ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
24.09.2004 Справа N 2/273
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т" до
відповідача Рівненської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
представники: від позивача - представник Д; від відповідача
- інспектор Б., господарський суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить визнати недійсним: податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне
N <...> від 16.03.2004 р. про донарахування податку на прибуток
6600 грн. та застосування штрафних санкцій 690 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він здійснює
зовнішньоекономічну діяльність з придбання імпортного товару. Цей
товар реалізується на території України оптовими партіями, а
отримані кошти від реалізації за вирахуванням торгової націнки
використовуються на придбання іноземної валюти для оплати
постачальникам-нерезидентам в погашення кредиторської
заборгованості за товар. Для оплати вартості отриманого товару
іноземна валюта спеціально придбавалася підприємством на
Міжбанківській валютній біржі.
В акті перевірки податкової служби вказується на існування
"курсової різниці" за заборгованістю перед нерезидентами в
податковому обліку підприємства, що позивач вважає неправильним,
оскільки включення підприємством до валових витрат різниці в
оплаті вартості товару, що утворилася від зміни курсів євро щодо
гривні, установлених НБУ, не є "курсовою різницею".
У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
термін "курсова різниця" не згадується взагалі, тому
застосування такого терміна в акті перевірки неправомірне.
Підпункт 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані)
в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної
валюти.
Виходячи з цієї норми чинного законодавства підприємство і
визначало балансову вартість іноземної валюти, витраченої на
придбання імпортованого товару, а не балансову вартість
заборгованості в іноземній валюті, як описується в акті перевірки.
Для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта
спеціально придбавалася підприємством на Міжбанківській валютній
біржі.
Згідно з пп. 7.3.4 ст. 7 вищезазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з купівлею
іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших
послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за
дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої
іноземної валюти.
Отже, одержуючи імпортні товари на умовах післяоплати,
неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі
пп. 7.3.2 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки на дату їх одержання
балансова вартість перерахованої валюти ще невідома.
Згідно з нормою пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування
платником податку товарів.
Таким чином, якщо першою подією є перерахування валюти
нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити
виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати
підприємство зможе лише за фактом отримання імпортних товарів.
Якщо першою подією було отримання таких товарів, то підприємство
має право на валові витрати, але точно визначити їх суму воно не
може, оскільки не знає балансову вартість перерахованої валюти,
адже вона ще не перерахована нерезиденту.
Отже, позивач, керуючись нормою пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7,
пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, збільшив
валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю
згідно з ВМД і після перерахування валюти за кордон та визначення
її фактичної балансової вартості уточнив валові витрати.
Вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському
районі N <...> від 16.03.2004 р. не відповідає чинному
законодавству України, оскільки податковою службою проігноровані
норми пп. 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідач Рівненська ОДПІ, правонаступник ДПІ у Рівненському
районі позов заперечує. Свої заперечення обґрунтовує тим, що
згідно з пп. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валових витрат у разі здійснення операцій з
нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.
Таким чином, якщо брати до уваги норми пп. 11.2.3 ст. 11
Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, позивач міг визначити вартість
товару на момент оприбуткування, при цьому беручи до уваги
фактурну вартість товару та курс валюти на момент здійснення
митного оформлення.
Позивач у позовній заяві зазначає, що він збільшив валові
витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно
з ВМД і після перерахування валюти за кордон та визначення її
балансової вартості уточнив валові витрати.
Пп. 7.3.1 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зазначає, що платник
податку збільшує свої валові доходи за курсом, що діяв на дату
отримання (нарахування) таких доходів, і вони не підлягають
перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом
звітного періоду. Тобто законодавець зазначив, що дата отримання
доходу є датою збільшення валового доходу, а у свою чергу, зміна
курсу обміну гривні не є підставою для перерахування доходу.
Пп. 7.3.4 ст. 7 визначає лише визначення балансової вартості
іноземної валюти. Пп. 7.3.6 ст. 7 імперативно закріплює право
вибору платника податків.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач фактично
самостійно визначив ще одну дату, що дає йому право на валові
витрати, - дату здійснення розрахунків в іноземній валюті. А це
прямо суперечить Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, відповідач вважає, що пп. 7.3.3 вказаного вище
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
надає право платнику податку на визначення
прибутку/збитку від розрахунків в іноземній валюті. Тому й
законодавець надає платнику право на включення до валового доходу
(валових витрат) сум коштів, отриманих від здійснення таких
операцій. Проте пп. 7.3.3 ст. 7 Закону встановлені обмеження
визначення терміна "заборгованість", а тому й норми цього
підпункту не повинні поширюватися на позивача.
Таким чином, позивач допустив підміну понять "балансова
вартість іноземної валюти" та "балансова вартість заборгованості",
оскільки позивач надав суду витяги з норм матеріального Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та обмежився матеріальними поняттями, які слугують
підставою, на його думку, для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін у
судовому засіданні, господарський суд В С Т А Н О В И В:
Як свідчать обставини справи (акт перевірки від 26.02.2004 р.
