ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
03.09.2002                                Справа N 2-6/9337-01
 
Верховний Суд   України  на  спільному  засіданні  колегій  суддів
судової палати  у  господарських  справах  у  складі:  Головуючого
судді, Суддів;
 
розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу
Н-ського районного управління м.  Р-ська Пенсійного фонду  України
на постанову Вищого господарського суду України від ХХ травня 2002
року у справі за позовом Кооперативу "ХХХ" до  Н-ського  районного
управління м. Р-ська Пенсійного фонду України про стягнення суми,
 
                            встановив:
 
У вересні  2001  року  Кооперативом  "ХХХ"  в  господарському суді
пред'явлено позов  до  Н-ського  районного  управління  м.  Р-ська
Пенсійного фонду України про стягнення суми.
 
Позовні  вимоги  обґрунтовувалися  тим, що  відповідно  до   Указу
Президента України від 28.06.99 р.  №746/99 "Про внесення змін  до
Указу  Президента  України  від 03.07.98 р.  №727/98 "Про спрощену
систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб'єктів   малого
підприємництва"  ( 746/99 ) (746/99)
        ,  суб'єкти малого підприємництва,  які
сплачують єдиний податок,  не є платниками  збору  на  обов'язкове
державне пенсійне страхування.
 
Відповідач позов не визнав,  посилаючись на те, що Законом України
"Про  збір  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування"  від
22.10.1998  р.  ( 208-14  ) (208-14)
          не  передбачено звільнення платників
єдиного податку від сплати збору на обов'язкове державне  пенсійне
страхування з операцій по купівлі-продажу валюти.
 
Рішенням господарського  суду Ч-ської обл.  від ХХ.10.- ХХ.11.2001
р.,  залишеним  без   змін   постановами   Я-ського   апеляційного
господарського   суду   від   ХХ   січня   2002   року  та  Вищого
господарського суду України  від  ХХ  травня  2002  року,  позовні
вимоги  задоволене  з  тих  підстав,  що  у відповідності до Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та
звітності  суб'єктів  малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
         в редакції
від 28.06.99 р.  суб'єкти  малого  підприємництва,  які  сплачують
єдиний  податок,  не  є  платниками  збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, оскільки 42% з суми єдиного податку Державне
Казначейство перераховує до Пенсійного фонду України.
 
ХХ липня  2002 р.  Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною  скаргою  Н-ського  районного  управління   м.   Р-ська
Пенсійного фонду України,  у якій ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від ХХ.05.2002  р.  з
підстав   неправильного  застосування  Вищим  господарським  судом
України норм матеріального права.
 
Сторони не використали наданого  законом  права  на  участь  своїх
представників в судовому засіданні.
 
Заслухавши доповідь     судді-доповідача,    обговоривши    доводи
касаційної  скарги  та  перевіривши  матеріали  справи  і   судові
рішення,  які  приймались судами в процесі її розгляду суд вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Задовольняючи позов,  суди виходили з того,  що оскільки позивач є
платником  єдиного  податку,  то  він відповідно до статті 6 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування,  обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
         звільняється
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне  страхування,  в
тому числі і з операцій купівлі-продажу валют.
 
Проте, з такими висновками погодитись не можна.
 
Стаття 6   Указу   Президента   України   "Про   спрощену  систему
оподаткування,    обліку    та    звітності    суб'єктів    малого
підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
         встановлює пільги,  зокрема, звільнення
від сплати збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування
суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької
діяльності.  Тобто,  як вказано в статті  1  Закону  України  "Про
підприємництво"  ( 698-12  ) (698-12)
         - в сфері безпосередньої самостійної
систематичної,  на  власний  ризик   діяльності   по   виробництву
продукції,  виконанню  робіт,  наданню  послуг  з  метою отримання
прибутку.
 
Операції пов'язані з купівлею та  продажем  валют  не  входять  до
сфери безпосередньої підприємницької діяльності Кооперативу "ХХХ".
Таким чином, вказані операції не підпадають під правовідносини, що
регулюються   Указом  Президента  України  "Про  спрощену  систему
оподаткування,    обліку    та    звітності    суб'єктів    малого
підприємництва"  ( 746/99  ) (746/99)
        ,  а  є  об'єктом  регулювання іншого
правового акта,  Закону України "Про збір на обов'язкове  державне
пенсійне страхування" ( 208-14 ) (208-14)
        .
 
Названий же  Закон  ( 208-14  ) (208-14)
          не  встановлює  такої  пільги як
звільнення від  сплати  збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне
страхування   з   операцій  купівлі-продажу  валют  для  суб'єктів
підприємницької  діяльності,  що  перейшли  на  спрощену   систему
оподаткування.
 
Крім того,   є   юридичне   не   спроможним   і   висновок  Вищого
господарського суду України про те, що Указ Президента України має
пріоритетне   значення   стосовно  Закону  України  "Про  збір  на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 208-14  ) (208-14)
        ,  оскільки
він суперечить конституційному принципу верховенства права.
 
За таких  обставин  ухвалені  по  справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
 
При  новому  розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі
обставини справи,  дати їм належну  юридичну  оцінку  та  ухвалити
законне і обґрунтоване рішення.
 
Керуючись ст.ст.  111-17  -  111-20  Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України,
 
                           постановив:
 
Касаційну скаргу задовольнити.
 
Постанову Вищого господарського суду України від  ХХ  травня  2002
року у справі № Х1 ( sp01/1027-1 ) (sp01/1027-1)
         , постанову Я-ського апеляційного 
господарського суду від ХХ.01.2002 року та рішення  господарського  
суду  Ч-ської обл. від ХХ.10. - ХХ.11.2001 року - скасувати.
 
Справу направити  на  новий  розгляд  до  суду  першої інстанції в
іншому складі суду.
 
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.