ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22.10.2002 N 7/282
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів
судової палати у господарських справах у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії на постанову Вищого
господарського суду України від 3 липня 2002 року
у справі за позовом прокурора Жовтневого району міста Києва в
інтересах держави в особі Української державної інноваційної
компанії до закритого акціонерного товариства "Арма-Клапан" та
акціонерного комерційного банку "Київ" про стягнення суми та за
зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Арма-Клапан"
до Української державної інноваційної компанії про відшкодування
збитків встановив:
У квітні 2001 року прокурором Жовтневого району міста Києва в
інтересах держави в особі Української державної інноваційної
компанії пред'явлено позов до закритого акціонерного товариства
"Арма-Клапан" та акціонерного комерційного банку "Київ" про
стягнення суми.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що закрите акціонерне
товариство "Арма-Клапан" розірвавши інноваційний договір не
перерахувало протягом двох тижнів, як це передбачалось договором,
інноваційний вклад на рахунок Української державної інноваційної
компанії. Акціонерний комерційний банк "Київ", який виступив
поручителем за даним договором, уклавши договір поруки з Київським
міським відділенням Державного інноваційного фонду України,
правонаступником якого є Українська державна інноваційна компанія,
також несе відповідальність за виконання зобов'язань по поверненню
закритим акціонерним товариством "Арма-Клапан" грошових коштів
позивачу.
Закрите акціонерне товариство "Арма-Клапан" позовні вимоги не
визнало повністю, посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання
щодо внесення інноваційного вкладу у повному обсязі в передбачений
строк не виконав, в результаті чого ним не були виконані договори
під інноваційну програму та завдані збитки. На підставі чого,
закритим акціонерним товариством "Арма-Клапан" пред'явлено
зустрічний позов про відшкодування збитків.
Акціонерний комерційний банк "Київ" також заперечував проти
позовних вимог з тих підстав, що позивач сам в односторонньому
порядку відмовився від виконання інноваційного договору, окрім
того, у нього немає правових підстав вимагати виконання
зобов'язання, у зв'язку з тим, що згідно із статтею 194 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
порука припиняється з припиненням забезпеченого
зобов'язання, зокрема, неможливістю виконання цього зобов'язання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 6 вересня 2001
року , залишеним без зміни постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13 травня 2002 року,
первісний позов задоволено, а в зустрічному позові - відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що закрите акціонерне
товариство "Арма-Клапан" використало не за призначенням
інвестиційні кошти, не надало в повному обсязі інвестору
фінансовий звіт за третій квартал 1998 року про використання
інноваційного вкладу з розшифровкою усіх проведених витрат та, в
процесі реорганізації підприємства, передало іншій особі без згоди
інвестора придбане для виконання інвестиційного договору майно. А
акціонерний комерційний банк "Київ", як поручитель, зобов'язаний
перед позивачем відповідати в повному обсязі по поверненню
інвестиційного вкладу.
Постановою Вищого господарського суду України від 3 липня
2002 року рішення господарського суду міста Києва та постанова
Київського апеляційного господарського суду змінені, в
задоволенні первісного позову відмовлено. Постанова мотивована
тим, що причиною невиконання інноваційного договору стало
припинення фінансування проекту Українською державною
інноваційною компанією.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 вересня
2002 року за касаційною скаргою Української державної інноваційної
компанії порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2002 року
мотивів її невідповідності нормам матеріального і
процесуального права та різного застосування Вищим господарським
судом України положень одного й того ж закону в аналогічних
справах.
В запереченнях на касаційну скаргу закрите акціонерне
товариство "Арма-Клапан" та акціонерний комерційний банк "Київ"
просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Вищого господарського суду України - без змін.
В судовому засіданні представник Української державної
інноваційної компанії та прокурор висловились на підтримку
касаційної скарги, а представники закритого акціонерного
товариства "Арма-Клапан" та акціонерного комерційного банку "Київ"
- за її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача,
відповідачів та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги і
заперечень на неї, перевіривши матеріали справи і судові рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
інноваційна діяльність є однією із форм
інвестиційної діяльності.
Як вказано в статті 9 цього ж Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
основним
правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами
інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань,
будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не
суперечать законодавству України, є виключною компетенцією
суб'єктів інвестиційної діяльності.
Стаття 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність"
( 1560-12 ) (1560-12)
передбачає, що при недодержанні договірних зобов'язань
суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу
відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними
договорами.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться і як зазначається в статті 162 цього ж кодексу
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Зобов'язання припиняється, як це передбачено статтею 216
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, шляхом його виконання, проведеним
належним чином.
Встановивши, що за умовами інноваційного договору, укладеного
між позивачем та закритим акціонерним товариством "Арма-Клапан",
котрий був розірваний за ініціативою останнього, в судовому
порядку, закрите акціонерне товариство "Арма-Клапан" зобов'язано
протягом двох тижнів повернути інноваційний вклад. Вищий
господарський суд України на вказані вимоги закону уваги не
звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність
правових підстав щодо стягнення заборгованості за інноваційним
договором.
Крім того, за змістом статті 191 Цивільного Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
за договором поруки поручитель зобов'язується перед
кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого
зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Відповідно до статті 192 цього ж Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі
невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед
кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено
договором поруки. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і
боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за
відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не
встановлено договором поруки.
Як зазначається у частині 1 статті 194 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
порука припиняється з припиненням забезпечення нею
зобов'язання.
Таким чином, висновок Вищого господарського суду України
стосовно необгрунтованості позивних вимог до акціонерного
комерційного банку "Київ", який є поручителем перед позивачем за
належне виконання зобов'язань по інноваційному договору з боку
закритого акціонерного товариства "Арма-Клапан", є юридично
неспроможним.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду м. Києва -
залишенню в силі як законні та обгрунтовані.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 3 липня 2002
року скасувати.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13
травня 2002 року та рішення господарського суду м. Києва від
6 вересня 2001 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Вісник господарського судочинства",
N 4, 2003