СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                            29.04.2002
     Верховний Суд  України,  розглянувши  касаційні  скарги   ВАТ
"Спецтехоснастка"  та  регіонального  відділення  Фонду державного
майна   України   в   Одеській   області   на   постанову   Вищого
господарського суду України від 24  січня 2002 року
у  справі  за  позовом  Одеської  міської  ради  до  регіонального
відділення  Фонду  державного майна України в Одеській області про
визнання  недійсним  наказу  та  виключення  із  статутного  фонду
акціонерного товариства         адміністративного         будинку,
В С Т А Н О В И В:
     24 травня   2001  року  Одеська  міська  рада  звернулась  до
арбітражного  суду  з  позовом  про  визнання   недійсним   наказу
регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській
області від 23  вересня  1996  року  N  1322  "Про  створення  ВАТ
"Спецтехоснастка"  та  виключення із статутного фонду акціонерного
товариства адміністративного будинку по вул.  В. Арнаутській, 2а у
м. Одесі, який значиться за інвентарним N 001 у виписці відомостей
результатів інвентаризації  майна  ВАТ  "Спецтехоснастка"  від  16
липня  1998 року.  Зазначала,  що приватизація будівлі по вул.  В.
Арнаутській,  2а  порушує  права  позивача,   який   є   власником
зазначеної  будівлі  на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від
22 січня 1966 року N 96,  і рішенням Одеського міськвиконкому N 92
від 3 лютого 1966 року будівля прийнята на баланс місцевих рад.
     Рішенням арбітражного  суду  Одеської  області  від 27 червня
2001 року позов частково  задоволено.  Постановлено  виключити  із
статутного  фонду  ВАТ "Спецтехоснастка" адміністративний будинок,
розташований в м.  Одесі, вул. В. Арнаутська, 2а, та в цій частині
визнати  недійсним  пункт  2 наказу регіонального відділення Фонду
державного  майна  України  в  Одеській  області  "Про   створення
відкритого   акціонерного   товариства  "Спецтехоснастка"  від  23
вересня 1996 року N 1322. В іншій частині позову відмовлено.
     Постановою Одеського апеляційного господарського суду від  16
жовтня 2001 року вказане рішення скасовано, а у задоволенні позову
відмовлено.
     Постановою Вищого господарського суду України  від  24  січня
2002 року  постанову    Одеського   апеляційного
господарського  суду від 16 жовтня 2001 року скасовано,  а рішення
арбітражного  суду  Одеської  області  від  27  червня  2001  року
залишено без змін.
     Ухвалою Верховного  Суду  України  від  4 квітня 2002 року за
касаційними  скаргами  ВАТ  "Спецтехоснастка"   та   регіонального
відділення  Фонду  державного  майна  України  в  Одеській області
порушено касаційне провадження з перегляду Верховним Судом України
постанови  Вищого  господарського  суду  України від 24 січня 2002
року.  Скарга  мотивується  тим,  що  вказана   постанова   Вищого
господарського суду України не відповідає рішенням Верховного Суду
України з питань застосування статей 34,  38 Закону  України  "Про
власність" 
( 697-12 )
.
     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників сторін,
дослідивши доводи касаційних скарг  та  заперечення  проти  них  і
перевіривши  матеріали  справи,  Верховний Суд України вважає,  що
касаційні скарги підлягають задоволенню.
     В основу  постанови  Вищого   господарського   суду   України
покладено висновки про те, що спірна будівля, передана у власність
територіальної громади м. Одеси постановою Ради Міністрів УРСР від
22  січня  1966  року  N 96,  знаходилась в орендному користуванні
інституту,  а тому її приватизація у  складі  цілісного  майнового
комплексу   Одеського   проектно-конструкторського  технологічного
інституту, який належав до державної власності, не допускалася без
згоди  Одеського міськвиконкому,  оскільки положення постанови КМУ
"Про розмежування державного майна України  між  загальнодержавною
(республіканською)          власністю          і         власністю
адміністративно-територіальних  одиниць  (комунальною  власністю)"
від 5  листопада  1991  року  N  311  
( 311-91-п )
 не підлягають
застосуванню у даному спорі.
     Такі висновки є помилковими.
     Судами, які розглядали справу, встановлено, що спірна будівля
по  вул.  В.  Арнаутській,  2а в м.  Одесі збудована на замовлення
Одеського ПКТІ,  введена в  експлуатацію  та  прийнята  на  баланс
інституту  30  грудня 1963 року і за наявними у справі відомостями
бухгалтерського обліку балансової належності не змінювала.
