ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
25.11.2004 N 25/450
За позовом ТОВ до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду м. Києва звернулось ТОВ з позовом до
ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 19.04.2004 р. про визначення
додаткового податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі
107396,82 грн., у тому числі 97447,19 грн. основного платежу та
9949,63 грн. штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги позивач обїрунтовує тим, що сума
3333,33 грн. витрат на оплату послуг мобільного зв'язку ним була
правомірно віднесена до складу валових витрат у II кварталі
2003 р. відповідно до вимог пп. 5.2.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон про прибуток), оскільки ці витрати
пов'язані з забезпеченням ведення його господарської діяльності.
Підтвердженням цього, на думку позивача, є факт закріплення
придбаних номерів стільникового радіозв'язку за його працівниками,
а також використання послуг мобільного зв'язку в їх професійній
діяльності.
Крім того, позивач стверджує, що суму 163,63 грн.
амортизаційних відрахувань на камеру цифрову у III кварталі
2003 р. та суму 153,40 грн. амортизаційних відрахувань на камеру
цифрову у IV кварталі 2003 р. було виключено з бази нарахування
податку на прибуток також з урахуванням вимог чинного
законодавства, а саме, відповідно до пп. 8.3.1, 8.1.2, 8.2.1 ст. 8
Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки згадана цифрова камера
відноситься до основних фондів позивача та використовується ним
під час проведення маркетингових досліджень, пов'язаних з його
господарською діяльністю.
Віднесення суми 321173,57 грн. витрат на придбання товарів в
іноземній валюті до складу валових витрат у IV кварталі 2003 р.
позивач обґрунтовує пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки розрахунки в іноземній валюті за
поставлений товар проводились на умовах відстрочки платежу, у
зв'язку з чим валові витрати позивача, визначені за балансовою
вартістю такої іноземної валюти, перевищили витрати, визначені
розрахунковим шляхом під час оприбуткування отриманого товару.
Позивач також зазначає, що придбання іноземної валюти для
розрахунків за отриманий за зовнішньоекономічними контрактами
товар проводилось в день здійснення таких розрахунків.
Під час розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні
вимоги в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в усних поясненнях
проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на час
перевірки позивачем не було надано ДПІ у Святошинському районі
м. Києва доказів використання у виробничих цілях послуг мобільного
зв'язку, оплачених платіжним дорученням від 30.05.2003 р. N 41 в
сумі 4000 грн., а також доказів використання у господарській
діяльності позивача цифрової камери, витрати на придбання якої
підлягали амортизації.
Крім того, на думку відповідача, витрати в сумі
321173,57 грн. на придбання товарів в іноземній валюті було
віднесено до складу валових витрат позивача у IV кварталі 2003 р.
неправомірно, оскільки відповідно до пп. 7.3.1 ст. 7 Закону про
прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
порядок визначення балансової вартості
іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в
іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів,
отриманих у іноземній валюті. Балансова вартість іноземної валюти
для визначення валових витрат, понесених платником податку в
іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за
офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату
отримання (нарахування) таких витрат.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд В С Т А Н О В И В:
У II кварталі 2003 р. позивачем було віднесено до складу
валових витрат суму 3333,33 грн. вартості сплачених послуг
мобільного зв'язку за платіжним дорученням від 30.05.2003 р. N 41.
Зазначені витрати були здійснені на підставі рахунку на завдаток
(аванс) від 28.05.2003 р. СП "Український мобільний зв'язок" (є в
матеріалах справи), а також Корпоративної угоди N 5.27421 про
надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку між ТОВ та
СП "Український мобільний зв'язок". Наказами позивача від
24.05.2003 р., 01.06.2003 р. та 16.06.2003 р. було затверджено
правила користування мобільним зв'язком на підприємстві, визначено
перелік посад, що забезпечуються мобільними телефонами, та
закріплено телефони за певними працівниками товариства.
