ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 812/1562/16
касаційне провадження № К/9901/69347/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" (далі - Товариство) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Управління) про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0000081403.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що в рамках позапланової невиїзної документальної перевірки, результати якої оформлені актом № 93 від 12.08.2016, позивач повинен був надати контролюючому органу документи, які підтверджують дані податкових декларацій у площині перевірки, а саме - по взаємовідносинах з ТОВ "Торенія". Проте такі документи були вилучені у позивача старшим слідчим 2-го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Луганській області згідно протоколу огляду від 03.03.2014, про що Товариство листом від 21.07.2016 № 07/16-147 повідомило Управління після отримання копії наказу № 217 від 11.07.2016 про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства, з огляду на що Управління в силу положень пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язане було звернутися до Управління СБУ в Луганській області з вимогою надати доступ до таких документів або надання копій таких документів, тоді як контролюючий орган провів перевірку на підставі даних, наявних і інформаційних базах ДФС, без перевірки первинних бухгалтерських документів, та дійшов хибного висновку про відсутність у Товариства права на податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Торенія" лише з підстав того, що податкові накладні, сформовані з них реєстри податкових накладних, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, складені та підписані посадовою особою ТОВ "Торенія" - ОСОБА_1, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 04.07.2018 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення 06.09.2016 №0000081403.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: під час проведення перевірки відповідач запитував у позивача первинні документи щодо предмету перевірки, на який позивач листом від 21.07.2016 повідомив, що первинні документи, складені при проведенні господарських операцій з ТОВ "Торенія", були вилучені Управління СБУ в Луганській області в рамках кримінального провадження № 22013000000000250 згідно протоколу огляду від 03.03.2014, тоді як відповідач в акті перевірки зробив висновок, що Товариством не були надані документи, необхідні для перевірки; судом направлявся запит на адресу Служби безпеки України щодо наявності документів, вилучених згідно протоколу огляду від 03.03.2014 по кримінальному провадженню № 22013000000000250, для з`ясування вилучення таких в копіях чи оригіналах, на який суду була надана відповідь, згідно якої кримінальне провадження № 22013000000000250 з усіма матеріалами з 06.04.2014 по теперішній час залишилося в захопленій адміністративній будівлі УСБ України в Луганській області за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 79, внаслідок чого відсутня можливість для надання точної відповіді на запит; судом встановлено, що згідно копії протоколу огляду від 03.03.2014 у позивача дійсно були оглянуті та вилучені документи по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія", при цьому в протоколі не зазначено, що вилучалися саме "копії" документів; відповідач допустив неповноту з`ясування обставин, не реалізував надані пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України повноваження щодо отримання інформації, внаслідок чого не встановив факт втрати первинних документів позивача не з його вини та, як наслідок, не реалізував визначену пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України процедуру відновлення первинних документів, що потягло за собою складання акту перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення без дотримання визначених Податковим кодексом України (2755-17) процедур стосовно отримання та аналізу первинних документів бухгалтерського обліку.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: судом першої інстанції не взято до ували постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 у справі № 812/28/17, якою встановлено правомірність дій відповідача при проведенні перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Торенія"; судом першої інстанції не була надана оцінка доводам відповідача стосовно того, що вилучені СБ України у рамках кримінального провадження документи згідно протоколу огляду від 03.03.2014 по господарським операціям позивача з TOB "Торенія" (податкові накладні) були оглянуті та перевірені з наявних у відповідача інформаційно-аналітичних систем, а саме: з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, з податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; Позивачем не надано жодних документів ані до перевірки та до суду стосовно втрати, пошкодження, або дострокового знищення документів по господарських операціях з ТОВ "Торенія"; у наданому позивачем копії протоколу огляду від 03.03.2014р. взагалі не зазначено, що вилучалися первинні оригіналах, оскільки відсутні будь-які докази того, що вилучені саме оригінали видаткових, податкових накладних та договору б/н від 01.10.2013.
Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, Товариство вказує, що: неможливість надати первинні бухгалтерські документи на вимогу податкового органу була зумовлена їх вилученням Управлінням СБУ в Луганській області згідно протоколу огляду від 03.03.2014 по кримінальному провадженню № 22013000000000250; контролюючий орган, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки тому, що норма пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України має виключення - у випадку вилучення документів правоохоронними органами, що, в свою чергу, послугувало підставою для помилкового висновку щодо ненадання позивачем документів на перевірку; службові особи Управління, які проводили перевірку, мали обов`язок (а не право!) зупинити перевірку та витребувати у порядку, передбаченому пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України від Служби безпеки України завірені цим органом копії вилучених у позивача оригіналів документів; Товариство проводить діяльність з переробки молока (сировини), заготовленого у сільськогосподарських виробників, у тому числі у населення, з подальшим продажем продукції, виробленої з такої сировини та, відповідно, подає до контролюючого органу дві декларації з податку на додану вартість - загальну та спеціальну (переробного підприємства); оскільки придбаний у ТОВ "Торенія" бензин використовувався позивачем в якості палива при перевезення заготовленої сировини від місця збору і охолодження до місця виробництва, то Товариство відобразило суму податку на додану вартість 180600,00 грн. у складі податкового кредиту у спеціальній декларації (переробного підприємства), з огляду на що у будь-якому випадку завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Торенія" не призвело б до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а до виникнення у контролюючого органу права на стягнення вказаної суми з позивача до бюджету.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 19.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 20.03.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що старшим слідчим з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Луганській області було прийнято постанову від 24.06.2016, якою призначено проведення у кримінальному проваджені № 32016130000000004 від 13.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Старобільський молокозавод на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія", проведення якої доручено спеціалістам Управління.
Наказом Управління від 11.07.2016 № 217 на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та з урахуванням пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України призначено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.12.2013 по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" з 25.07.2016 тривалістю десять робочих днів.
Листом від 21.07.2016 № 07/16-147 позивач повідомив Управління про те, що первинні документи, складені при проведені господарських операцій по поставці товарів (послуг) з ТОВ "Торенія", були вилучені слідчим Служби безпеки України в рамках кримінального провадження № 22013000000000250, про що складено протокол огляду від 03.03.2014, у зв`язку з чим надати службовим особам Управління зазначені первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" (арк. спр. 82).
Управлінням складено акт від 12.08.2016 № 93 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Торенія" за період з 01.03.2012 по 31.12.2012, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 пунктів 198.2, 198.6 статті 198, підпункту 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , пункту 9.1 розділу ІІІ Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (z1490-11) , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 527516,00 грн. (за періоди з серпня 2012 року по січень 2013 року включно та з жовтня по грудень 2013 року включно): із них до сплати у спеціальний фонд Державного бюджету України (підпункт 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) ) - 182981,50 грн.; із них до сплати на спеціальний рахунок, відкритий Товариством у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (підпункт 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) ) - 344534,50 грн. Відповідно до підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.03.2012 - 31.12.2013Тов "Торенія" на адресу Товариства було зареєстровано 14 податкових накладних щодо реалізації позивачу бензину А-80, які були підписані директором ТОВ "Торенія" - ОСОБА_1 . Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9746/14-к ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито. В мотивувальній частині ухвали зазначено, що органами досудового слідства ОСОБА_1 оголошено підозру в тому, що в квітні 2012 року він своїми умисними діями, які виразилися у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "Торенія" з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), він вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Викладені обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що податкові накладні, сформовані з них реєстри податкових накладних, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, складені та підписані посадовою особою ТОВ "Торенія" - ОСОБА_1, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0000081403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 180600,00 грн. - за основним платежем та на 45150,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України (2755-17) ), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому, положеннями пункту 85.9 статті 85 ПК України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В свою чергу, особливості справляння податку на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м`яса, м`ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м`ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м`яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), період до 1 січня 2015 року справляється з урахуванням особливостей, встановлених у пункті 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) .
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (996-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV (996-14) ).
Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону №996-ХІV (996-14) , є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, не надали належної оцінки положенням наведених вище правових норм.
Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили суть оспорюваних господарських операцій, їх відображення Товариством у податковому обліку та у випадку встановлення обставин щодо порушення позивачем податкового законодавства (або ж їх відсутності) не перевірили, чи правильно була застосована контролюючим органом до Товариства відповідальність за вказані у акті перевірки порушення (у разі їх документального підтвердження) з урахуванням характеру господарських операцій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанції з наведених питань.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко В.В. Хохуляк