19 862 т. газового конденсату,
з них позивачу - 7 332 т. (36,9%), за шість місяців 1998 року
відповідно - 35 474 т. і 10 285 т. (29%), а з червня 1998 року в
односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань за
договором.
ВАТ "YYY" позов не визнавало, посилаючись на недоведеність доводів
позивача щодо виконання ТОВ "XXX" своїх зобов'язань за договором.
Відповідач вказував, що за даними бухгалтерського обліку НГВУ
"ZZZ" на його розрахунковий рахунок грошових коштів на ремонт
(поновлення) Р-ського пункту наливу не надходило, і відповідних
доказів позивачем не надано. Відповідач також вказував, що він не
в змозі виконати умови договору, оскільки це суперечило б вимогам
постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 року № 599
"Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату,
скрапленого газу та вугілля" ( 599-2000-п ) (599-2000-п)
, відповідно до якої
ВАТ "YYY" може продавати газовий конденсат та нафту виключно через
аукціон.
Рішенням арбітражного суду м. Н-ська від ХХ.06.2001 року позов
задоволено частково: зобов'язано відповідача виконати умови
договору щодо поставки позивачу 129 400 т. газового конденсату; у
частині вимог про стягнення штрафу в сумі 11 669 568 грн. 76 коп.
позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті
81 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідач
не виконав свої зобов'язання за договором та порушив вимоги статей
161, 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою заступника голови арбітражного суду м. Н-ська від
ХХ.07.2001 року зазначене рішення залишено без змін.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції у справу вступила
Генеральна прокуратура України.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 року постанову заступника голови арбітражного суду м.
Н-ська від ХХ.07.2001 року скасовано, а рішення цього суду від
ХХ.06.2001 року змінено: зобов'язано відповідача продати позивачу
120 000 т. газового конденсату за ціною та на умовах договору;
відмовлено у позові в частині вимог щодо продажу 9 400 т. газового
конденсату; у решті рішення залишено без змін.
Постанову заступника голови арбітражного суду м. Н-ська скасовано
апеляційним судом з тих мотивів, що на час її прийняття набрав
чинності Закон України від 21.06.2001 року № 2539-111 "Про
внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України"
( 2539-14 ) (2539-14)
, яким не передбачено процесуального інституту
перевірки рішень у порядку нагляду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої
інстанції щодо доведеності позовних вимог. Водночас апеляційний
суд застосував строк позовної давності до тієї частини позовних
вимог, яка пов'язувалась із недопоставкою відповідачем 9400 т.
газового конденсату в 1997 році, відмовивши у задоволенні позову в
цій частині вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.03.2003 року
№ Х9 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 року та постанову заступника голови арбітражного суду
м. Н-ська від ХХ.07.2001 року скасовано, а рішення арбітражного
суду м. Н-ська від ХХ.06.2001 року змінено: зобов'язано
відповідача продати позивачу 120 000 т. газового конденсату за
ціною та на умовах договору; у решті рішення залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції скасовано з тих мотивів, що
справу розглянуто колегією суддів з порушенням вимог статті 20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанову заступника голови арбітражного суду м. Н-ська від
ХХ.07.2001 року скасовано, а рішення арбітражного суду м. Н-ська
від ХХ.07.2001 року змінено з тих же мотивів, на яких грунтувалася
скасована Вищим господарським судом України постанова суду
апеляційної інстанції.
ХХ червня 2003 року за касаційною скаргою ВАТ "YYY" Верховним
Судом України порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
ХХ.03.2003 року № Х9. У касаційній скарзі та доповненні до неї
ставиться питання про скасування оскарженої постанови та
припинення провадження у справі з мотивів порушення норм
процесуального права, неправильного застосування норм
матеріального права, виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону у
аналогічних справах. На обґрунтування мотивів касаційної скарги
щодо неоднозначного застосування господарськими судами статті 153
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зроблено посилання на
постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 30.05.2000 року № 04-1/23-4/8
та роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
15.06.1993 року № 01-6/675 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з укладанням договорів поставки продукції
(товарів) в 1993 році" ( v_675800-93 ) (v_675800-93)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача, Генеральної прокуратури України та позивача,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Оскаржуючи до Вищого господарського суду України постанову суду
апеляційної інстанції, ВАТ "YYY" вмотивовувало касаційну скаргу
посиланням на порушення судами при розгляді справи норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права. Вищий господарський суд України більшість з
цих доводів не перевірив і відхилив касаційну скаргу без належного
правового обгрунтування.