У III кварталі 2003 р. позивачем було виключено з бази
нарахування податку на прибуток суму 163,63 грн., а у IV кварталі
- суму 153,40 грн. амортизаційних відрахувань на камеру цифрову,
яка відноситься до основних фондів ТОВ та придбана і оприбуткована
останнім для проведення маркетингових досліджень, що проводяться
працівниками позивача в рамках господарської діяльності
підприємства. Факт використання цифрової камери для господарської
діяльності позивача підтверджується залученими до матеріалів
справи знімками продукції ТОВ, приладів для розміщення цієї
продукції на підприємствах торгівлі, здійсненими за допомогою
такої цифрової камери. Про це також свідчать залучені до
матеріалів справи належним чином засвідчені копії посадової
інструкції координатора маркетингової діяльності та продажу і
наказу позивача від 01.06.2003 р. N 2 про переведення працівника
на посаду координатора маркетингової діяльності та продажу, згідно
з якими останній використовує технічні засоби, серед яких фото та
відеокамери, виключно в межах господарської діяльності
підприємства та для виконання покладених на нього посадовою
інструкцією обов'язків.
У III кварталі 2003 р. ТОВ на підставі зовнішньоекономічних
контрактів, а саме: контракту від 11.06.2003 р. N 04-03/04 з
компанією (Італія), контракту від 05.06.2003 р. N 04-03/04 з
компанією (Німеччина), контракту від 10.06.2003 р. N 04-03/04 з
компанією (Бельгія) та контракту від 05.06.2003 р. N 01-03/04 з
компанією (Польща), - було імпортовано на митну територію України
та оприбутковано товари загальною вартістю 801818,27 дол. США та
858689,00 євро (належним чином засвідчені копії контрактів є в
матеріалах справи).
Відповідно до пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку по
операціях з нерезидентами є дата оприбуткування ним отриманих від
нерезидентів товарів.
Зважаючи на цю вимогу закону, позивачем було віднесено в
III кварталі 2003 р. на валові витрати суму 9413530,77 грн., яка
була визначена шляхом перерахунку вартості оприбуткованих товарів
в дол. США та євро на гривні за офіційним валютним (обмінним)
курсом НБУ, що діяв на дату оприбуткування товарів.
Відповідно до умов наведених вище зовнішньоекономічних
контрактів (п. 4 контрактів), розрахунки за поставлений товар
проводились в іноземній валюті (дол. США та євро) на умовах
відстрочки платежу: протягом 180 днів з дня завершення митного
оформлення вантажу.
Купівля іноземної валюти для оплати поставленого товару
проводилась в IV кварталі 2003 р. одночасно з проведенням
розрахунків за товар, що підтверджується заявками на проведення
валютних операцій та виписками по рахунку позивача за жовтень -
грудень 2003 р.
Витрати позивача на придбання іноземної валюти для оплати
поставленого товару внаслідок зміни курсу валют склали суму
9734704,34 грн., яка відповідно до пп. 7.3.4 ст. 7 Закону про
прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є балансовою вартістю цієї валюти.
У зв'язку з тим, що балансова вартість іноземної валюти,
витраченої на оплату товарів, придбаних за зовнішньоекономічними
контрактами у III кварталі 2003 р., на 321173,57 грн. перевищила
вартість цих товарів, визначену у гривнях за офіційним валютним
(обмінним) курсом НБУ на дату їх оприбуткування, позивач у
IV кварталі 2003 р. додатково включив цю суму до складу валових
витрат.
У січні - квітні 2004 р. (з перервою) ДПІ у Святошинському
районі м. Києва було проведено комплексну документальну перевірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за
період з 21.04.2003 р. по 01.01.2004 р., про що складено акт від
15.04.2004 р. N 290-23/020.
Згідно з зазначеним актом позивачем, на переконання
відповідача, було безпідставно віднесено до валових витрат в
II кварталі 2003 р. сплату за послуги мобільного зв'язку (на
балансі підприємства мобільні телефони не обліковувалися) в сумі
3333,33 грн.
