Розглянувши справу за позовом казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" до Міністерства оборони України про стягнення збитків за касаційною скаргою казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" постанову Вищого господарського суду України від 5 грудня 2001 року 8/405, В С Т А Н О В И Л А:

3 серпня 2001 року казенне підприємство "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" в господарському суді пред'явив позов до Міністерства оборони України про відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що оскільки Міністерство оборони України несвоєчасно провело розрахунки за виконану роботу по державному оборонному замовленню, то воно зобов'язане у відповідності з вимогами статті 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (464-14) відшкодувати збитки у вигляді неодержаного прибутку.

Міністерство оборони України позов не визнало з тих мотивів, що роботи по державному оборонному замовленні виконані не в повному обсязі і висновок військового представництва Міністерства оборони не є достатньою умовою для оплати виставлених виконавцем робіт рахунків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 вересня 2001 року позов задоволено виходячи з того, що відповідачем несвоєчасно проведені розрахунки по державному оборонному замовленню і тому він на підставі статті 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (464-14) повинен відшкодувати неодержаний прибуток, який зміг би отримати позивач розмістивши своєчасно не отримані кошти на депозитному рахунку в будь-якій фінансовій установі з нарахуванням процентів.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 грудня 2001 року вказане рішення скасоване і в позові відмовлено з тих мотивів, що стягнення судом збитків у вигляді неодержаного прибутку з урахуванням індексу інфляції статтею 214 Цивільного кодексу (1540-06) не передбачено.

5 березня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 грудня 2001 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України положення одного й того ж закону при розгляді аналогічних справ та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник казенного підприємства "Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння" в судовому засіданні висловився на підтримку касаційної скарги, а представники Міністерства оборони України висловились проти її задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, господарський суд м. Києва виходив з того, що зобов'язання по відшкодуванню збитків у вигляді нестриманого прибутку в даному випадку виникли на підставі статті 440 Цивільного кодексу України (1540-06) та статті 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (464-14) .

Проте з такими висновками погодитись не можна.

За змістом статті 440 Цивільного кодексу (1540-06) , вказана норма застосовується коли зобов'язання по відшкодуванню шкоди виникли з позадоговірних відносин. В даному випадку зобов'язання виникли з договору про державне оборонне замовлення.

Крім того, посилаючись на статтю 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення" (464-14) , що передбачає відшкодування збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток, господарський суд не звернув уваги на те, що у відповідності з названою нормою таке зобов'язання у замовника виникає лише в разі повної або часткової його відмови від закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом.

Касаційна інстанція вказаної помилки суду першої інстанції не усунула, а й сама допустила неправильне застосування норм матеріального права, що полягає в слідуючому.

Встановивши, що відшкодування збитків витікає з державного оборонного замовлення, Вищий господарський суд України на вказані вимоги закону уваги не звернув та дійшов до неправильних висновків, що стягнуті з відповідача три відсотки річних на підставі статті 214 Цивільного кодексу України (1540-06) є неустойкою і це виключає можливість стягнення збитків, оскільки сторони у відповідності з частиною 2 статті 204 Цивільного Кодексу в договорі про державне оборонне замовлення, укладеного між ними, не передбачили можливість стягнення збитків понад неустойку.

За таких обставин постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд П О С Т А Н О В И В:

Постанову Вищого господарського суду України від 5 грудня 2001 року N 8/405 та рішення господарського суду м. Києва від 10 вересня 2001 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.1