ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
13.05.2003 N 12/223
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...> за участю представників товариства з обмеженою
відповідальністю "Телерадіокомпанія "52 канал" - Бовкуна В.Ф.,
товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "ІТВ" -
Бедного О.І., Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення - Олексійчук О.І., акціонерного товариства закритого
типу "Інформаційне агентство "Репортер" - Євсеєва В.Л.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Телерадіокомпанія "52 канал" (далі - ТРК "52
канал") на постанову Вищого господарського суду України від
23.01.2003 р. N 12/223, В С Т А Н О В И В:
У травні 2002 р. ТРК "52 канал" звернулося в господарський
суд м. Києва із позовом до Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) про визнання
недійсним рішення Національної ради від 14.05.2002 р. про
визначення переможця конкурсного відбору на право користування
31 телевізійним каналом у м. Одесі та зобов'язання провести
повторний конкурсний відбір на право користування цим каналом
мовлення.
У травні 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю
"Телекомпанія "ІТВ" (далі - ТК "ІТВ") звернулося в господарський
суд м. Києва із позовом до Національної ради з аналогічними
вимогами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2002 р.
зазначені позовні заяви об'єднано в одну справу.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що під час проведення
конкурсного відбору на право користування 31 телевізійним каналом
у м. Одесі, переможцем якого визнано акціонерне товариство
закритого типу "Інформаційне агентство "Репортер"
(далі - ІА "Репортер"), Національною радою порушено вимоги Закону
України від 21.12.93 р. N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
"Про телебачення і
радіомовлення" (далі - Закон N 3759-XII), Закону України від
23.09.97 р. N 538/97-ВР ( 538/97-ВР ) (538/97-ВР)
"Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення" (далі - Закон
N 538/97-ВР), Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії,
затвердженого рішенням Національної ради від 17.10.2000 р. N 19.
Зокрема позивачі вказували на такі порушення:
- під час проведення конкурсного відбору на право
користування 31 телевізійним каналом не було проведено три
засідання експертної комісії за умов, що забезпечили б присутність
представників позивачів, як це передбачено пунктами 4.4, 4.6
Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії;
- відповідно до ст. 36 Закону N 538/97-ВР ( 538/97-ВР ) (538/97-ВР)
засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні
не менше шести членів Національної ради, тоді як на засіданні
14 травня 2002 р. були присутні лише п'ять членів;
- ТК "ІТВ" здійснювала мовлення на 31 телевізійному каналі на
підставі ліцензії, дотримуючись вимог законодавства та умов
ліцензії, а тому відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону N 3759-XII
( 3759-12 ) (3759-12)
має переважне право на отримання ліцензії на право
користування цим каналом мовлення;
- під час користування 31 телевізійним каналом ІА "Репортер"
неодноразово порушувало чинне законодавство про авторське право та
суміжні права, у зв'язку з чим відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 16
Закону N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
Національна рада повинна була
відмовити ІА "Репортер" у продовженні ліцензії;
- положеннями ч. 8 ст. 14 Закону N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
передбачено врахування Національною радою під час проведення
конкурсного відбору відповідності технічних можливостей
телерадіоорганізацій заявленим характеристикам. ІА "Репортер"
відповідних технічних засобів та можливостей не має, а
використовує для здійснення мовлення технічні засоби ТК "ІТВ".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2002 р. до
участі у справі залучено ІА "Репортер" як третю особу без
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Національна рада позови не визнавала, посилаючись на те, що
визначення переможця конкурсного відбору та видача ліцензій на
право користування каналами мовлення належить виключно до її
компетенції. Доводи позивачів щодо порушення вимог законодавства
при визначенні переможця конкурсного відбору на право користування
31 телевізійним каналом у м. Одесі Національною радою
заперечувались.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2002 р. у
позовах відмовлено. Проаналізувавши законодавство, яке регулює
спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення Національної
ради від 14.05.2002 р. прийнято в межах її компетенції,
правомочним складом членів Національної ради та відповідає вимогам
законодавства. Відхиляючи доводи позивачів, суд зазначив таке:
- рішенням Національної ради від 13.09.2001 р. N 357
( v0357295-01 ) (v0357295-01)
затверджено нову редакцію Положення про умови
