ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29.04.2003 Справа 25/112
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників Генеральної прокуратури України -
Шморгуна О.С. та Мандебури О.В. і представника ДПІ в Оболонському
районі м. Києва - Король Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
та доповнення до нього в. о. Генерального прокурора України на
постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 2 березня 2001 року
N 04-1/11-21/14 у справі за позовом ДПІ в Мінському районі
м. Києва до ПП "Чайка-4" та ТОВ "Конкорд" про визнання угоди,
укладеної між відповідачами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення до бюджету держави 5 605 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2000 року ДПІ у Мінському районі м. Києва звернулась
до арбітражного суду м. Києва з позовом до ПП "Чайка-4" та ТОВ
"Конкорд" про визнання угоди, укладеної між відповідачами,
недійсною на підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення
до бюджету держави 5 605 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим,
що відповідачі уклали угоду, згідно з якою ПП "Чайка-4"
зобов'язалося реалізувати вироби з міді на загальну суму
5 605 грн., а ТОВ "Конкорд" - оплатити товар. Згідно з платіжним
дорученням N 425 від 29 листопада 1996 року ПП "Чайка-4" отримало
зазначені кошти. Укладаючи цю угоду, ПП "Чайка-4" не мало наміру
сплачувати податки, чим завдало шкоди державі. Так, вищевказане
підприємство було зареєстроване за загубленим паспортом на ім'я
Чайковського Валентина Тадеушевича. Крім того, рішенням
Дніпровського районного суду м. Києва від 7 березня 2000 року
визнано недійсним статут про створення та діяльність ПП "Чайка-4".
Наведене свідчить, що це підприємство реєструвалось з метою
здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності та діяло
всупереч інтересам держави.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26 червня 2000 року у
задоволенні позову відмовлено. Угоду, укладену між відповідачами,
визнано недійсною на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від 10 листопада
2000 року зазначене вище рішення залишено без зміни.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 2 березня 2001 року
N 04-1/11-21/14 рішення від 26 червня 2000 року та постанову від
10 листопада 2000 року арбітражного суду м. Києва залишено без
зміни.
Ці рішення та постанови мотивовані тим, що визнання недійсним
статуту ПП "Чайка-4" свідчить про те, що спірна угода була
укладена за участю неправоздатної особи. При цьому позивач не
довів факт укладення спірного договору з метою, суперечною
інтересам держави та суспільства.
Ухвалою Верховного Суду України від 11 квітня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України від 2 березня 2001 року N 04-1/11-21/14
за касаційним поданням та доповненням до нього в.о. Генерального
прокурора України, де поставлено питання про скасування вказаної
постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції. Посилання зроблені на неправильне застосування норм
матеріального права і на виявлення різного застосування Вищим
арбітражним судом України ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в
аналогічних справах.
У зв'язку з реорганізацією ДПІ у Мінському районі м. Києва
Верховний Суд України вважає за необхідне замінити позивача його
правонаступником ДПІ в Оболонському районі м. Києва.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Генеральної
прокуратури та ДПІ в Оболонському районі м. Києва, які підтримали
доводи касаційного подання та просили його задовольнити,
перевіривши матеріали справи. Верховний Суд України дійшов
висновку, що оскаржена постанова Вищого арбітражного суду України
підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду
першої інстанції з таких підстав.
Приймаючи постанову, Вищий арбітражний суд України виходив з
того, що позивач не довів наявності у ПП "Чайка-4" при укладенні
спірної угоди мети, суперечної інтересам держави та суспільства.
Викладений вище висновок Вищого арбітражного суду України не
відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на
обставинах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ТОВ "Конкорд" позивач встановив, що згідно з угодою
ПП "Чайка-4" зобов'язалося реалізувати вироби з міді на загальну
суму 5 605 грн., а ТОВ "Конкорд" оплатити товар. У відповідності з
платіжним дорученням від 29 листопада 1996 року N 425 ПП "Чайка-4"
отримало ці кошти. Укладаючи спірну угоду, ПП "Чайка-4" мало за
мету не сплачувати податки, що в подальшому і було зроблено
(а.с. 2-7).
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається
недійсною. Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови N 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28 квітня 1978 року з наступними змінами "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив,
що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів,
використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь
приватної власності з корисливою метою тощо.
Висновки Вищого арбітражного суду України, що за таких
обставин спірна угода не може бути визнаною недійсною відповідно
до вимог ст. 49 ЦК України, є необгрунтованими.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Дніпровського
районного суду м. Києва від 7 березня 2000 року визнано недійсним
статут про створення та діяльність ПП "Чайка-4". При цьому
встановлено, що це підприємство зареєстроване за реквізитами
паспорта, втраченого Чайковським В.Т. (а.с. 81 13). Однак,
арбітражний суд м. Києва не перевірив доводів позивача про те, що
підприємство створювалося з порушенням законодавства і мало за
мету укладення угод, спрямованих на ухилення від оподаткування, та
не навів доказів, якими такі доводи спростовуються, а поданим
доказам законної оцінки не дав.
Судом не враховано, що предметом позову було визнання угоди
недійсною відповідно до ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
. За таких
обставин суд не мав законних підстав виходити за межі позовних
вимог, визнаючи укладену між відповідачами угоду недійсною згідно
з ст. 48 ЦК України, оскільки вимога про це не була заявлена.
Отже, прийняті у справі рішення та постанови підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції внаслідок помилкового застосування судом ст. 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
і неправильного висновку про відсутність
підстав для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене
та вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання та доповнення до нього в. о. Генерального
прокурора України задовольнити.
Постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 2 березня 2001 року
N 04-1/11-21/14, постанову від 10 листопада 2000 року та рішення
від 26 червня 2000 року арбітражного суду м. Києва скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1