420/9266/23 Про визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в області "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих посадових осіб ГУНП в області" у частині застосування до майора поліції, начальника відділу превенції міського РВП ГУНП в області дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь - 21.03.2024 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Одеській області № 757 від 28 березня 2023 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих посадових осіб ГУНП в Одеській області" у частині застосування до майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), начальника відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь (пункт 1 наказу), та № 362 о/с від 03 квітня 2023 року "По особовому складу".

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області № 757 від 28 березня 2023 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих посадових осіб ГУНП в Одеській області" у частині застосування до майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), начальника відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у спеціальному званні на один ступінь (пункт 1 наказу). Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області № 362 о/с від 03 квітня 2023 року "По особовому складу". Стягнуто з ГУНП в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Не погодившись з указаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року витребувано з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/9266/23.

Окрім того, 15 серпня 2023 року судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ГУНП в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року залишено без руху; встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку поданої апеляційної скарги шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року повернуто апелянту, у зв`язку не виконанням вимог ухвали про залишення скарги без руху.

19 вересня 2023 року відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій, окрім іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року витребувано з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/9266/23.

Також 21 вересня 2023 року судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу, якою визнано неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу ГУНП в Одеській області залишено без руху та запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій вказати інші причини його пропуску, якщо такі є.

05 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від ГУНП в Одеській області надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою від 11 жовтня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та, відповідно, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУНП в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року.

Зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у поданій заяві апелянт зазначає фактично аналогічні причини, які були вказані ним при зверненні з апеляційною скаргою та яким уже надавалась оцінка судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення скарги без руху від 21 вересня 2023 року. Таким чином, апелянтом не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку, а тому суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання та поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

13 листопада 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій він просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Автор касаційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України (2747-15) ), викладених у постановах від 12 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 (де вказано, що застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом) та від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 (де вказано, що строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно певних умов).

У контексті позиції Верховного Суду в названих постановах скаржник вказує, що первісна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження - 09 серпня 2023 року; повторна апеляційна скарга була подана 19 вересня 2023 року, тобто впродовж розумного строку, з урахуванням знаходження представника на лікарняному та вихідних днів 15 та 16 вересня 2023 року; скаржником було вжито усіх можливих заходів щодо усунення недоліків первісної апеляційної скарги, зокрема, у додатках до апеляційної скарги було додано докази сплати судового збору; в матеріалах справи наявний лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 04 жовтня 2023 року № 14/1778, у якому зазначено, що в період усунення недоліків поданої апеляційної скарги у відповідача були відсутні бюджетні асигнування на оплату судового збору.

За наведених міркувань скаржник уважає поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 23 листопада 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Ухвалою від 20 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи, 09 серпня 2023 року відповідач вперше звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, тобто з дотриманням строку, регламентованого статтею 295 КАС України. В апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за результатом розгляду цієї скарги.

Однак ухвалою від 15 серпня 2023 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача та залишив апеляційну скаргу без руху з наданням часу для усунення зазначеного недоліку.

Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 15 серпня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету ГУНП в Одеській області.

Разом із тим, апелянт не надав суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 420/9266/23 і не будь-яких інших заяв чи клопотань не надіслав.

З цих підстав ухвалою від 05 вересня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ГУНП в Одеській області.

Вказану ухвалу суду доставлено в електронний кабінет апелянта 05 вересня 2023 року о 17:26.

19 вересня 2023 року відповідач вдруге звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження. Таке прохання апелянт обґрунтовував тим, що у період необхідності усунення недоліків апеляційної скарги у відповідача були відсутні бюджетні асигнування, оскільки на кінець кожного календарного місяця на поточних рахунках ГУНП в Одеській області нульовий баланс коштів. Також вказував, що суттєвим фактором, який вплинув на строк подання повторної апеляційної скарги, є перебування представника апелянта на лікарняному з 04 по 11 вересня 2023 року.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав неповажними зазначені ГУНП в Одеській причини пропуску строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 21 вересня 2023 року вдруге подану апеляційну скаргу залишив без руху із наданням часу для подання до суду заяви про поновлення строку, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення строку.

Надаючи оцінку доводам апелянта, вказаним у клопотанні про поновлення строку, суд апеляційної інстанції зазначив, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи відповідача щодо неналежного його фінансування з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Окремо апеляційний суд зауважив, що апелянт не надав жодних доказів відсутності фінансування на кінець серпня 2023 року. Крім того, не подано доказів вчинення дій для отримання коштів під час першого звернення з апеляційною скаргою. Також суд відхилив посилання представника апелянта на його перебування на лікарняному з 04 по 11 вересня 2023 року, оскільки відповідач мав можливість залучити іншого представника та здійснити оплату судового збору в установлений законом строк, а не 15 вересня 2023 року.

Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 21 вересня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.

05 жовтня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій останній зазначив, що 15 серпня 2023 року представником ГУНП в Одеській області було направлено лист до відповідного підрозділу ГУНП в Одеській області з проханням здійснити оплату судового збору в цій справі. Проте, як стало відомо апелянту з листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 04 жовтня 2023 року № 14/1778, у період з 16 по 25 серпня на розрахунковому рахунку були відсутні кошти для оплати судового збору.

Між тим, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року та у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Як зазначалося у розділі ІІ цієї постанови, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у поданій заяві ГУНП в Одеській наводить причини пропуску строку на апеляційне оскарження, яким уже надавалась оцінка в ухвалі про залишення скарги без руху, будь-яких інших поважних причин пропуску такого строку апелянтом не наведено.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Верховний Суд зазначає про таке.

Норма пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ГУНП в Одеській області подано з дотриманням процесуального строку, однак видатків на оплату судового збору, що не залежало від волі апелянта, призвело до того, що повторна апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Так, у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини були правомірно оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Колегія суддів зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України (2747-15) процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України (2747-15) та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що " особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.".

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У розглядуваній справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Більше того, якщо оцінювати поведінку скаржника крізь призму наведених висновків Верховного Суду, то можна констатувати, що при первісному поданні апеляційної скарги ГУНП в Одеській області не вчиняло будь-яких дій, щоб не допустити її повернення. Зокрема, відповідач не повідомляв П`ятий апеляційний адміністративний суд про направлення 15 серпня 2023 року представником листа до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області з проханням сплатити судовий збір, не надавав виписок по рахунках аби підтвердити відсутність коштів, не заявляв клопотань про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги тощо. Натомість, отримавши ухвалу суду про залишення апеляційної скарги, відповідач жодним чином не відреагував, очікуючи виділення коштів на оплату судового збору, або ж відповіді на свій лист від 15 серпня 2023 року.

Така поведінка скаржника не може бути оцінена судом як така, що демонструє добросовісне ставлення відповідача до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжиття усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Суд наголошує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Проте, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

На тлі зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, і не допустив надмірного формалізму, як про це зазначав касатор.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.