конкурсу на отримання ліцензії, а рішенням Національної ради від
29.11.2001 р. N 650 ( v0650295-01 ) (v0650295-01)
пункти 4.5 і 4.7 зазначеного
Положення викладено у новій редакції, відповідно до якої кількість
засідань експертної комісії визначає сама комісія, всі засідання
комісії є відкритими й усі заінтересовані сторони можуть бути
присутніми на засіданні;
- при розгляді справи встановлено, що засідання Національної
ради 14 травня 2002 р. відбулося за участю шести членів, тобто є
правомочним;
- обгрунтовуючи своє переважне право на отримання ліцензії,
ТК "ІТВ" не врахувало, що відповідне положення виключено зі ст. 14
Закону N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
у редакції Закону України від
13.09.2001 р. N 2680-III ( 2680-14 ) (2680-14)
. До того ж ІА "Репортер"
раніше також здійснювало мовлення на 31 телевізійному каналі на
підставі ліцензії;
- посилання ТК "ІТВ" на неодноразове порушення ІА "Репортер"
чинного законодавства про авторське право та суміжні права визнано
недоведеним;
- згідно зі ст. 14 Закону N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
наявність
технічних засобів і можливостей для мовлення є лише однією з інших
рівних умов, які враховуються Національною радою при визначенні
переможця конкурсного відбору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2002 р. зазначене рішення скасоване, позови задоволено. При
розгляді справи судом апеляційної інстанції оцінено додатково
подані докази і встановлено, що 18 лютого 2002 р. на засідання
експертної комісії з'явилися тільки три її члени, у зв'язку з чим
засідання не відбулося і рішення не приймалося. Рішення експертної
комісії від 18.02.2002 р. виготовлено працівниками апарату
Національної ради, а підписи членів комісії зібрано пізніше без
обговорення відповідного питання. На копії цього рішення є підписи
лише п'яти членів експертної комісії з одинадцяти. Постанова
вмотивована тим, що згідно з Положенням про умови конкурсу на
отримання ліцензії розгляд експертною комісією документів на
першому етапі конкурсного відбору є обов'язковим, а тому конкурс
проведено з порушеннями встановленої Національною радою процедури,
що призвело до неповної і необ'єктивної оцінки всіх учасників
конкурсу.
Постановою Вищого господарського суду України від
23.01.2003 р. N 12/223 постанову суду апеляційної інстанції
скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
З квітня 2003 р. Верховним Судом України за касаційною
скаргою ТРК "52 канал" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 23.01.2003 р. N 12/223. У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування зазначеної постанови з мотивів виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування
норм матеріального права. В обґрунтування мотивів касаційної
скарги щодо неоднозначного застосування господарськими судами
положень Закону N 538/97-ВР ( 538/97-ВР ) (538/97-ВР)
, Положення про умови
конкурсу на отримання ліцензії та Положення про порядок
ліцензування каналів мовлення, затвердженого рішенням Національної
ради від 28.09.2000 р. N 12 ( z0963-00 ) (z0963-00)
, зроблено посилання на
постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2002 р.
N 12/222.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивачів, відповідача та третьої особи, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких
підставах. Правові засади діяльності Національної ради, її статус,
компетенцію, повноваження, функції та порядок їх здійснення
визначено Законом N 538/97-ВР ( 538/97-ВР ) (538/97-ВР)
. За цим Законом
Національна рада є конституційним, постійно діючим позавідомчим
державним органом, підзвітним Верховній Раді України та
Президентові України (ст. 1), а її основними завданнями, зокрема,
є розробка та здійснення державної політики ліцензування
телерадіомовлення; розгляд у встановленому порядку заяв
телерадіоорганізацій на отримання ліцензій, видача ліцензій на
мовлення, кабельне мовлення, проводове (кабельне) мовлення
(ст. 2). Відповідно до ст. 5, 14 Закону N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
,
статей 2, 22, 24 Закону N 538/97-ВР ( 538/97-ВР ) (538/97-ВР)
видача
телерадіоорганізаціям ліцензій на право використання каналу
мовлення та часу мовлення здійснюється на конкурсній основі. При
цьому на Національну раду покладено обов'язок розробити положення
про порядок ліцензування телерадіомовлення та про умови конкурсу
на отримання ліцензії.
Положення про порядок ліцензування каналів мовлення
затверджено рішенням Національної ради від 28.09.2000 р. N 12
( z0963-00 ) (z0963-00)
та зареєстровано в Міністерстві юстиції України
28.12.2000 р. за N 963/5184. Пунктом 2.1 цього Положення
передбачено, що порядок проведення конкурсного відбору на право
користування каналами мовлення визначається Положенням про умови
конкурсу на отримання ліцензії.
Нову редакцію Положення про умови конкурсу на отримання
ліцензії затверджено рішенням Національної ради від 13.09.2001 р.
