Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого cудді,
суддів;
за участю представників:
Державної податкової адміністрації у м. Н-ську - присутній,
ТОВ "ХХХ" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
м. Н-ську на постанову Вищого господарського суду України від
ХХ-ХХ листопада 2002 р. у справі за позовом ТОВ "ХХХ" до Державної
податкової адміністрації у м. Н-ську про визнання недійсним
рішення,
встановила:
У березні 2002 р. ТОВ "ХХХ" звернулось до суду з позовом про
визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації у
м. Н-ську № Х7 від ХХ.02.2002 р., яким залишено без задоволення
скаргу позивача на рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська № ХХХ9
від ХХ.11.2001 р. про застосування до товариства штрафних санкцій
у розмірі 8 874 033,85 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що оспорюване
рішення прийняте після закінчення встановленого для цього законом
строку. Рішення ж відповідача про продовження строків розгляду
скарги не було надіслано до закінчення двадцятиденного строку, а
отже, виходячи з положень п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
У ході розгляду справи позивачем було доповнено свої вимоги: він
просив також відшкодувати витрати по оплаті послуг адвоката у сумі
10 000 грн. за рахунок відповідача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення
про продовження строків розгляду скарги було надіслано позивачу у
передбачений законом строк.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2002 р.,
залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.08.2002 р., позов задоволене.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ-ХХ листопада
2002 р. зазначені судові рішення залишені без змін.
ХХ лютого 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у м. Н-ську,
у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого
господарського суду України від ХХ.11. - ХХ.11.2002 р. та
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В
обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим
господарським судом України одного і того ж положення закону у
аналогічних справах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ХХ
листопада 2001 року ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська було прийнято
рішення про стягнення з ТОВ "ХХХ" 8 874 033,85 грн. штрафних
(фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства
при проведенні розрахунків за договорами з нерезидентами (ч. 4
ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
) та виписане податкове повідомлення про сплату
товариством цієї суми штрафу.
Не погоджуючись з законністю згаданих актів, товариство звернулось
із скаргою до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська. Рішенням останньої
від ХХ.12.2001 року скарга відхилена.
ХХ.12.2001 р. ТОВ "ХХХ" подало скаргу до Державної податкової
адміністрації у м. Н-ську. Згадана адміністрація ХХ.01.2002 року
прийняла рішення про продовження строку розгляду скарги до
ХХ.02.2002 року та рішенням від ХХ.02.2002 р. визнала скаргу
необгрунтованою.
Суди, вирішуючи спір, прийшли до висновку, що рішення про
продовження строку розгляду скарги було відправлено товариству з
порушенням двадцятиденного строку, встановленого п.п. 5.2.2.
п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а отже, скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків.
Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим
органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, вважається узгодженим у день отримання платником
податків податкового повідомлення, за винятком випадків,
визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підпунктом 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги,
такий платник податків має право звернутися протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з
повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного
двадцятиденного строку для відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
керівник відповідного контролюючого органу (або його
заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду
скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому
цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та
письмово повідомити про це платника податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього
підпункту.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або
протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого
органу (або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за
останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю
задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника
контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків
її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього
підпункту.
Оскільки, суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що
рішення ДПА про продовження строку розгляду скарги до ХХ.02.2002
року було відправлено товариству ХХ січня 2002 року з порушенням
двадцятиденного строку, встановленого п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5
згаданого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, який закінчився ХХ січня 2002 року,
то правильним є висновок судів про повне задоволення скарги
товариства та обґрунтованість вимог позивача про визнання
недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м. Н-ську
№ Х7 від ХХ.02.2002 р., яким залишено без задоволення скаргу
позивача на рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська № ХХХ9 від
ХХ.11.2001 р. про застосування до товариства штрафних санкцій у
розмірі 8 874 033,85 грн.
Оспорюване рішення ДПА у м. Н-ську порушувало права та законні
інтереси позивача та було прийняте всупереч вимог закону, з
порушенням 20-денного строку встановленого для розгляду скарги
поданої в порядку апеляційного узгодження, що, в силу ст.ст. 1, 2,
12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, давало позивачу підстави для звернення
до суду, а суду для порушення провадження у справі та задоволення
позову.
Таким чином, оскаржувана постанова Вищого господарського суду
України відповідає вимогам матеріального права, постановлена з
дотриманням положень процесуального законодавства. Підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Н-ську
відхилити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp01/539-1 ) (sp01/539-1)
від ХХ-ХХ листопада 2002 р. залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.