804/3608/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та суму грошового зобов'язання з військового збору - 20.03.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 (суддя Горбалінський В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Суховаров А.В., Шлай А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління, відповідач), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0134861304, №0134881304, №0134901304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і, відповідно, не підлягає оподаткуванню. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки нарахування грошових зобов`язань за спрощеним боргом суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказував на те, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, в задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що анулювання основного боргу за кредитним договором є доходом платника податків в розумінні ПК України (2755-17) , який підлягає оподаткуванню згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, у зв`язку з чим позивач повинен був нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування на суму основного боргу, військовий збір з доходів фізичної особи та штраф за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції, в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки доводам позивача стосовно того, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням. Скаржник доводить, що він не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і, відповідно, не підлягає оподаткуванню. Вважає оспорювані рішення протиправними з підстав того, що нарахування грошових зобов`язань за спрощеним боргом суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) , підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.03.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.04.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди установили, що 08.07.2007 позивач уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту №11166923000, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 64000,00 швейцарських франків, що дорівнювало еквіваленту 264217,02 грн за курсом Національного Банку України на день укладання договору.

04.11.2015 між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" укладено додаткову угоду №1 до договору №11166923000 (щодо спрощення частини боргу), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості за умови подання позичальником заяви щодо анулювання частини заборгованості та погашення частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 276178,42 грн у валюті наданого кредиту.

06.11.2015 ПАТ "УкрСиббанк" направив позивачу повідомлення про анулювання боргу за вихідним №31-1-61/207 (в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України), в якому повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, яка станом на 06.11.2015 становить 14042,39 швейцарських франків, що становить 323415,16 грн по курсу Національного Банку України, з яких - 14017,39 швейцарських франків або 322839,37 грн за основною сумою боргу і 25 швейцарських франків або 575,78 грн сума відсотків, та звернуто увагу, що відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом позивача, отриманим як додаткове благо і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.

01.06.2018 Інспекція направила на адресу позивача за вих. №1342-12/10/13-01-30 лист про порушення нею вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абзацу "д" підпункту 164.2.17, пункту 179.1 статті 179 ПК України та про запрошення до Інспекції для подання декларації.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 05.03.2018 №11458/04-36-13-04/2964510448 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 176.1 статті 176 ПК України внаслідок не подання податкової декларації про майно і доходи за 2015 рік;

абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 63837,07 грн;

підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 4833,46 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.04.2018:

№0134861304, яким позивачу за порушення абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацу 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 58.3 статті 58, пункту 86.8 статті 86 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 79796,34 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 63837,07 грн, за штрафними санкціями у розмірі 15959,27 грн;

№0134881304, яким до платника на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 ПК застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн;

№0134901304, яким позивачу за порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (2755-17) згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 6041,83 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 4833,46 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1208,37 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення контролюючого органу стало отримання позивачем у 2015 році доходу у вигляді додаткового блага, а саме - прощеної (анульованої) кредитором ПАТ "УкрСиббанк" суми боргу за договором про надання споживчого кредиту №11166923000 від 08.07.2007 та, як наслідок, наявність у позивача обов`язку самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації про отримані доходи та майновий стан за 2015 рік.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпунктe 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)/

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю/

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відповідно до підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу. До таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Крім того, частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 №321-VIII (321-19) підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) доповнений пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд зауважує, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) є спеціальними по відношенню до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) .

Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) .

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №640/4857/19, від 05.10.2023 у справі №520/13636/2020.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

Суди, приймаючи рішення, дійшли до висновку, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді прощеного (анульованого) боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 08.07.2007 №11166923000 на суму 322839,37 грн.

Проте такий висновок суду не ґрунтується на обставинах, підтверджених належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні статей 73 - 76 КАС України. Суди не обґрунтували, якими доказами підтверджений сам факт зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, сума боргу (у валюті та у гривні) на цю дату, сума боргу (у валюті і у гривні) станом на 01.01.2014, тобто з якого розрахунку виходив суд, вказуючи на те, що вся сума прощеного боргу в розмірі 322839,37 грн є додатковим благом.

Суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи є цей прощений борг сумою курсової різниці, яка визначена відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , чи відноситься така сума до складу доходів платника податку та чи підлягає оподаткуванню.

Суди не з`ясували питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу, співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу, не дослідили додаткову угоду від 04.11.2015 №1, укладену між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" до договору №11166923000 на предмет валюти грошового зобов`язання, порядку прощення боргу, суми відступного, тощо, не з`ясували структуру боргу, який було анульовано банком, не визначили, чи входить до цієї суми основний борг, пеня, штрафні санкції, проценти, тощо.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що прощена (анульована) банком заборгованість є додатковим благом платника, і як наслідок, передчасно відмовили у задоволенні позову.

Колегія суддів Верховного Суду визнає висновки судів попередніх інстанцій такими, що суперечать принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.