Як встановлено судами, за договором ТОВ "XXX" зобов'язалося
фінансувати ремонт і підключення нафтопроводу ДУ-ХХХ
Т-сько - Р-ського, ремонт резервуарного парку, улаштування пункту
наливу конденсату на станції Р-ськ, а підприємство "ZZZ"
зобов'язалося упродовж п'яти років продавати позивачу не менше 50%
газового конденсату, отриманого в результаті здійснення даного
проекту на Ч-сько - Я-ській УКПН, за ціною, що не перевищує більше
ніж на 10% ціну на нафту, яка продається підприємством "ZZZ" (або
встановлена ВАТ "YYY"), з мінімальним обсягом продажу газового
конденсату щороку - 40 000 т., щомісяця - 3 000 т.. При цьому ТОВ
"XXX" повинно було приступити до виконання своїх обов'язків з
моменту підписання договору, а підприємство "ZZZ" - з моменту
повного виконання ТОВ "XXX" узятих на себе зобов'язань. На
обгрунтування позовних вимог ТОВ "XXX" вказувало, що свої
зобов'язання за договором виконало, здійснивши оплату виконаних
робіт на суму 291 000 грн. Посиланням на вказану обставину
вмотивовані також судові рішення у справі.
У зв'язку з цим слід зазначити, що умовами договору суму грошових
зобов'язань ТОВ "XXX" не визначено, а суди на це уваги не
звернули. Під час розгляду справи відповідач заперечував факт
надходження на його рахунок коштів від ТОВ "XXX" на оплату
передбачених договором робіт. Виходячи з положень статей 33, 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
враховуючи наявність вказаних заперечень відповідача, суд
зобов'язаний був витребувати від позивача та дослідити платіжні
документи про переказ грошей, але цього не було зроблено.
Вищим господарським судом України не розглянуто доводів ВАТ "YYY"
про те, що суди не з'ясували дійсних прав й обов'язків сторін за
договором, який за своєю правовою природою є генеральною угодою,
що визначає основні положення взаємовідносин сторін, і не містить
істотних умов, які відповідно до законодавства є необхідними для
договорів поставки (кількість та якість продукції, строки
поставки, ціна продукції, порядок розрахунків).
Не дослідивши з достатньою повнотою умови договору, суди не
звернули уваги на те, що відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору
сторони домовились про щомісячне уточнення обсягів і графіка
відвантаження газового конденсату, а у разі якщо ТОВ "XXX" не
придбавало газовий конденсат у погоджених обсягах, підприємство
"ZZZ" вправі було самостійно його реалізувати.
При розгляді справи судами всіх інстанцій відповідач посилався на
те, що позовна заява від ХХ.03.2001 року підписана директором ТОВ
"XXX" А.А.А., який не мав на це відповідних повноважень.
Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд першої інстанції
послався на протокол зборів учасників ТОВ "XXX" № Х1, відповідно
до якого посада президента залишена вакантною, а генеральному
директору ТОВ "XXX" надано повноваження на представництво
інтересів товариства згідно зі статутом. Проте матеріали справи
містять два протоколи зборів учасників ТОВ "XXX" № Х1 однакового
змісту, але з різними датами - від ХХ.09.2000 року та від
ХХ.02.2001 року. В обох протоколах вказується, що рішенням зборів
Б.Б.Б. звільнено з посади президента ТОВ "XXX" і ця посада
залишена вакантною, А.А.А. звільнено з посади в.о. генерального
директора ТОВ "XXX", а генеральним директором ТОВ "XXX" призначено
В.В.В. За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо
наявності у А.А.А. повноважень на підписання позовної заяви є
непереконливими, а Вищий господарський суд України на це уваги не
звернув і не розглянув відповідних доводів касаційної скарги.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції з тієї підстави,
що справу розглянуто апеляційним судом у незаконному складі
колегії суддів, Вищий господарський суд України не передав справу
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі
суддів, чим порушив свої повноваження, визначені пунктом 3 статті
111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В
результаті у даній справі не дотримано судової процедури розгляду
апеляційної скарги ВАТ "YYY" на рішення суду першої інстанції і,
як наслідок, порушено встановлені статтею 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основні засади судочинства щодо забезпечення
стороні права на апеляційне оскарження рішення суду.
Враховуючи, що судами не встановлено усю сукупність обставин, які
мають значення для справи, не з'ясовано дійсних правовідносин
сторін за договором, а також те, що при розгляді справи допущено
інші істотні порушення норм процесуального права, всі ухвалені у
справі судові рішення не можуть вважатися законними й
обгрунтованими і підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
суду слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених
обставин вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "YYY"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/690-1 ) (sp02/690-1)
від ХХ.03.2003 року № Х9, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.02.2003 року, постанову
заступника голови арбітражного суду м. Н-ська від ХХ.07.2001
року та рішення арбітражного суду м. Н-ська від ХХ.06.2001
року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.