ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
20.05.2003 Справа N 09/3641
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
за участі представників: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною
скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця" (далі -
ТОВ "Хортиця") на постанову Вищого господарського суду України від
11 лютого 2003 р. справу за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "Ліга" (далі - ТОВ "Ліга") до
ТОВ "Хортиця" про визнання недійсним простого векселя
N 83354251034675 номінальною вартістю 163051 грн.,
В С Т А Н О В И В:
З позовом до господарського суду Черкаської області
ТОВ "Ліга" звернулося 8 липня 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивувалася тим, що в тексті
спірного векселя, емітованого КСПП "Антонівка", правонаступником
якого є ТОВ "Ліга", не вказані посади та прізвища осіб, які його
підписали, у зв'язку з чим та на підставі п. 7 ст. 75, ст. 76
Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі"
( 995_009 ) (995_009)
(далі - Уніфікований закон) і ст. 5 Закону України
"Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
(далі - Закон про обіг
векселів) він є недійсним.
Заявою від 19 грудня 2002 р. позивач змінив предмет позову і
просив визнати вексель таким, що не має юридичної сили на тих
самих підставах.
Рішенням від 26 грудня 2002 р. суд в позові відмовив на тій
підставі, що визнання векселя таким, що не має юридичної сили, за
своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту
порушеного права, визначеного законом, оскільки такі факти можуть
встановлюватися господарським судом лише при розгляді між
учасниками даних вексельних правовідносин спору про право.
Такий спір між ними розглядався судом у справі N 01/3552 за
позовом ТОВ "Хортиця" про стягнення вексельної суми, який
задоволено.
Оскаржуваною постановою від 11 лютого 2003 р. Вищий
господарський суд України рішення суду першої інстанції в даній
справі скасував, а позов задовольнив, виходячи з того, що:
відповідно до п. "є" ч. 3 ст. 21 Закону України "Про цінні папери
та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
(далі - Закон про цінні папери) та
п. 7 ст. 75 Положення про переказний та простий вексель
(затверджене постановою ЦВК та РНК СРСР N 104/1341 ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
від 7 серпня 1937 р.), простий вексель повинен містити у своєму
тексті підпис того, хто видає документ від імені векселедавця;
відповідно до п. 1 розділу 2 Правил виготовлення та використання
вексельних бланків (затверджені постановою Національного банку
України N 528 ( 528-92-п ) (528-92-п)
від 10 вересня 1992 р.) (далі - Правила
виготовлення вексельних бланків), вексель підписується керівником
та головним бухгалтером юридичної особи, а тому ці реквізити є
обов'язковими; в тексті векселя є підписи осіб, але в ньому не
вказано їх посад і прізвищ, у зв'язку з чим певною мірою можна
стверджувати, що спірний вексель взагалі підписано невстановленими
особами; відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону про цінні папери
вказаний вексель є таким, що не має юридичної сили, оскільки
вексель, як цінний папір, є формальним документом, а при
відсутності одного з його реквізитів він втрачає силу векселя.
ТОВ "Хортиця" просить постанову Вищого господарського суду
України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що: посадові
особи ТОВ "Ліга", ставлячи свої підписи на спірному векселі, хоч і
не вказали в ньому своїх посад і прізвищ, однак скріпили їх
відбитком печатки; позивач не заперечує фактичного боргу перед
ТОВ "Хортиця; визнання векселя таким, що не має юридичної сили, не
відповідає встановленим ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
способам захисту
цивільних прав, а такий факт може встановлюватися судом під час
вирішення спору про право, що було зроблено у справі N 01/3552; у
справі N 07/4385 за позовом ТОВ "Ліга" до ТОВ "Хортиця" про
визнання цього векселя недійсним на зазначених підставах ухвалою
від 9 жовтня 2002 р. суд припинив провадження з огляду на те, що
такий спір не підлягає розгляду у господарських судах України.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог чинного на дату емітування спірного
векселя законодавства України простий вексель повинен
підписуватися керівником і головним бухгалтером юридичної особи.
Закон про цінні папери ( 1201-12 ) (1201-12)
, Положення про переказний
і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, Правила виготовлення вексельних
бланків ( 528-92-п ) (528-92-п)
, що діяли на вказану дату, не містять вимоги
про те, що крім підписів осіб юридичної особи, що емітує вексель,
і скріплення їх відбитком печатки, в тексті векселя необхідно
вказувати посаду і прізвища цих осіб.
Суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що
спірний вексель містить два підписи. Ці підписи скріплені
відбитком печатки КСПП "Антонівка", правонаступником якого є
ТОВ "Ліга".
Будь-яких доводів про те, що це не підписи керівника і
головного бухгалтера названого підприємства, позивачем у справі і
судом касаційної інстанції не наведено.
Відтак висновок Вищого господарського суду України про те, що
емітований позивачем вексель не містить обов'язкових за законом
реквізитів і підписаний невстановленими особами, а тому не має
юридичної сили, безпідставний.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України незаконна і необґрунтована, а тому підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову,
виходив з того, що відсутність у векселя юридичної сили, як факт,
може встановлюватися судом під час вирішення спору про право. При
цьому вказувалось, що такий спір між цими ж сторонами вирішено у
справі N 01/3552.
Зазначене обґрунтовування могло бути підставою для припинення
провадження у справі, а не відмови в позові. Тому це рішення також
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до
закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Хортиця" задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України від 11 лютого 2003 р. та рішення господарського суду
Черкаської області від 26 грудня 2002 р. скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.