ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
13.12.2004 N 28/350
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
До Державної податкової інспекції
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Борисенко І.В.
Представники:
від позивача: Овсієнко Ю.К.,
від відповідача: Ненюк Н.П.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом (з урахування клопотання від
18.11.2004 р. про збільшення позовних вимог) про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ:
N 0000182301/0 від 19.02.2004 р.,
N 0000192301/0 від 19.02.2004 р.,
N 0000182301/1 від 26.04.2004 р.,
N 0000192301/1 від 26.04.2004 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача,
викладені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем
прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не
відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.
Позивач вважає, що він правомірно включив до податкового кредиту
суми податку на додану вартість, що сплачені ним в процесі
капітального будівництва об'єктів, оскільки Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включення до податкового
кредиту сплачених сум ПДВ не поставлено у залежність від введення
об'єкту будівництва у експлуатацію. А тому висновки відповідача
щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 названого Закону
та визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на
додану вартість позивач вважає безпідставним.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що
позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за
червень - серпень 2003 року податок на додану вартість на загальну
суму 834696,00 грн. з операцій по незавершеному будівництву,
оскільки право платника на включення до складу податкового кредиту
сум податку на додану вартість у разі здійснення таких витрат
виникає після визнання об'єкта, що споруджується, основним фондом.
А тому відповідач вважає, що податковим органом правомірно
визначена позивачу сума завищення бюджетного відшкодування по
податку на додану вартість та визначені податкові зобов'язання по
ПДВ, а оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає
такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (відзив у
справі).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,
заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши
всі фактичні обставини, на яких їрунтується позов, об'єктивно
оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і
вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва встановив:
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової
інспекції N 0000192301/0 від 19.02.2004 р. у позивача відповідно
до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування по податку на додану вартість за січень 2003 року у
сумі 834696,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової
інспекції N 0000182301/0 від 19.02.2004 р. позивачу відповідно до
пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання по
податку на додану вартість у сумі 25414,50 грн. (16943,00 грн.
основного платежу та 8471,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
В ході процедури апеляційного оскарження вказаних
повідомлень-рішень відповідачем були прийняті податкові
повідомлення-рішення:
N 0000192301/1 від 26.04.2004 р., яким відповідно до пп.
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у позивача виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування по податку на додану вартість за січень 2003 року у
сумі 834696,00 грн.
N 0000182301/1 від 26.04.2004 р., яким відповідно до пп.
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачу визначено суму податкового зобов'язання по
податку на додану вартість у сумі 25414,50 грн. (16943,00 грн.
основного платежу та 8471,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті
відповідачем на підставі акту N 966/23-31953813 від 19.02.2004 р.
"Про результати планової перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ТОВ за період з 17.04.2002 р. по
01.10.2003 р." (далі - акт перевірки від 19.02.2004 р.).
Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.
В акті перевірки від 19.02.2004 р. зазначено наступне:
- за даними декларації обсяг придбаних в червні 2003 р.
товарів (робіт, послуг) на митній території України, вартість яких
відноситься до складу валових витрат обігу для цілей здійснення
операцій, що підлягають оподаткуванню, складає без урахування ПДВ
5947812,00 грн., сума ПДВ - 118962,00 грн. За даними перевірки
обсяг таких операцій складає без урахування ПДВ 303145,00 грн.,
сума ПДВ - 60629,00 грн. Таким чином загальна сума податкового
кредиту за червень 2003 р. становить 60629,00 грн. Відхилення
складає 58333,00 грн.;
- за даними декларації обсяг придбаних в липні 2003 р.
товарів (робіт, послуг) на митній території України, вартість яких
відноситься до складу валових витрат обігу для цілей здійснення
операцій, що підлягають оподаткуванню, складає без урахування ПДВ
3783899,00 грн., сума ПДВ - 756780,00 грн. За даними перевірки
обсяг таких операцій складає без урахування ПДВ 2052449,00 грн.,
сума ПДВ - 410490,00 грн. Таким чином, загальна сума податкового
кредиту за липень 2003 р. становить 410490,00 грн. Відхилення
складає 346290,00 грн.;
- за даними декларації обсяг придбаних в серпні 2003 р.
товарів (робіт, послуг) на митній території України, вартість яких
відноситься до складу валових витрат обігу для цілей здійснення
операцій, що підлягають оподаткуванню, складає без урахування ПДВ
2661661,00 грн., сума ПДВ - 532332,00 грн. За даними перевірки
обсяг таких операцій складає без урахування ПДВ 428064,00 грн.,
сума ПДВ - 85613,00 грн. Таким чином, загальна сума податкового
кредиту за серпень 2003 р. становить 85613,00 грн. Відхилення
складає 446719,00 грн.
