Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2002 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників:
ДВАТ "ХХХ" - присутній,
КІНВП "SSS" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу Колективного інноваційного
науково-виробничого підприємства "SSS" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ червня 2002р. у справі за
заявою боржника ДВАТ "XXX" ДП "YYY" про порушення провадження у
справі про банкрутство,
встановила:
У квітні 2001р. ДВАТ "XXX" ДП "YYY" (далі - фабрика "XXX")
звернулось до суду з заявою про порушення проходження у справі-про
банкрутство, посилаючись на свою неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.12.2001р.,
залишеною без змін постановою Я-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.02.2002р., зобов'язано комітет кредиторів у строк до
15.01.2002р. подати до суду рішення про встановлення джерел оплати
праці розпоряднику майна боржника Д.Д.Д., припинено повноваження
керуючого санацією А.А.А. та призначено керуючим санацією
арбітражного керуючого Г.Г.Г.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ червня 2002р.
постанова апеляційної інстанції та п.п. 5, 6 ухвали господарського
суду Н-ської області від ХХ.12.2001р. щодо припинення повноважень
керуючого санацією А.А.А. та призначення керуючим санацією Г.Г.Г.
скасовані як неправомірні. В іншій частині ухвала від ХХ.12.2001р.
залишена без змін.
ХХ вересня 2002р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Колективного інноваційного науково-виробничого
підприємства "SSS" (одного з кредиторів фабрики "XXX"), у якій
ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського
суду України від ХХ червня 2002р. з мотивів неправильного
застосування норм матеріального права та направлення справи до
суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Підставою для звернення комітету кредиторів до суду з пропозицією
про звільнення від виконання обов'язків керуючого санацією -
керівника підприємства та призначення нового керуючого санацією
було рішення комітету кредиторів боржника - фабрики "XXX" від 19
жовтня 2001 року.
Згідно повідомлення про засідання комітету кредиторів, до порядку
денного було внесено два питання: про затвердження детального
плану санації, поданого керівником підприємства, та різне.
Такий порядок денний було затверджено й на засіданні самого
комітету в день його проведення.
Комітет кредиторів план санації не затвердив і, як наслідок, було
прийняте рішення про звернення з пропозицією до суду про
звільнення керуючого санацією від виконання обов'язків та
призначення іншого.
Як суд першої інстанції, так і суд другої інстанції, при розгляді
справи виходили з того, що керуючий санацією може бути звільнений
судом від виконання своїх обов'язків на підставі п. 8 ст. 17
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, де передбачено, що керуючий
санацією може бути звільнений судом від виконання своїх обов'язків
на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання або
неналежного виконання ним своїх обов'язків.
У зв'язку з необгрунтуванням підстав звільнення у протоколі
засідання комітету кредиторів суд першої інстанції зобов'язував
комітет надати докази невиконання або неналежного виконання
керуючим санацією своїх обов'язків, відкладаючи розгляд справи
стосовно пропозиції про звільнення керуючого санацією.
Однак, з таким висновком судів погодитися не можна, оскільки,
порядок звільнення керівника санації при провадженні санації
боржника керівником підприємства встановлено ст. 53 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
. Ця норма встановлює особливості звільнення керуючого
санацією (не ставлячи таке в залежність від обґрунтування
невиконання або неналежного виконання ним своїх обов'язків), разом
з тим, вона й не передбачає повторне затвердження плану санації,
оскільки, такий був погоджений при порушенні справи про
банкрутство.
Так, ч. 2 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що
для проведення санації боржника його керівником, керівник боржника
звертається у встановленому цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
порядку до
господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство
для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених
цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації
боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її
проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим
санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури
розпорядника майна.
Отже, незатвердження плану санації, який не підлягав затвердженню,
оскільки, був погоджений з кредиторами, що дали згоду на її
проведення, при порушенні справи, не могло потягти за собою
звернення до суду з пропозицією про звільнення керуючого санацією.
З огляду на те, що пропозиція про звільнення стала наслідком
незатвердження плану санації, а не інших обставин, то задоволення
судом пропозиції про звільнення керуючого санацією суперечить
вимогам чинного законодавства.
При таких обставинах постанова Вищого господарського суду, в якій
зроблено висновок про незаконність звільнення судом керуючого
санацією, є обґрунтованою.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Колективного інноваційного науково-виробничого
підприємства "SSS" відхилити.
Постанову Вищого господарського суду України від ХХ червня 2002р.
( sp13/090-1 ) (sp13/090-1)
залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.