ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2003 Справа N 20/288-3-302
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників:
ЗАТ "XXX" - присутні,
ТОВ "YYY" - присутні;
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "XXX" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ жовтня 2002р. у справі за
позовом ЗАТ "XXX" до ТОВ "YYY" про стягнення 3 048 517,20 грн.,
встановила:
У вересні 2000р. ЗАТ "XXX" звернулось до суду з позовом про
стягнення з ТОВ "YYY" заборгованості за поставлений за договором
комісії № 48/к від 22 вересня 1998 р. природний газ у сумі
2 350 055 грн. та пені у сумі 698 462,20 грн.
У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив
стягнути з відповідача 12 661 420,51 грн. заборгованості та
2 933 904,36 грн. пені.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
позивачем при здійсненні розрахунку суми заборгованості за
поставлений природний газ неправомірно застосовані ціни у
доларовому еквіваленті та безпідставно не враховані поставки
товарів за договором № 47/кп від 22 вересня 1998р. в рахунок
погашення заборгованості.
Справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Н-ської області від
ХХ.12.2001р. позовні вимоги задоволені частково: з ТОВ "YYY"
стягнено 22 130, 41 грн. боргу, у решті позову відмовлено. Також,
судом визнано недійсною ч.3 п.1 додаткової угоди №5 від 01.04.99р.
до договору № 48/к від 22 вересня 1998р.
Рішення мотивовано тим, що згідно постанови КМУ "Про удосконалення
порядку формування цін" ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
, станом на 1 грудня 1998 р.
ціни, визначені у доларах США, повинні бути перераховані за курсом
3,427 грн. за 1 долар США. Окрім того, ціна повинна бути визначена
у абсолютній величині, застосування формули перерахунку ціни з
використанням обмінних курсів іноземних валют суперечить чинному
законодавству.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2002р.
зазначене рішення залишене без змін.
ХХ грудня 2002р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ЗАТ "XXX", у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від ХХ
жовтня 2002р. та направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
різне застосування Вищим господарським судом України положень
постанови Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку
формування цін" ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок судів про те, що ціни, визначені у спірному договорі у
доларах США, повинні бути перераховані за курсом 3,427 грн. за 1
долар США, станом на 1 грудня 1998р., згідно постанови КМУ "Про
удосконалення порядку формування цін" ( 1998-98-п ) (1998-98-п)
, не відповідає
змісту цієї постанови уряду та суперечить вимогам чинного
законодавства.
Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
встановлена заборона на проведення розрахунків
між резидентами України в іноземній валюті.
Відповідно до Законів України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
, "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
суб'єкти
підприємництва вільні у встановленні цін, за винятком випадків,
коли ці ціни регулюються державою.
Закон України "Про ціни та ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
не дає
підстав для висновку про державне регулювання цін на природний газ
в період поставки за спірним договором.
Тому, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про
недійсність частини 3 п.1 додаткової угоди №5 від 01.04.99р. до
договору № 48/к від 22 вересня 1998р., який мотивований посиланням
на те, що ціна повинна бути визначена у абсолютній гривневій
величині, оскільки, сторони не передбачали можливості використання
іноземної валюти як засобу платежу.
Крім того, цей висновок не ґрунтується на фактичних обставинах
справи. Як вбачається з додаткової угоди №5 від 01.04.1999 року,
пункт 1 не містить частини 3.
Обов'язок проведення розрахунків у гривнях за курсом долара на
день перерахування коштів передбачено, зокрема, п.7.1., п.7.2.
договору № 48/к від 22 вересня 1998р. та іншими додатковими
угодами до нього, законність яких суд сумніву не піддав.
Пославшись на порушення положеннями додаткової угоди до договору
вимог законів, суд не навів жодного закону, вимогам якого б
суперечили умови договору. Тобто рішення суду не є обґрунтованим
та законним.
Всупереч вимог ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційний суд не
звернув уваги на те, що в порушення ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд першої інстанції не навів закону, якому суперечить спірна
угода та законодавство, яким господарський суд керувався,
приймаючи рішення.
Порушення вимог матеріального права, допущені судами при розгляді
справи, є підставою для скасування винесених судових рішень та
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/899-1 ) (sp02/899-1)
від ХХ жовтня 2002р. та рішення господарського суду Н-ської
області від ХХ.12.2001р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.