N 357 ( v0357295-01 ) (v0357295-01)
(зі змінами, внесеними рішенням Національної
ради від 29.11.2001 р. N 650 ( v0650295-01 ) (v0650295-01)
. Відповідно до п. 1.2
цього Положення завданням конкурсного відбору є забезпечення
рівності прав і можливостей аудіовізуальних засобів інформації у
створенні каналів мовлення, виявлення найбільш підготовлених
телерадіоорганізацій у програмно-творчому,
організаційно-технічному та матеріально-фінансовому відношенні до
публічного телерадіомовлення, забезпечення прав телеглядачів і
радіослухачів на отримання в індивідуальне користування програм
вітчизняних та іноземних телерадіокомпаній. Пунктом 3.1
зазначеного Положення до обов'язкових умов проведення конкурсного
відбору серед інших віднесено склад експертної комісії, режим і
порядок її роботи відповідно до розділу IV Положення. У п. 4.1
Положення зазначено, що експертна комісія, персональний склад якої
затверджується Національною радою у тижневий строк після
оголошення конкурсного відбору на отримання ліцензії, створюється
для проведення першого етапу конкурсного відбору і підготовки
рекомендацій щодо відповідного рішення Національної ради. Всі
засідання експертної комісії є відкритими й усі заінтересовані
сторони можуть бути присутніми на засіданні (пункт 4.7 Положення).
Протокол підсумкового засідання експертної комісії передається до
секретаріату Національної ради; після надходження інформації з
секретаріату Національна рада приймає рішення щодо дотримання
процедури конкурсного відбору, правильності оформлення протоколу
підсумкового засідання експертної комісії, заяв та претензій
учасників конкурсного відбору; остаточне рішення про переможця
конкурсного відбору Національна рада приймає на своєму наступному
засіданні, але не пізніше ніж за тиждень (пункти 4.8, 4.9
Положення).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про
задоволення позовів та залишаючи в силі рішення суду першої
інстанції про відмову у позовах, Вищий господарський суд виходив
із того, що проведення конкурсного відбору на право користування
31 телевізійним каналом у м. Одесі та визначення переможця
конкурсного відбору здійснено відповідно до вимог закону. При
цьому на обґрунтування мотивів стосовно дотримання процедури
конкурсного відбору на право користування зазначеним каналом
мовлення Вищий господарський суд України послався, зокрема, на
встановлений судом першої інстанції факт існування рішення
експертної комісії від 18.02.2002 р., яким рекомендовано
Національній раді визнати переможцем конкурсного відбору ІА
"Репортер", телерадіокомпанію "Академія", ТК "ІТВ".
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки його
зроблено без врахування обставин, встановлених судом апеляційної
інстанції.
Оцінивши додатково подані докази, зокрема, письмові пояснення
члена експертної комісії Ляхова О.І., директора телерадіокомпанії
"Нова Одеса" Покровського І.М., генерального директора
телекомпанії "Академія" Єліферова О.Б., суд апеляційної інстанції
визнав встановленим, що 18.02.2002 р. на засідання експертної
комісії з'явилися тільки три її члени, у зв'язку з чим засідання
комісії не відбулося; рішення експертної комісії від 18.02.2002 р.
підписано членами комісії пізніше цієї дати і без обговорення
питання по суті; це рішення підписано лише п'ятьма членами
експертної комісії з одинадцяти.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу
України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі
яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору. Подаючи суду
апеляційної інстанції зазначені додаткові докази в обґрунтування
своїх вимог, ТК "ІТВ" не порушило правил ст. 34 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо допустимості доказів.
Натомість Національною радою не подано доказів того, що нею
приймалося рішення щодо дотримання процесу конкурсного відбору та
правильності оформлення протоколу підсумкового засідання
експертної комісії, як це передбачено п.4.9 Положення про умови
конкурсу на отримання ліцензії ( v0357295-01 ) (v0357295-01)
, хоча такі докази
витребувались від відповідача ухвалою господарського суду м. Києва
від 24.07.2002 року.
За таких обставин слід погодитись з висновком суду
апеляційної інстанції про те, що переможця конкурсного відбору на
право користування 31 телевізійним каналом у м. Одесі визначено
без дотримання встановленої законодавством процедури. Постанова
цього суду відповідає вимогам закону та обставинам справи і
скасована судом касаційної інстанції помилково.
Враховуючи викладене, оскаржена постанова Вищого
господарського суду України підлягає скасуванню, а скасована нею
постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Телерадіокомпанія "52 канал" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
23.01.2003 р. N 12/223 скасувати, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 24.10.2002 р. залишити в
силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.