Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                          Кривенка В.В.,

суддів:                              Гусака М.Б., Коротких О.А., 

                                     Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 

                                     Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                                     Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПДФО) до державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ) про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

У вересні 2010 року СПДФО звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії ДПІ, скасувати рішення від 11 травня 2010 року № 0008852304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9282 грн 40 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевірка щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу коштів, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої прийняте оскаржуване рішення, є неправомірною, а рішення - протиправним, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин.

Суди встановили, що СПДФО зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради і йому було присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та взято на податковий облік в ДПІ.

Працівники ДПІ провели перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу коштів, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці кафе «Міраж», що розташоване за адресою: вул. М. Бірюзова (зупинка «Браїлки») у м. Полтаві та належить СПДФО.

За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2010 року № 0298/16/01/23-323/21265065, в якому зафіксовано порушення податкового законодавства, яке полягає у незабезпеченні обліку товарів на місці реалізації на загальну суму 4641 грн 29 коп.

Акт підписаний позивачем без заперечень та зауважень.

На підставі вищезазначеного акта 11 травня 2010 року ДПІ прийняла рішення № 0008852304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9282 грн 40 коп.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ДПІ від 11 травня 2010 року № 0008852304/0. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 листопада 2013 року скасував ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року змінив у частині задоволення позову та прийняв нову - про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, СПДФО зазначив, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення пункту 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ). Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів вважає, що заява СПДФО не підлягає задоволенню з таких підстав.

На обґрунтування заяви СПДФО додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 29 травня, 8 та 27 серпня, 24 вересня 2013 року (справи №№ К/9991/11130/12, К/9991/14565/11, К/9991/81687/12, К/9991/26311/11 відповідно).

У справі від 8 серпня 2013 року К/9991/14565/11, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб не покладено обов'язку щодо здійснення обліку товарних запасів, а тому такі особи не можуть нести відповідальність за його невиконання.

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку, зазначивши у своєму рішенні, що відповідно до пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, що перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані вести облік товарних запасів відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні положення пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР і, зокрема, в постановах від 11 червня 2013 року № 21-147а13, 3 грудня 2013 року № 21-412а13 зазначила нижченаведене.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на момент проведення перевірки позивача останній не був платником єдиного податку.

За наведених обставин постанова Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року узгоджується з вимогами чинного законодавства та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у спорах цієї категорії.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз норм, передбачених пунктом 12 статті 3 та статтею 6 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб - підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість фізичні особи - підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.