Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2003 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі
головуючого судді:,
суддів;
за участі представників
позивача: присутні;
розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "YYY" (далі - Товариство) на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ грудня 2002 року справу за
позовом Українсько-російської фінансово-енергетичної
транснаціональної холдингової компанії у формі закритого
акціонерного товариства "XXX" (далі - Компанія) до Товариства про
стягнення 4 329 280 гривень боргу,
встановив:
З позовом до Господарського суду Ч-ської області Компанія
звернулася ХХ листопада 2001 року.
Заявлена позовна вимога ґрунтувалася на угоді про уступку вимоги №
150 ДС від 22 вересня 1997 року, згідно з якою
Промислово-фінансова корпорація "ZZZ" (далі - Корпорація) уступила
Компанії своє право вимоги до Товариства щодо оплати поставленого
йому на підставі договору № 141/1030 від 20 січня 1997 року
природного газу вартістю 800 000 доларів США, що підтверджено
також актом взаємної звірки між Компанією і Товариством станом на
17 липня 1998 року.
Рішенням від ХХ лютого 2002 року в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення обґрунтоване тим, що позивач пропустив встановлений
статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
строк позовної давності. На
підставі оцінки наявних у справі доказів та встановлених при цьому
фактичних обставин суд дійшов висновку, що перебіг строку позовної
давності почався в 1997 році і без поважних причин пропущений
Компанією.
Н-ський апеляційний господарський суд постановою від ХХ квітня
2002 року зазначене рішення господарського суду першої інстанції
залишив без змін, обгрунтувавши її такими ж висновками.
Оскаржуваною постановою від ХХ грудня 2002 року Вищий
господарський суд України ухвалені у справі рішення суду першої
інстанції та постанову апеляційного суду скасував, а позов
задовольнив.
При ухваленні зазначеної постанови Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що Компанія пропустила строк позовної давності з
поважних причин, а тому її порушене право підлягає захистові на
підставі статті 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вказаний висновок ґрунтується на оцінці встановлених судом першої
Інстанції фактів вилучення в Компанії міліцією ХХ березня 1999
року і ХХ липня 2000 року всіх фінансово-господарських документів
і накладення арешту на її кошти в банківських установах, що, на
думку суду, унеможливлювало своєчасне звернення з позовом. При
цьому суд вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій дали
неправильну юридичну оцінку зазначеним доказам і, відповідно,
неправильно застосували до встановлених фактичних обставин справи
положення статті 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Товариство просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що викладені в ній
висновки суперечать роз'ясненню Вищого арбітражного суду України
від 16 квітня 1993 року № 01-6/438 "Про деякі питання застосування
позовної давності при вирішенні господарських спорів"
( v_438800-93 ) (v_438800-93)
щодо зупинення перебігу строків позовної давності.
На його думку передбачені статтею 78 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
обставини
зупинення перебігу строків позовної давності (непереборна сила;
мораторій на виконання зобов'язань; перебування позивача або
відповідача у складі збройних сил, переведених на воєнний стан) у
його відносинах з Компанією відсутні, а наведені нею факти
вилучення документів і арешту коштів не були безпосередньою
перешкодою вчасно пред'явити позов до суду.
Крім того, посилаючись на факти реорганізацій підприємств на
нафтогазовому ринку України та запровадження спеціального порядку
розрахунків за газ, Товариство вважає, що погашення його
кредиторської заборгованості перед Компанією повинно здійснюватися
Національною акціонерною компанією "PPP" (далі - НАК "PPP"), яка є
правонаступником Державної акціонерної холдингової компанії "KKK"
(далі - ДАХК "KKK") і через яку Корпорація поставляла неоплачений
газ.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт
наявності боргу Товариства перед первісним кредитором -
Корпорацією за поставлений йому природний газ в кількості 96 млн.
м3 вартістю 7 872 000 доларів США та новим кредитором - Компанією,
якій Корпорація уступила право вимоги до Товариства частину
зазначеного боргу в сумі 800 000 доларів США.
У задоволенні позову Компанії відмовлено винятково з підстави
пропуску нею встановленого статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
трирічного строку позовної давності.
Висновок цих судів щодо пропуску позивачем вказаного строку
обмежений лише констатацією того, що перебіг строку почався з
"моменту настання зобов'язання оплати по договору № 141/1030 від
20.01.1997 року". Конкретної дати початку його перебігу суди не
встановлювали.
Цю дату встановив Вищий господарський суд України в оскаржуваній
постанові - "перебіг строку позовної давності розпочався з моменту
настання зобов'язання оплати за договором № 141/1030 від 20 січня
1997 року - 10 числа кожного місяця, наступного після звітного"
без врахування положень пункту 4.3. розділу 4 зазначеного
договору, який передбачає оплату вартості газу: шляхом
перерахування постачальнику коштів, отриманих від споживачів газу
протягом двох днів з моменту їх отримання, а кінцевий розрахунок
здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним; в разі
прострочення оплати, поставлений газ вважається товарним кредитом,
на який нараховуються відсотки за ставкою, що відповідає обліковій
ставці НБУ; в розрахунках між сторонами можливе використання
векселів, а також інші форми розрахунків.
Проте суд першої інстанції і апеляційний господарський суд факт
отримання відповідачем оплати за газ від споживачів не
з'ясовували, юридичну оцінку договірній умові про те, що
прострочений оплатою газ вважається товарним кредитом не давали.
Не погодившись з оцінкою причин пропуску строку позовної давності,
яку дали на підставі фактичних обставин справи суди першої та
апеляційної інстанцій, і визнавши їх поважними, Вищий
господарський суд України виходив з того, що суди неправильно
застосували положення статті 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
передбачено, що якщо суд визнає поважною причину пропуску строку
позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Зазначене обґрунтування оскаржуваної постанови суперечить
процесуальним повноваженням суду касаційної інстанції,
передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), оскільки з'ясування
причин пропуску строку позовної давності пов'язано Із
встановленням обставин, які призвели до пропуску строку, а
висновок суду щодо поважності цих причин є результатом оцінки
вказаних обставин.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про перевагу одних доказів над Іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти їх.
З огляду на викладене Верховний Суд України вважає, що вирішуючи
спір у даній справі господарські суди неправильно застосували
норми цивільноправового інституту "Позовна давність" (статті 71-85
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), а тому ухвалені в ній судові рішення
незаконні та необгрунтовані і підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки
сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне І обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "YYY" задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України ( sp02/785-1 ) (sp02/785-1)
ХХ грудня 2002 року,
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ
квітня 2002 року та рішення Господарського суду Ч-ської
області від ХХ лютого 2002 року скасувати, а справу передати
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.