ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21.01.2003 Справа N 15/196
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця
Моєсенкової Надії Миколаївни на постанову Вищого господарського
суду України від 8.10.2002 року у справі за позовом акціонерного
товариства закритого типу "Рубін" до приватного підприємця
Моєсенкової Надії Миколаївни про усунення перешкод у користуванні
належним позивачу приміщенням, зобов'язання відповідача звільнити
займане приміщення та визнання недійсним договору оренди майна та
нежилого приміщення, В С Т А Н О В И В:
12 червня 2002 року АТЗТ "Рубін" звернулось до господарського
суду Рівненської області з позовом до ПП Моєсенкової Н.М. про
усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням та майном.
Позивач обґрунтовував позов тим, що в порушення договору
оренди N 2П від 28.05.2001 року, укладеного між ним та
відповідачем терміном на 1 рік до 28.05.2002 року, відповідач при
отриманні повідомлення про розірвання договору не звільнив
приміщення та самовільно зайняв інше приміщення АТЗТ "Рубін". Крім
того, позивач просив визнати недійсним на підставі ст. 49
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
представлений відповідачем договір
оренди від 22.02.2002 року, як укладений з метою, завідомо
суперечною інтересам держави.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
необґрунтованість позовних вимог.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
21.08.2002 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
08.10.2002 року скасовано рішення господарського суду Рівненської
області від 21.08.2002 року та частково задоволене позовні вимоги.
Зобов'язано приватного підприємця Моєсенкову Н.М. звільнити
займане нежиле приміщення в центральній частині магазину в будівлі
по вул. Соборній, 61 у м. Рівне. У частині позовних вимог про
визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень від
22.02.2002 року провадження у справі припинено.
05.12.2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
ПП Моєсенкової Н.М. порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 08.10.2002 року.
Скарга мотивується невідповідністю постанови Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та виявленням різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Скасовуючи рішення господарського суду Рівненської області
від 21.08.2002 року, Вищий господарський суд України ґрунтував
свою постанову тим, що дія договору оренди майна та нежилого
приміщення N 2-п від 28.05.2001 року, від пролонгації якого
орендодавець відмовився, припинена, а договір оренди майна та
нежилого приміщення від 22.02.2002 року про надання приватному
підприємцю Моєсенковій Н.М. в оренду 25 кв. м торгової площі в
центральній частині магазину по вул. Соборна 61, м. Рівне, не
містить істотних умов, визначених Законом України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, тому є неукладеним.
Проте, з такими висновками погодитись не можна з тих підстав,
що в порушення вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція вдалася до встановлення фактів укладення та змісту
договорів оренди майна та нежилого приміщення і обґрунтувала їх
доказами, які не були досліджені господарським судом, при цьому не
врахувала, що згідно з рішенням Господарського суду Рівненської
області від 12.08.2002 року (справа N 12/241), яке набрало
законної сили, договір оренди від 22.02.2002 року визнаний
частково недійсним.
Касаційний суд не врахував, що рішення від 21.08.2002 року,
постановлене господарським судом без дотримання вимог ст.ст. 32,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду всіх обставин справи та їх доведеності на підставі
досліджених доказів.
Господарським судом фактично не перевірені доводи АТЗТ
"Рубін" щодо факту самого укладення договору оренди майна та
нежилого приміщення від 22.02.2002 року та не витребувані
необхідні для з'ясування цих обставин докази.
За таких обставин, постановлені по справі судові рішення
підлягають скасуванню як незаконні і необгрунтовані, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП Моєсенкової Н.М. задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 8 жовтня
2002 року та рішення господарського суду Рівненської області від
21.08.2002 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2004 р., N 1