ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25.02.2003 N 9/194
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
(представники сторін для участі у розгляді справи не
з'явились),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ в м. Кіровограді на постанову Вищого господарського суду
України від 11 грудня 2002 року N 9/194 у справі за позовом
приватного підприємства "Агронафтосервіс-СТ" до ДПІ в
м. Кіровограді та відділення державного казначейства в
м. Кіровограді про спонукання надати висновок про відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі
200905 грн., встановив:
У травні 2002 року приватне підприємство "Агронафтосервіс-СТ"
звернулось до господарського суду Кіровоградської області з
позовом до ДПІ в м. Кіровограді та відділення державного
казначейства в м. Кіровограді про спонукання надати висновок про
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість у сумі 200905 грн. Позовні вимоги обгрунтовувались тим,
що згідно з податковою декларацією за березень 2002 року не було
відшкодовано податковий кредит на 200905 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
3 липня 2002 року позов задоволено. Зобов'язано ДПІ в
м. Кіровограді в триденний термін з дня набрання даним рішенням
законної сили надати до відділення державного казначейства в
м. Кіровограді висновок про повернення з Державного бюджету
України на користь позивача 200905 грн. бюджетної заборгованості
по податку на додану вартість за березень 2002 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24 вересня 2002 року вищевказане рішення суду залишено
без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня
2002 року N 9/194 постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24 вересня 2002 року та рішення
господарського суду Кіровоградської області від 3 липня 2002 року
залишено без змін.
Це рішення та постанови мотивовані тим, що відповідно до
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів із бюджету.
Згідно з п. 4 Порядку відшкодування податку на дану вартість,
затвердженого наказом ДПА України та головного управління
Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу від 21 травня 2001 року N 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
, відшкодування податку на додану вартість із бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду. Таким чином,
ДПІ в м. Кіровограді зобов'язана надати висновок щодо суми
відшкодування податку на додану вартість за березень 2002 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 6 лютого 2003 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N 9/194
за касаційною скаргою ДПІ в м. Кіровограді, де поставлено питання
про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду
України та припинення провадження у справі. Посилання зроблені на
невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах та порушення норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги
та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що оскаржена постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24 вересня 2002 року та рішення
господарського суду Кіровоградської області від З липня 2002 року.
Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідно до
вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий орган зобов'язаний надати висновок про
суми відшкодування податку на додану вартість.
Проте, із такими висновками погодитись не можна у зв'язку з
наступним.
Судами при розгляді справи встановлено, що за наслідками
господарської діяльності приватного підприємства
"Агронафтосервіс-СТ" виникло перевищення податкового кредиту над
сумою податкового зобов'язання за березень 2002 року у розмірі
200905 грн.
Згідно з підпунктом 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума різниці між податковим
зобов'язанням та податковим кредитом має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120
відсотків облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Таким чином, закон не обумовлює здійснення права
відшкодування податку на додану вартість наявністю в органу
Державного казначейства України відповідного висновку податкового
органу. Пункт 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
та Головного управління Державного казначейства України від
2 липня 1997 року N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, не відносить платників
податку до суб'єктів відносин, що виникають із приводу надання та
отримання висновку про суми відшкодування податку на додану
вартість, оскільки такий висновок надається податковим органом
органу казначейства, а не платнику податку.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ в м. Кіровограді задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня
2002 року N 9/194, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24 вересня 2002 року та рішення
господарського суду Кіровоградської області від 3 липня 2002 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
"Вісник господарського судочинства",
N 4, 2003