Крім цього, згідно з актом позивачем, також на думку
відповідача, було безпідставно віднесено до валових витрат в
IV кварталі 2003 р. суму 321173,57 грн. курсової різниці зі сплати
за товар, отриманий раніше. Цей висновок в акті зроблено з
посиланням на вимоги пп. 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з яким витрати, понесені (нараховані)
платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до валових витрат такого платника податку,
визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої
іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі
зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Відповідно до акта відповідачем також встановлено нарахування
ТОВ амортизаційних відрахувань на основні фонди, які не
відносяться до господарської діяльності підприємства, в тому числі
на камеру цифрову в сумі 163,63 грн. у III кварталі 2003 р. та в
сумі 153,40 грн. у IV кварталі 2003 р. Висновок відповідача щодо
невикористання цифрової камери в господарській діяльності позивача
в акті конкретними фактами не підтверджений.
На підставі акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва було
винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004 р., яким, з
урахуванням змін, внесених рішенням ДПА у м. Києві від
06.07.2004 р. N 3798/10/25-014, визначено додаткове податкове
зобов'язання з податку на прибуток ТОВ в сумі 107396,82 грн., у
тому числі 97447,19 грн. основного платежу та 9949,63 грн.
штрафних санкцій, в зв'язку з тим, що ТОВ:
- у II кварталі 2003 р. віднесло до складу валових витрат
суму 3333,33 грн. вартості сплачених послуг мобільного зв'язку за
платіжним дорученням від 30.05.2003 р. N 41;
- у III кварталі 2003 р. виключило з бази нарахування податку
на прибуток суму 163,63 грн., а у IV кварталі - суму 153,40 грн.
амортизаційних відрахувань на камеру цифрову;
- у IV кварталі 2003 р. віднесло до складу валових витрат
суму 321173,57 грн. витрат на придбання товарів в іноземній
валюті.
Надавши оцінку матеріалам справи, доводам сторін,
господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню
із наступних підстав.
Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат платника податку
відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці.
Згідно з пп. 11.2.1 ст. 11 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку в зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) у резидента - платника податку
за ставкою, визначеною ст. 10 цього Закону, є або дата списання
коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів
(робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку
товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання
платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи з наведених норм Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином
засвідчених копій корпоративної угоди від 29.05.2003 р. N 5.27421
про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку,
укладеної між позивачем та СП "Український мобільний зв'язок",
рахунку на аванс від 28.05.2003 р., платіжного доручення від
30.05.2003 р. N 41, що опосередковують та підтверджують оплату
авансу за надання послуг, а також копій наказів про затвердження
правил користування мобільним зв'язком на підприємстві позивача,
про затвердження посад працівників позивача, що мають потребу в
мобільному зв'язку для господарської діяльності позивача, які
підтверджують використання мобільного зв'язку в господарській
діяльності позивача, суд вважає обґрунтованим віднесення до
валових витрат позивача у II кварталі 2003 р. сум, сплачених за
надання послуг мобільного зв'язку в розмірі 3333,33 грн.
Заперечення відповідача в цій частині не можуть бути прийняті
судом до уваги, оскільки відсутність на час здійснення цих витрат
на балансі підприємства мобільних телефонів не суперечить вимогам
пп. 11.2.1 ст. 11, пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
щодо дати збільшення валових витрат. Крім того, суд
вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон про прибуток не
ставить в залежність збільшення валових витрат платника податків
на суму, сплачену за послуги, від наявності на балансі такого
платника спеціальних пристроїв для отримання таких послуг (у цьому
випадку - телефонів). Використання в наступному послуг мобільного
зв'язку за наведеною корпоративною угодою з метою, що не пов'язана
з забезпеченням діяльності позивача, в акті від 15.04.2004 р.
N 290-23/020 не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ в цій частині є
обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 19.04.2004 р. у частині, що стосується
донарахування податку на прибуток у зв'язку з переглядом сум
амортизаційних відрахувань, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пп. 8.1.2 ст. 8 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації підлягають, зокрема, витрати на
придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного
виробничого використання.
Згідно з пп. 8.2.1 ст.8 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під
основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних
цінностей, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з
фізичним або моральним зносом.
Підпункт 8.3.1 ст. 8 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлює, що суми амортизаційних відрахувань не включаються до
бази нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових
платежів).
Суд вважає правомірним виключення з бази нарахування податку
на прибуток амортизаційних відрахувань на камеру цифрову в
III кварталі 2003 р. у сумі 163,63 грн. та в IV кварталі 2003 р. у
сумі 153,40 грн., оскільки така камера відповідає визначенню
основних фондів, наданому пп. 8.2.1 ст. 8 Закону про прибуток.
