ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17.12.2002 Справа N 24/518
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу СП у формі ТОВ "КДВ" на
постанову Вищого господарського суду України від 26 лютого 2002 р.
у справі за позовом СП у формі ТОВ "КДВ" до Приватного
підприємства "Шелтер" про визнання недійсним договору,
в с т а н о в и л а:
У липні 2001 р. СП у формі ТОВ "КДВ" звернулось до суду з
позовом про визнання недійсним договору дарування N 02 від 12
червня 2000 р., за яким позивачем було передано приватному
підприємству "Шелтер" 36/100 частин нежитлового приміщення, що
знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 11.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначене нежитлове
приміщення за договором від 9 червня 2000 р. було передане у
заставу АТ "Індекс-банк". Заставодержатель про укладення договору
дарування повідомлений не був і своєї згоди на відчуження
заставленого майна не давав. Окрім того, договір дарування від
12 червня 2000 р. було підписано від імені позивача
неуповноваженою особою.
У ході розгляду справи позивачем було доповнено позовні
вимоги і поставлено питання про визнання недійсним договору
дарування N 01 від 31 травня 2000 р., за яким позивачем було
передано приватному підприємству "Шелтер" 64/100 частин
нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ,
вул. Пушкінська, 11.
ПП "Шелтер" проти позову заперечувало, стверджуючи, що спірні
договори закладені у відповідності з вимогами чинного
законодавства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.07.2001 р. у
позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано
доказів перебування подарованих приміщень у заставі, договори
дарування від 31 травня 2000 р. та від 12 червня 2000 р. підписані
уповноваженою особою, а відповідність спірних договорів чинному
законодавству встановлена у рішеннях арбітражного суду м. Києва
від 26.06.2001 р. та від 13.09.2000 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу СП у формі
ТОВ "КДВ" на зазначене рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого
2002 р. ухвала Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 р. скасована з огляду на те, що до винесення даної
ухвали від скаржника надійшла заява про відкликання апеляційної
скарги.
21 листопада 2002 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою СП у формі ТОВ "КДВ", у якій
ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського
суду України від 26 лютого 2002 р., рішення господарського суду
м. Києва від 03.07.2001 р. та припинення провадження у справі. В
обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
(права та обов'язки сторін), сторони мають, зокрема,
право оскаржувати судові рішення господарського суду в
установленому цим кодексом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 111-13 Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого
або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в
касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Стаття 98 Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що про прийняття
апеляційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, в
якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання).
Права сторін на оскарження такої ухвали дана норма не
передбачає.
Не можна погодитись з посиланням Вищого господарського суду
України в обгрунтування оскаржуваної постанови, зокрема, на п. 5
ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де передбачено, що апеляційна
скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається
апеляційним господарським судом, якщо до винесення ухвали про
прийняття скарги (подання) до провадження особа, яка подала
скаргу, подала заяву про її відкликання.
Апеляційний суд дійшов висновку, що особа, яка подала
апеляційну скаргу, заяву про її відкликання не подавала взагалі.
Заява ж про відмову від апеляційної скарги з посиланням на
ст. 100 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а не ст. 97 Кодексу, від імені
позивача підписана не тією особою, яка підписувала апеляційну
скаргу та представляла позивача в судовому засіданні суду першої
інстанції.
У даному випадку процесуальним засобом реалізації прав
сторін, передбачених Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
, є відмова від
апеляційної скарги в апеляційному суді, а не обраний по справі -
оскарження ухвали про прийняття апеляційної скарги до суду
касаційної інстанції. Таке оскарження є неправомірним, воно
суперечить процесуальному закону.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
також не може погодитися з посиланням Вищого господарського суду
України на конституційне положення про поширеність юрисдикції
судів на всі правовідносини, що виникають у державі, оскільки,
порушивши провадження за апеляційною скаргою сторони, апеляційна
інстанція дану вимогу закону не порушила.
Сам касаційний суд, прийнявши касаційну скаргу сторони на
ухвалу суду апеляційної інстанції, яка не підлягала оскарженню,
порушив іншу вимогу Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(ч. 2 ст. 6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої
та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених
Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, постанова Вищого господарського суду України від
26 лютого 2002 р. підлягає скасуванню, а справа - направленню до
суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного
провадження.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу СП у формі ТОВ "КДВ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 26 лютого
2002 р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної
інстанції для здійснення апеляційного провадження.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 1