ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2002 Справа N 3/34
Верховний Суд України на спільному засіданні судових колегій у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" до Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення про зобов'язання видати ліцензію на
право користування каналами радіомовлення за касаційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ листопада 2001 року № Х4
встановив:
ХХ червня 2001 року товариством з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
пред'явлено в господарському суді позов до Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення про визнання
оголошення конкурсу частково недійсним.
У подальшому, позовні вимоги позивач уточнив і просив зобов'язати
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення
видати ліцензію на право користування каналами мовлення.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ХХ липня 1995 року
Національна рада своїм рішенням за закритим акціонерним
товариством "YYY", правонаступником якого є позивач, закріпила
частоту 67,7 МГц для цілодобового радіомовлення в м. Н-ськ та
прийняла рішення про видачу ліцензії на регіональне радіомовлення.
Закрите акціонерне товариство "YYY" здійснило відповідну оплату за
ліцензію.
Національна рада позов не визнала, посилаючись на те, що підставою
для видачі ліцензії є рішення Національної ради, а таке рішення з
вказаного питання не приймалось.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від ХХ червня 2001 року
позов задоволено частково, зобов'язано Національну раду України з
питань телебачення і радіомовлення видати товариству з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" ліцензію на право користування каналами
мовлення на частоті 96,4 МГц по м. Н-ську.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ листопада
2001 року рішення Вищого арбітражного суду України від ХХ червня
2001 року скасовано і провадження у справі припинено. Вищий
господарський суд України при касаційному розгляді встановив факт,
що Національною радою рішення про визнання переможця конкурсу не
приймалося, і виходячи з цього факту та мотивуючи тим, що
Національній раді згідно ст. 14 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
належить виключне право видавати
ліцензію на право користування каналом мовлення, визнав, що
предмет спору відсутній і закрив провадження по справі.
ХХ січня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від ХХ листопада 2001 року. Скарга мотивується тим, що
Вищий господарський суд України неправильно застосував норми
матеріального та процесуального права, що призвело до порушення
конституційних прав позивача.
Представники товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" у
судовому засіданні касаційну скаргу підтримали, представник
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
вважав скаргу необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи і рішення, які приймались судами при її розгляді, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд
України виходив з того, що згідно з статтею 14 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
Національна рада України
з питань телебачення і радіомовлення є органом, якому належить
виключне право видавати ліцензію на право користування каналом
радіомовлення, яка видається в 10-денний термін з моменту
прийняття радою рішення про визнання певної телерадіоорганізації -
учасника конкурсу його переможцем. Оскільки, на момент
пред'явлення позову конкурс на право радіомовлення по спірній
частоті не відбувся то і рішення про визнання позивача переможцем
конкурсу, як підстава для видачі ліцензії, не було прийняте, а
тому провадження по даній справі припинив у зв'язку з відсутністю
предмета спору.
Проте з такими висновками не можна погодитись.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі.
Предметом спору у даній справі є не зобов'язання прийняти рішення
про видачу ліцензії, а зобов'язання видати ліцензію відповідно до
прийнятого Національною радою рішення, що ґрунтується на
положеннях ст. 14 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
( 3759-12 ) (3759-12)
.
За таких обставин висновок Вищого господарського суду про
припинення провадження по справі не можна визнати обґрунтованим.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення від ХХ липня 1995
року закритому акціонерному товариству "YYY", правонаступником
якого є позивач, було прийнято рішення про видачу ліцензії на
цілодобове радіомовлення у діапазоні частот 66-74 МГц.
Стаття 18 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
( 3759-12 ) (3759-12)
встановила, що за видачу ліцензії телерадіоорганізація
сплачує грошовий збір у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів
України.
У відповідності з рішенням від ХХ липня 1995 року Національною
радою України з питань телебачення і радіомовлення було видано
направлення на сплату 27334 грн. 71 коп. за видачу ліцензії. Однак
вказана сума була сплачена лише частково.
В подальшому спірна частота за рішенням Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення від ХХ вересня 1996 року була
надана ТРО "ZZZ".
При чому, ні закрите акціонерне товариство "YYY", ні позивач, який
є його правонаступником, будь-яких претензій з цього приводу не
заявляли.
Відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
( 3759-12 ) (3759-12)
втрата права користування каналами мовлення можлива
тільки в разі припинення діяльності за рішенням суду або визнання
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення
виданої ліцензії такою, що втратила чинність за умови, що
телерадіоорганізація не розпочала своєї діяльності протягом року з
моменту видачі ліцензії.
При розгляді справи по суті суд наведеного не врахував і не вказав
правової підстави для покладення на Національну раду України з
питань телебачення і радіомовлення обов'язку надати позивачу поза
конкурсом ліцензію на радіомовлення у діапазоні 96,4 МГц.
При касаційному розгляді Вищий господарський суд України не усунув
допущених порушень вимог закону.
За таких обставин, постановлені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід повно та всебічно перевірити
всі обставини у справі та постановити законне і обґрунтоване
рішення, а також вирішити питання про залучення до участі у справі
товариства з обмеженою відповідальністю "SSS", яке виграло конкурс
на отримання ліцензії на радіомовлення у діапазоні 96,4 МГц.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
Постановив:
Постанову Вищого господарського суду України від ХХ листопада 2001
року № Х4 ( sp02/976-1 ) (sp02/976-1)
та рішення Вищого арбітражного суду
України від ХХ червня 2001 року - скасувати. Справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.