СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            29.04.2002

                             (Витяг)

     Акціонерне товариство "Укртатнафта" (далі - АТ) звернулося до

арбітражного суду Харківської області з позовом  до  Кременчуцької

об'єднаної  державної  податкової  інспекції  (далі  -  ОДПІ)  про

визнання  недійсним  рішення  щодо   застосування   та   стягнення

фінансових  санкцій  за порушення законодавства про оподаткування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим,  що АТ не є власником  вироблених

нафтопродуктів  і  не  здійснювало  їх  продаж,  а  отже,  не мало

правових підстав для нарахування  акцизного  збору  споживачам  та

бути платником акцизного збору. У зв'язку з цим позивач вважає, що

ОДПІ безпідставно прийняла рішення про застосування  та  стягнення

фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

     Відповідач позов  не  визнав  з  тих  мотивів,  що  платником

акцизного збору є виробник підакцизного товару, а не його власник.

     Рішенням Вищого  арбітражного  суду  України  від  1   грудня

2000 р.  позов було задоволено.  Судове рішення мотивоване тим, що

АТ лише  надавало  послуги  з  приймання  нафти  на  переробку  та

відвантажувало   нафтопродукти   на   замовлення  їх  власників  з

отриманням коштів за такі послуги.

     Постановою Вищого арбітражного суду  України  від  27  червня

2001 р. ( n0054800-01 ) зазначене рішення залишене без зміни.

     Верховний Суд  України  за  касаційною  скаргою  ОДПІ порушив

провадження з перегляду в  касаційному  порядку  постанови  Вищого

арбітражного  суду України від 27 червня 2001 р. ( n0054800-01 ).

Обгрунтовуючи скаргу,  відповідач послався на  різне  застосування

Вищим арбітражним судом України положень одного й того ж закону.

     Верховний Суд  України  касаційну  скаргу задовольнив з таких

підстав.

     Згідно із п. "а" ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від

26  грудня  1992  р.  N  18-92  "Про  акцизний збір" ( 18-92 ) (зі

змінами від 18 листопада 1999 р.  N 1243-XIV ( 1243-14 )  об'єктом

оподаткування   є   обороти  з  реалізації  вироблених  в  Україні

підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу,  обміну на інші

товари (продукцію,  роботи, послуги), безоплатної передачі товарів

(продукції)   або   з   частковою   їх   оплатою.   Таким   чином,

законодавством  передбачено,  що  виробник  підакцизного  товару є

платником акцизного збору незалежно від того,  на яких умовах  він

цей  товар  виробляє  і  виробляє  його з власної чи давальницької

сировини,  а також  на  яких  умовах  його  реалізує.  Крім  того,

відповідно   до  п.  "а"  ст.  2  зазначеного  Декрету  платниками

акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності,  а також їх

філії,  відділення  (інші  відокремлені  підрозділи)  -  виробники

підакцизних товарів на митній території України,  у тому  числі  з

давальницької сировини.

     Вищий арбітражний суд України,  встановивши, що АТ виготовило

нафтопродукти,  які є підакцизним товаром,  з давальницької нафти,

на   зазначені   вимоги   закону   увагу   не  звернув  та  дійшов

неправильного висновку про те,  що  оскільки  АТ  не  є  власником

вироблених  нафтопродуктів і не здійснювало їх продаж,  то не мало

правових підстав для нарахування  акцизного  збору  споживачам  та

бути платником цього збору.

     Виходячи з викладеного Верховний Суд України касаційну скаргу

ОДПІ   Полтавської   області   задовольнив,    постанову    Вищого

арбітражного суду України від 27 червня  2001 р. ( n0054800-01 ) та

рішення цього ж  суду  від  1  грудня  2000  р.  скасував,  справу

направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

 "Рішення Верховного Суду України", 2003 р.