Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників Дочірнього підприємства по експлуатації та
ремонту житлового фонду а об'єктів соціально-побутового
призначення "XXX" АТ ХК "GGG" - присутні,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства по
експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів
соціально-побутового призначення "ХХХ" Акціонерного товариства
холдингової компанії "GGG" на постанову Вищого господарського суду
України від XX лютого 2003 року у справі за позовом Акціонерної
енергопостачальної компанії "YYY" до ДП по експлуатації та ремонту
житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "XXX"
АТ ХК "GGG", Житлового управління "ZZZ" ДП по експлуатації та
ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового
призначення "XXX" про стягнення 1 402 969, 44 грн.,
встановила:
У березні 2002 р. Акціонерна енергопостачальна компанія "YYY"
звернулась до суду з позовом про стягнення з ДП по експлуатації та
ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового
призначення "XXX" АТ ХК "GGG", Житлового управління "ZZZ" ДП "XXX"
1 402 969, 44 грн. заборгованості за поставлену управлінню теплову
енергію, у тому числі - 1 208 214,02 грн. основного боргу, 110
762,36 грн. пені та 83 993,06 грн. інфляційних втрат.
У судовому засіданні позивач збільшив суму позовних вимог,
зокрема, основного боргу - до 1 277 850, 09 грн.
Відповідач - дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту
житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "XXX"
АТ ХК "GGG" позов визнав частково: у сумі 657 422,35 грн. Він
заперечував проти списання позивачем частини заборгованості за
спожиту теплову енергію за період до укладення договору № X8 від
XX.02.1999 року коштами, які надходили від нього протягом дії
договору, як оплата поточних послуг, без зазначення того, що кошти
призначені для погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від XX.06.2002 р. позов
задоволено частково: з ДП по експлуатації та ремонту житлового
фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "XXX" АТ ХК
"GGG" стягнено 1 208 214,02 грн. основної заборгованості. У іншій
частині позову відмовлено з тих мотивів, що положення ст. 214
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
не поширюються на правовідносини,
що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання,
пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, а неустойка
не підлягає стягненню, оскільки, у виникненні заборгованості
відсутня вина відповідача. Провадження у справі в частині
стягнення грошових коштів з Житлового управління "ZZZ" ДП "XXX"
припинено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
XX.10.2002 р. зазначене рішення залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.02.2003 р.
наведені судові рішення залишені без змін.
ХХ квітня 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ДП по експлуатації та ремонту житлового фонду
та об'єктів соціально-побутового призначення "XXX" АТ ХК "GGG", у
якій ставиться питання про скасування постановлених у справі
судових рішень. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, різне застосування Вищим господарським судом України одного
і того ж положення закону у аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову
апеляційного суду, якою, у свою чергу, залишено без змін рішення
суду першої інстанції, не надав правового значення тому, що вона
ухвалена з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на суд касаційної
інстанції покладено обов'язок перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП по
експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів
соціально-побутового призначення "XXX" АТ ХК "GGG" посилалося на
порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, які, у відповідності з
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є підставою для скасування
постанови.
Всупереч вимог статті 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, постанова
касаційної інстанції не містить мотивів, за якими касаційна
інстанція не застосовує закони, на які посилався касатор.
Судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій без необхідної
оцінки та належного правового обґрунтування залишено доводи
відповідача про безпідставність вимог щодо стягнення з нього 1 208
214,02 грн. основної заборгованості, яка, у сумі з розміром
фактичної оплати ним за теплову енергію за три роки, що передували
позову, перевищує загальну суму заборгованості за цей період.
Посилання апеляційного суду на Інструкцію про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті ( z0368-01 ) (z0368-01)
, в
обґрунтування правомірності погашення заборгованості минулих
періодів, яка виникла під час дії попереднього договору, коштами,
які надходили від відповідача протягом дії договору від XX.02.1999
року, без зазначення в платіжному дорученні про те, що кошти
призначені для погашення такої заборгованості, не можна визнати
обґрунтованим.
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті ( z0368-01 ) (z0368-01)
була затверджена Постановою Національного
банку України від 29.03.2001 року № 135, зареєстрована у
Міністерстві юстиції України 25 квітня 2001 року та набрала
чинність через десять днів після реєстрації. Таким чином, ця
Інструкція ( z0368-01 ) (z0368-01)
не могла застосовуватися до відносин, що
виникли до набрання нею чинності.
Пункт 7 розділу ІІІ Інструкції ( z0368-01 ) (z0368-01)
, на який послався суд,
щодо реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення
передбачає, що він заповнюється платником так, щоб надавати повну
інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється
перерахування коштів одержувачу.
Платник та одержувач у договорах між ними можуть установлювати
додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в реквізиті
"Призначення платежу".
Таким чином, при відсутності належного обґрунтування правомірності
зарахування коштів, які надійшли від платника під час дії одного
договору, на погашення заборгованості за іншим, рішення судів про
задоволення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу в
розмірі, що був зазначений у позовній заяві - 1 208 214,02 грн. та
включав в себе суму заборгованості, яка виникла за межами строку
позовної давності, без поновлення строку позовної давності, не
можна визнати законними та обґрунтованими.
Згідно статті 75 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, позовна давність
застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, згідно
статті 80 Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, є підставою для відмови в позові.
В основу висновку суду першої інстанції про те, що позивач не
пропустив строку позовної давності, було покладено необґрунтований
судом висновок про правомірність погашення заборгованості за
попереднім договором коштами, що надійшли під час дії поточного
договору, законних підстав для якого суд не навів.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в цій частині,
апеляційний суд не обґрунтував свою постанову посиланням на норми
законодавства, які б підтверджували правильність правових
висновків суду. У постанові апеляційного суду відсутнє посилання
на те, що відповідач погоджувався з віднесенням перерахованих ним
протягом дії договору від XX.02.1999 року коштів у рахунок
погашення платежів за період, що охоплювався попереднім договором,
та не наведені відповідні докази.
Відповідно до п. X6. Договору від XX.02.1999 року, після
підписання даного договору всі попередні переговори за ним,
листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що
так чи інакше стосуються даного договору, втрачають силу.
Указаним договором не був передбачений порядок сплати
заборгованості за попереднім договором.
Без правової оцінки суду залишилися й доводи відповідача про
включення до суми боргу 94691,19 грн., нарахованих за спожиту
теплову енергію за січень - лютий 2002 року, які відповідач може
отримати від населення протягом поточного року, відповідно до
Розпорядження КМДА № 1887 від 20.10.2000 року ( ra1887017-00 ) (ra1887017-00)
.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення, окрім
боргу, суми індексу інфляції та пені, суди послалися на те, що
Закон України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу
Української РСР" ( 1136-14 ) (1136-14)
не поширюється на правовідносини, що
виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання,
пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Разом з тим, такий висновок зроблено без з'ясування того, яка
частка заборгованості приходиться на долю населення, оскільки
послуги відповідачем надавались не лише населенню.
Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене та
постановити рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова палата
постановила:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та
ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового
призначення "XXX" АТ ХК "GGG" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від XX.02.2003 р.
( sp02/588-1 ) (sp02/588-1)
, постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.10.2002 р. та рішення господарського суду м. Н-ська
від ХХ.06.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.