990/266/24 Про визнання протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду по суті скарги особи на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП; зобов'язання Вищої ради правосуддя розглянути скаргу особи на зазначену ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП та надати скаржнику мотивоване рішення - 08.11.2024 Прийняття

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу №990/266/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

І. РУХ СПРАВИ

1. 06.08.2024 до Верховного Суду надіслано позовну заява ОСОБА_1, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо нерозгляду по суті його скарги від 27.07.2024 на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24;

зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути його скаргу від 27.07.2024 на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24 та надати скаржнику мотивоване рішення.

2. 09.09.2024 ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у цій справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами колегією суддів у складі п`яти суддів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. У березні 2024 року позивач звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою щодо судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 під час здійснення правосуддя у справі № 522/15406/21.

18.06.2024 за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги членом Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 складено висновок з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи відповідно до частини шостої статті 107 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII (1402-19) ) у зв`язку з тим, що скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2.

Не погодившись з указаним рішенням ВРП, 27.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на ухвалу її Другої Дисциплінарної палати від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24, в якій просив:

скасувати абзац 2 резолютивної частини ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24 в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за його скаргою;

скасувати висновок члена ВРП ОСОБА_3 від 18.06.2024 за результатами попередньої перевірки його дисциплінарної скарги стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 ;

повторно провести перевірку його дисциплінарної скарги від 05.03.2024 р. за вх. №П-67/5/7-24 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2

02.08.2024 на електрону адресу ОСОБА_1 надійшов лист ВРП № 23784/0/9-24, яким позивачеві повідомлено, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою ВРП та відповідно до частини другої статті 45 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон №1798-VIII (1798-19) ) оскарженню не підлягає.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті його скарги на ухвалу Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

4. Позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що лист ВРП від 02.08.2024 № 23784/0/9-24 в розумінні положень статей 51, 52 Закону №1798-VIII не є рішенням, яке ухвалюється зазначеним органом за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, що, на думку позивача, свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути його скаргу на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24.

Позивач, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 08.09.2022 (провадження № 11-279сап21), наголошує на тому, що у справах, в яких предметом оскарження є рішення ВРП, яким залишено без змін рішення її дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

На думку позивача, ВРП під час розгляду його скарги на ухвалу її Дисциплінарної палати не було дотримано вимог до рішень суб`єкта владних повноважень, які встановленні статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

5. Оцінивши обставини справи, підтверджені доказами, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Суд дійшов наступних висновків.

6. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

8. Частиною другою зазначеної статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

10. Колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень саме перевірка дій органу державної влади на предмет дотримання критеріїв, наведених у частині другій статті 2 КАС України є механізмом досягнення основного завдання адміністративного судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи саме з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. В цій справі звернення ОСОБА_1 з позовом до суду було обумовлене його незгодою з діями ВРП щодо розгляду його скарги на ухвалу її Дисциплінарної палати.

12. Так, на думку позивача, надання листом відповіді на його скаргу свідчить про недотримання ВРП вимог, зокрема, частини одинадцятої статті 51 Закону №1798-VIII, оскільки відповідач за результатом розгляду його скарги на ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді був зобов`язаний прийняти рішення відкритим поіменним голосуванням.

13. З огляду на такі доводи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

14. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

15. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом № 1798-VIII (1798-19) та Законом № 1402-VІІІ (1402-19) (частина перша статті 2 Закону № 1798-VIII).

16. Згідно з частиною першою статті 107 Закону № 1402-VІІІ право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

17. Відповідно до статті 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом №1798-VIII (1798-19) , з урахуванням вимог цього Закону.

18. Положення аналогічного змісту наведене у частині другій статті 42 Закону № 1798-VIII, якою також визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону № 1402-VІІІ (1402-19) , або за ініціативою Дисциплінарної палати ВРП чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

19. Згідно з частиною третьою статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

20. За змістом статті 43 Закону № 1798-VIII дисциплінарний інспектор ВРП, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п`ятнадцять днів.

Висновок дисциплінарного інспектора ВРП - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.

21. При цьому, пунктом 23-7 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-VIII (1798-19) установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

22. Отже, на етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Дисциплінарної палати (який здійснює повноваження дисциплінарного інспектора), визначений автоматизованою системою розподілу справ, перевіряє скаргу на відповідність вимогам закону та готує висновок, у якому пропонує Дисциплінарній палаті: 1) залишити скаргу без розгляду та повернути скаржникові; 2) відмови у відкритті дисциплінарної справи; 3) відкрити дисциплінарну справу.

23. Відповідно до частини шостої статті 107 Закону №1402-VIII дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

24. Статтею 45 Закону № 1798-VIII визначено підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи, при цьому, частина друга цієї статті містить імперативний припис, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.

25. Незважаючи на цей законодавчий припис, а також на те, що в резолютивній частині ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2024 №2189/2дп/15-24 роз`яснено, що ця ухвала оскарженню не підлягає, позивач подав до ВРП скаргу на зазначену ухвалу в якій просив її скасувати та повторно розглянути його дисциплінарну скаргу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_2 .

26. В свою чергу відповідач листом від 02.08.2024 № 23784/0/9-24 надав ОСОБА_1 відповідь, в якій роз`яснив, що ухвала Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи в силу положень статті 45 Закону № 1798-VIII не підлягає оскарженню.

27. Колегія суддів вважає, що такі дії відповідача відповідають критеріям, визначеним в статті 2 КАС України, оскільки ані норми Закону № 1798-VIII (1798-19) , ані положення Закону №1402-VIII (1402-19) не визначають обов`язку ВРП приймати будь-які рішення (ухвали) за результатом розгляду скарг, подання яких не передбачено нормами зазначених законів, тому в цьому випадку надання відповіді листом є законним та обґрунтованим способом реагування на таку скаргу.

28. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на положення статті 51 Закону № 1798-VIII як на підставу для розгляду ВРП його скарги на ухвалу про відмову у відкритті дисциплінарної справи з прийняттям відповідного процесуального рішення, оскільки зазначеною нормою врегульовано право на оскарження рішення, прийнятого за результатом розгляду дисциплінарної скарги по суті, тобто рішення про притягнення судді до відповідальності або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності, яке до того ж в силу приписів частини першої цієї статті мають: суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення; скаржник за умови наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

29. Враховуючи, що в цьому випадку Дисциплінарна палата ВРП не приймала рішення про притягнення судді до відповідальності чи про відмову у притягненні до відповідальності, натомість вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи, колегія суддів вважає, безпідставними доводи позивача про недотримання ВРП норм Закону № 1798-VIII (1798-19) щодо розгляду по суті його скарги на ухвалу другої Дисциплінарної палата ВРП.

30. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані дії відповідача, які виразилися у нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 та наданні відповіді із роз`ясненнями про неможливість оскарження до ВРП рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи не порушують прав та інтересів позивача.

31. Як було зазначено вище приписами частини першої статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.

33. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004) (далі - Конвенція) (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

34. Колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване, зокрема, у статті 5 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим, реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

35. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

36. Встановлення за наслідками розгляду справи по суті позовних вимог відсутності порушеного права чи невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою саме для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

37. Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії слід відмовити.

Керуючись статтями 241- 246, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.