Відхилення виникло в зв'язку з витратами, пов'язаними з
будівництвом підземного газопроводу згідно з договором на
виконання будівельних робіт б/н від 29.05.2003 р., укладеного між
ТОВ (як замовником) та будівельно-монтажним управлінням по
газифікації (як підрядником).
Відповідач вважає, що оскільки об'єкт, який будується
позивачем, є об'єктом незавершеного будівництва та ще не
використовується у господарській діяльності позивача, то у
відповідності до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.2.14 п.
5.2 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
він не
відноситься до основних фондів і витрати на придбання і
будівництво до введення таких об'єктів в експлуатацію амортизації
не підлягають.
На підставі викладеного перевіряючими зроблений висновок про
порушення позивачем вимог пп. 7.4.4, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та за
результатами перевірки позивачу зменшено бюджетне відшкодування на
суму 834696,00 грн. (в тому числі: за червень 2003 р. -
58333,00 грн., за липень 2003 р. - 346290,00 грн., за серпень
2003 р.- 430073,00 грн.), а також донараховано податок на додану
вартість за серпень 2003 р. на суму 16943,00 грн.
Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на
позов та в усних поясненнях його представників, співпадають з
доводами та висновками, викладеними в акті перевірки від
19.02.2004 р.
З доводами відповідача та висновками, викладеними в акті
перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається з сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Положення пункту 1.11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачають, що основні фонди розуміються
у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних
цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з
фізичним або моральним зносом.
Однак, в силу абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплачував суми ПДВ
у зв'язку з будівництвом (спорудженням) основних фондів, що
підлягають амортизації, та отримував податкові накладні.
Відповідач не заперечує, що податкові накладні, отримані
позивачем, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Тому
позивач мав право на включення до складу податкового кредиту
відповідного звітного періоду сплаченого (нарахованого) ПДВ у
зв'язку зі спорудженням таких основних фондів.
При проведенні перевірки та прийнятті оспорюваних податкових
повідомлень-рішень відповідачем проігноровані положення абзацу 2
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності з пп. 4.2.3 п. 4.2 п. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків, за винятком випадків,
визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Позивачем надані до матеріалів справи належні докази на
підтвердження того, що він правомірно відніс до складу податкового
кредиту у червні - серпні 2003 р. податок на додану вартість,
сплачений у вартості робіт та придбаних товарів у зв'язку з
будівництвом основних фондів.
Отже, з урахуванням усього вищевикладеного суд дійшов
висновку, що у відповідності до діючого законодавства незалежно
від строків введення в експлуатацію основних фондів суми ПДВ,
сплачені платником податку у зв'язку зі спорудженням цих основних
фондів, включаються до податкового кредиту того звітного періоду,
в якому ці суми сплачені (нараховані).
А тому висновок відповідача про безпідставність включення
позивачем до податкового кредиту за черень - серпень 2003 року ПДВ
в сумі 834696,00 грн., сплаченого у вартості отриманих товарів та
робіт, виконаних на об'єкті незавершеного будівництва, не
їрунтується на законі та суперечить вищевказаній нормі Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновки та мотивація
відповідача є безпідставними та такими, що не випливають з норм
права.
Оскільки суд з висновками акту перевірки не погоджується,
підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за
червень - серпень 2003 року та визначення податкового зобов'язання
по податку на додану вартість у відповідача відсутні, а тому
оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ N 0000192301/0 від
19.02.2004 р., N 0000182301/0 від 19.02.2004 р., N 0000182301/1
від 26.04.2004 р., N 0000192301/1 від 26.04.2004 р. підлягають
визнанню недійсними.
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в акті
перевірки та у відзиві на позов, відповідач суду не навів.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Відповідач не довів суду обставини, на які посилається як на
підставу своїх заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача
підлягають повному задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
витрати позивача у сумі 203,00 грн. (85,00 грн. державного мита та
118,00 грн. оплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу) судом покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції:
- N 0000192301/0 від 19.02.2004 р.,
- N 0000182301/0 від 19.02.2004 р.,
- N 0000182301/1 від 26.04.2004 р.,
- N 0000192301/1 від 26.04.2004 р.
Стягнути з Державної податкової інспекції на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю 203,00 (двісті три) грн.
судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя І.В.Борисенко