Використання цифрової камери в господарській діяльності
позивача підтверджується, зокрема, залученими до матеріалів справи
належним чином засвідченими копіями посадової інструкції
координатора маркетингової діяльності ТОВ та наказу про
переведення працівника позивача на посаду координатора
маркетингової діяльності. Аналіз п. 2.9 зазначеної посадової
Інструкції дає підстави стверджувати про можливість використання
працівником позивача цифрової камери виключно в межах
господарської діяльності ТОВ та включення для виконання покладених
на працівника обов'язків. В матеріалах справи також знаходяться
знімки продукції ТОВ та приладів для розміщення цієї продукції на
підприємствах торгівлі, зроблені за допомогою цифрової камери, що
також підтверджує її використання в господарській діяльності
позивача.
Отже, і в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими і
такими, що підлягають задоволенню.
Підлягають задоволенню також і вимоги позивача відносно
визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в
частині донарахування податку на прибуток за IV квартал 2003 р. у
зв'язку з віднесенням ТОВ на валові витрати різниці, що виникла
внаслідок зміни курсу іноземної валюти, між датою оприбуткування
товарів та датою їх оплати, що дорівнює 321173,57 грн.
Водночас згідно з пп. 7.3.1 ст. 7 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
отримані (нараховані) платником податку доходи в
іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг)
протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких
доходів та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною
обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
витрати, понесені (нараховані) платником податку в
іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових
витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має
дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка
визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та
не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні
протягом такого звітного періоду.
Згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
балансовою вартістю валюти вважається сума гривень, сплачена
платником податку в зв'язку з купівлею іноземної валюти.
Проте відповідно до пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування
платником податку товарів.
Таким чином, якщо першою подією стало перерахування валюти
нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити
виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати
підприємство зможе лише по факту отримання імпортних товарів
(робіт, послуг). Якщо першою подією було отримання таких товарів
(робіт, послуг), то підприємство має право на валові витрати, але
точно визначити їх розмір воно не може, оскільки йому не відома
балансова вартість валюти, що підлягає перерахуванню нерезиденту,
яка стане відома лише на момент купівлі валюти та розрахунку за
придбані товари (роботи, послуги).
Матеріали, що додані позивачем до позовної заяви, свідчать
про купівлю іноземної валюти в оплату заборгованості перед
нерезидентами (заяви на купівлю валюти подані до АКБ) та
перерахування сум такої заборгованості продавцем товару (платіжні
доручення за жовтень - грудень 2003 р.).
Терміни отримання товару, його оприбуткування та оплата за
нього в часі не збігаються, що відповідає умовам укладених
позивачем договорів з іноземними постачальниками.
Отже, збільшивши валові витрати на момент фактичного
отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ
на дату оприбуткування позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2
ст. 7 та пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. А
наступне збільшення суми валових витрат з урахуванням фактичного
визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем,
відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7 Закону про прибуток, а
тому є правомірним.
Окремо суд вважає за потрібне звернути увагу на
безпідставність та невмотивованість використання відповідачем в
тексті акта перевірки терміна "курсові різниці", який не
передбачений чинним законодавством про оподаткування та не може
бути застосований для відображення різниці між вартістю валюти в
момент оприбуткування товару та в момент його оплати нерезиденту.
За таких обставин, враховуючи помилковість висновків,
зроблених в акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва,
податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004 р. є таким, що
підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до пункту 3 роз'яснення ВГСУ від 12.05.95 р.
N 02-5/451 ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
"Про деякі питання практики вирішення
спорів за участю органів державної податкової служби" у вирішенні
спорів про визнання недійсним актів податкових органів
господарським судам слід виходити з того, що обов'язок доведення
обставин, які стали підставою для прийняття цих актів,
покладається на відповідний податковий орган.
Відповідачем не було доведено обставин, які стали підставою
для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.04.2004 р.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та
підлягають задоволенню.
Судові витрати у сумі 203 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 33, 49, 82-85 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Святошинському районі у м. Києві від 19.04.2004 р.
С.Морозов