     Постановою Ради  Міністрів  СРСР  від  17  грудня  1965  року
інститут  віднесено  до  союзного  підпорядкування і відповідно до
Декрету КМУ "Про  управління  майном,  що  є  у  загальнодержавній
власності" від  15  грудня  1992  року  N 8-92 
( 8-92 )
 Мінмашпром
України прийняв 3  червня  1993  року  майно  інституту  до  свого
управління.
     Постановою КМУ  "Про  затвердження  переліку   об'єктів,   що
підлягають  обов'язковій  приватизації  у 1995 році" від 15 травня
1995 року  N  343 
( 343-95-п )
 Одеський ПКТІ включений до переліку
об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації.
     В 1996  році  регіональним відділенням Фонду державного майна
України в Одеській області розпочато приватизацію Одеського  ПКТІ,
28  червня  1996 року затверджено акт оцінки його майна,  в складі
якого знаходилася  спірна  будівля,  23  вересня  1996  року  ПКТІ
перетворено у ВАТ "Спецтехоснастка", і його приватизація завершена
10 грудня 1998 року.  Спірна будівля ввійшла до  статутного  фонду
товариства.
     За таких   обставин   висновок   про  належність  будівлі  до
комунальної  власності   територіальної   громади   м.   Одеси   є
безпідставним.
     На час   прийняття   постанови   Ради   Міністрів  УРСР  "Про
використання   службових   приміщень   ліквідованих   Львівського,
Подільського,  Харківського  і Чорноморського раднаргоспів" від 22
січня  1966  року  N  96  існувала   єдина   державна   власність,
компетенція    державних   органів   щодо   розпорядження   майном
визначалася рівнем підпорядкування, і постановою передбачалося, що
передача  приміщень  на баланс міськвиконкомів має здійснюватись у
встановленому порядку.
     Оскільки інститут знаходився в  підпорядкуванні  Міністерства
тракторного  і  сільськогосподарського  машинобудування  СРСР,  то
передача будівлі без рішення союзного органу відповідно до  чинної
на  той  час  постанови  РНК  СРСР "Про порядок передачі державних
підприємств,  будівель і споруд" від 15 лютого 1936 року N 910  не
могла відбутися і фактично не відбулася.
     Крім того, в матеріалах справи містяться відомості, що спірна
будівля не знаходилася на балансі Чорноморського раднаргоспу. Дані
бухгалтерського    обліку   про   передачу   будівлі   на   баланс
міськвиконкому при розгляді справи не були подані судам.
     Тому посилання на належність будівлі до комунальної власності
і  знаходження  на балансі місцевої ради з 1966 року не відповідає
фактичним обставинам справи і є  юридично  неспроможним,  оскільки
правових підстав для такого розмежування не існувало, акт передачі
відсутній.  Відсутні і підтвердження висновку про те,  що інститут
орендував будівлю у міськвиконкому.
     На час  набуття  чинності Законами "Про місцеві Ради народних
депутатів Української  РСР  та  місцеве самоврядування" 
( 533-12 )
від 8 січня 1991 року і "Про власність" 
( 697-12 )
 від  15  квітня
1991 року будівля знаходилася в державній власності.
     Постановою КМУ "Про розмежування державного майна України між
загальнодержавною   (республіканською)   власністю   і   власністю
адміністративно-територіальних  одиниць  (комунальною  власністю)"
від 5   листопада   1991    року    N    311    
( 311-91-п )
проектно-конструкторські  інститути не включені до переліку майна,
що передається до комунальної власності.
     Вказана постанова КМУ 
( 311-91-п )
  підлягає  обов'язковому
застосуванню у даному спорі про належність майна до комунальної чи
загальнодержавної власності.
     Наведене дає підстави для висновку про відсутність в Одеської
міської ради майнових прав щодо предмета спору.
     Тому оскаржену  постанову   слід   скасувати,   а   постанову
Одеського  апеляційного  господарського  суду  у справі залишити в
силі як законну і обґрунтовану.
     Виходячи з викладеного,  керуючись  статтями  111-19,  111-20
ГПК 
( 1798-12 )
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
     касаційні скарги   ВАТ   "Спецтехоснастка"  та  регіонального
відділення Фонду  державного  майна  України  в  Одеській  області
задовольнити.
     Постанову Вищого  господарського  суду  України  від 24 січня
2002 року  скасувати,  а   постанову  Одеського
апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2001 року  залишити
в силі.
     Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанови Верховного Суду України та ВГСУ, 2003 р., N 3