СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.04.2002
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ТОВ "Блек-Вайт" на постанову судової
колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного
суду України від 8 вересня 2000 року ( sp10/045-1 ) (sp10/045-1)
у справі за
позовом ТОВ "Блек-Вайт" до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання недійсними рішень відповідача від 22 вересня 1999
року "Про анулювання дії ліцензій від 7 грудня 1998 року N 2256,
2257", В С Т А Н О В И В:
у квітні 2000 року ТОВ "Блек-Вайт" звернулось до Вищого
арбітражного суду України із позовом до МВС України про визнання
недійсним рішення відповідача від 22 вересня 1999 року "Про
анулювання дії ліцензій від 7 грудня 1998 року N 2256, 2257".
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що при прийнятті оскарженого
рішення відповідач дійшов висновків, які не відповідають
матеріалам справи, та було порушено порядок винесення подібного
акта. Зокрема, зазначено, що ТОВ "Блек-Вайт" не допускало грубих
порушень Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької
діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної
власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і
профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та
контроль за їх дотриманням, затвердженої наказом МВС України від
28 лютого 1994 року N 112 ( z0093-94 ) (z0093-94)
(далі - Інструкція).
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 7 червня 2000
року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою судової колегії з перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 8 вересня 2000 року
( sp10/045-1 ) (sp10/045-1)
вищевказане рішення залишено без змін.
Ці рішення та постанова мотивовані тим, що анулювання дії
ліцензій від 7 грудня 1998 року N 2256, 2257 проведено
відповідачем правомірно, оскільки причиною цього були систематичні
порушення позивачем умов та правил здійснення охоронної
діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 січня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого арбітражного суду України від 8 вересня 2000 року за
касаційною скаргою ТОВ "Блек-Вайт", де ставиться питання про
скасування зазначеної постанови і передачу справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. При цьому посилання зроблені на
неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм
процесуального права та невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, а також на
виявлення різного застосування Вищим арбітражним судом України
одного й того самого положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ
"Блек-Вайт", який підтримав доводи касаційної скарги та просив її
задовольнити, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України
дійшов висновку, що рішення від 7 червня 2000 року та постанова
від 8 вересня 2000 року ( sp10/045-1 ) (sp10/045-1)
Вищого арбітражного суду
України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції на таких підставах.
Приймаючи рішення і постанову, Вищий арбітражний суд України
виходив з того, що під час неодноразових перевірок дотримання
позивачем умов та правил здійснення охоронної діяльності
виявлялися численні порушення вимог Інструкції ( z0093-94 ) (z0093-94)
щодо
заборони залучення до виконання охоронних функцій осіб, які не
мають посвідчень. Контролюючим органом неодноразово складались
акти і направлялися приписи про усунення порушень. Подібними діями
ТОВ "Блек-Вайт" порушувало пункт 6.1.5 Інструкції, що є
самостійною підставою для дострокового анулювання дії ліцензій.
Викладені висновки Вищого арбітражного суду України не
відповідають нормам матеріального права та не ґрунтуються на
обставинах справи.
Згідно з пунктом 4.4 Інструкції ( z0093-94 ) (z0093-94)
рішення про
дострокове анулювання ліцензії на надання охоронних послуг
приймається у разі допущення суб'єктом підприємництва грубих
порушень умов та правил здійснення цієї діяльності. Водночас
порушення, передбачене пунктом 6.1.5 Інструкції, не належать до
грубих порушень умов і правил здійснення підприємницької
діяльності охоронним підприємством.
Згідно з пунктом 4.6 Інструкції ( z0093-94 ) (z0093-94)
рішення про
зупинення дії (анулювання) ліцензії приймає орган, що видав
ліцензію. У даному випадку ліцензії видавалися МВС України. У
пункті 7 Положення про Міністерство внутрішніх справ України,
затвердженого Розпорядженням Президента України N 157/92-рп
( 157/92-рп ) (157/92-рп)
від 7 жовтня 1992 року, зі змінами, зазначено, що
Міністерство внутрішніх справ України у межах своїх повноважень
видає на основі й на виконання чинного законодавства накази. Але
рішення про анулювання ліцензії було прийняте на підставі
висновків комісії МВС України, затверджених першим заступником
міністра внутрішніх справ України, а не оформлене шляхом видачі
відповідного наказу, що не відповідає вимогам законодавства.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ліцензії N
2256, 2257 на право надання охоронних послуг було видано ТОВ
"Блек-Вайт" 7 грудня 1998 року. Водночас порушення умов та правил
здійснення охоронної діяльності мали місце у період з 17 жовтня
1997 року по 4 грудня 1998 року, тобто до дня видачі і дії
вказаних ліцензій.
При прийнятті рішення та постанови Вищим арбітражним судом
України не достатньо враховані зазначені вище обставини.
Під час нового розгляду справи суду слід ретельно дослідити
матеріали справи, з'ясувати обставини, пов'язані із здійсненням
охоронної діяльності ТОВ "Блек-Вайт", а також у повному обсязі
перевірити доводи сторін та вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу ТОВ "Блек-Вайт" задовольнити.
Постанову судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 8 вересня 2000 року
( sp10/045-1 ) (sp10/045-1)
та рішення Вищого арбітражного суду України від 7
червня 2000 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції. Постанова є остаточною та оскарженню не
підлягає.