Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів
судової палати у господарських справах у складі:
Головуючого судді,
Суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ серпня 2002 року у справі за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" до
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення суми,
встановила:
У червні 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" у
господарському суді Н-ської області пред'явило позов до товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення суми, з тих
підстав, що ХХ квітня 2000 року між Українським державним
підприємством лотерей "ZZZ", правонаступником якого є позивач, та
сільськогосподарським виробничим кооперативом "RRR",
правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про
надання поворотної фінансової допомоги останньому. Строк
повернення фінансової допомоги, згідно до умов вказаного договору,
встановлювався не пізніше ХХ червня 2001 року, але відповідач не
виконав зобов'язання по поверненню перерахованої фінансової
допомоги. Окрім цього, обов'язковою умовою надання фінансової
допомоги, яка також була порушена товариством з обмеженою
відповідальністю "XXX", була цільове використання отриманих
коштів.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що фінансова
допомога була надана безповоротно та була використана за цільовим
призначенням. Окрім цього, договір від ХХ квітня 2000 року, на
який посилався позивач, на момент надання фінансової допомоги між
сторонами не укладався, а кошти виділялися на підставі
листів-клопотань Ч-ської районної державної адміністрації Н-ської
області.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ червня 2002
року визнано недійсним договір від ХХ квітня 2000 року та в позові
відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що спірний договір
укладено з порушенням вимог статей 29, 48 Цивільного Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, а отримувачем коштів, які перераховувались згідно
зазначеного договору був не відповідач, а Ч-ська районна державна
адміністрація Н-ської області.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ вересня 2002
року, рішення господарського суду Н-ської області у цій справі
скасовано, позов задоволене з тих підстав, що суд першої
інстанції, правильно встановивши обставини справи, не надав їм
належної юридичної оцінки.
Ухвалою колегій суддів Верховного Суду України від ХХ листопада
2002 року за касаційною скаргою товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від ХХ серпня 2002 року, з мотивів її невідповідності нормам
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою
відповідальністю "YYY" вважає оскаржувану постанову законною та
обгрунтованою.
В судовому засіданні представник товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" висловився за задоволення касаційної
скарги, а представник товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY" - про її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і
відзиви на неї, перевіривши матеріали справи і рішення, які
приймались судами в процесі її розгляду, суд, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Вищий господарський суд України, переглядаючи справу за касаційною
скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" на вказані
вимоги закону уваги не звернув та по іншому оцінив обставини
справи, встановлені судом першої інстанції.
Як зазначається в статті 15 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар стає правонаступником
прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у
разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу
- також правонаступником прав та обов'язків підприємства,
пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Стаття 14 цього ж Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачає, що припинення
діяльності підприємства або його структурного підрозділу
здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до
орендаря, а структурного підрозділу - шляхом виділення з
підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання
про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти
майном.
Таким чином, судам слід було перевірити відповідність наказу від
ХХ.03.2000 року вимогам статті 14 названого вище Закону
( 2269-12 ) (2269-12)
та наявність договору оренди, який за змістом статті
15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
є підставою вважати товариство з обмеженою
відповідальністю "YYY" правонаступником Українського державного
підприємства лотерей "RRR".
За таких обставин, ухвалені по справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід повно встановити всі обставини
справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і
обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд,
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/653-1 ) (sp02/653-1)
від ХХ серпня 2002 року у справі № Х2 та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ червня 2002
року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.