N <...> та інші надані документи), перевіркою правильності
визначення валового доходу встановлено, що у жовтні 2003 року
ТОВ "Т" перерахувало на рахунок фірми "Н" Цульте, Бельгія, валюту
у сумі 10138,11 євро (60186 грн. 15 коп. за офіційним курсом НБУ,
що діяв на дату придбання валюти) за поставлений раніше товар
згідно з вантажними митними деклараціями від 02.06.2003 р. N <...>
і N <...> у рахунок погашення кредиторської заборгованості, яка
станом на 01.09.2003 р. становила 10138,11 євро
(63917 грн. 47 коп.). В акті перевірки зазначено, що дохід від
зазначеної операції підприємство включило до складу валового
доходу звітного періоду.
Перевіркою правильності визначення валових витрат за 2003 рік
встановлено, що ТОВ "Т" у вересні 2003 року перераховано на
рахунок компанії "А", Бельгія, валюту у сумі 16944,21 євро
(102950 грн. 56 коп. за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату
придбання валюти) в рахунок погашення кредиторської заборгованості
за раніше отримані товари згідно з вантажними митними деклараціями
від 28.01.2003 р. N <...>, від 27.02.2003 р. N <...>, від
14.03.2003 р. N <...>, від 23.04.2003 р. N <...> на загальну суму
16944,21 євро (98168 грн. 35 коп. за офіційним курсом НБУ, що діяв
на дату оприбуткування товарів).
У жовтні 2003 року товариство перерахувало на рахунок
зазначеної компанії 36258,67 євро (226306 грн. 39 коп. за
офіційним курсом НБУ, що діяв на дату придбання валюти) в рахунок
погашення кредиторської заборгованості за раніше отримані товари
згідно з вантажними митними деклараціями від 20.01.2003 р.
N <...>, від 29.01.2003 р. N <...>, від 06.03.2003 р. N <...>, від
04.04.2003 р. N <...>, від 10.04.2003 р. N <...>, від
30.04.2003 р. N <...> та від 05.05.2003 р. на загальну суму
36258,67 євро (209836 грн. 32 коп. за офіційним курсом НБУ, що
діяв на дату оприбуткування товарів). Крім цього, у жовтні
2003 року ТОВ "Т" перерахувало на рахунок фірми "Н" Цульте,
Бельгія, валюту у сумі 27404,06 євро (170439 грн. 36 коп. за
офіційним курсом НБУ, що діяв на дату придбання валюти) за
поставлений раніше товар згідно з вантажними митними деклараціями
від 08.07.2003 р. N <...>, від 16.07.2003 р. N <...>, від
23.07.2003 р. N <...>, від 23.07.2003 р. N <...> та від
25.07.2003 р. N <...> на загальну суму 27404,06 євро
(170439 грн. 36 коп. за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату
оприбуткування товарів).
Отримані від зазначених операцій збитки товариство включило
до складу валових витрат відповідних звітних періодів і
відобразило у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток: за
III квартал 2003 року - 4,8 тис. грн., за IV квартал 2003 року -
20,8 тис. грн.
Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ "Т" неправомірно
відносило на валові витрати різниці між вартістю імпортованих
товарів за даними вантажних митних декларацій та перерахованими
нерезиденту валютними коштами за офіційним курсом НБУ на день
перерахування коштів, оскільки кредиторська заборгованість, яка
рахувалася перед компанією "А", Бельгія, і фірмою "Н" Цульте,
Бельгія, станом на 01.09.2003 р. та 01.10.2003 р., не підпадає під
термін "заборгованість", визначений п.п. 7.3.3 ст. 7 Закону про
прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та з урахуванням інших виявлених порушень
донараховано 6,6 тис. грн. податку на прибуток.
За результатами перевірки ДПІ у Рівненському районі
податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2004 р. N <...>
визначила 6,6 тис. грн. податкового зобов'язання з податку на
прибуток і з посиланням на п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосувала 690 грн.
штрафної санкції.
На підставі рішення ДПІ у Рівненському районі від
15.03.2004 р. N <...>, прийнятого за розглядом первинної скарги,
відповідно до Порядку направлення органами державної податкової
служби України податкових повідомлень платникам податків,
затвердженого наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р.
N 567/5758, зі змінами та доповненнями, райдержподатінспекція
видала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі
від 16.03.2004 р. N <...>.
Давши оцінку матеріалам справи, доводам сторін, господарський
суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких
підстав.
В акті перевірки податкової служби вказується на існування
"курсової різниці" за заборгованістю перед нерезидентами в
податковому обліку підприємства, що позивач вважає неправильним,
оскільки включення підприємством до валових витрат різниці в
оплаті вартості товару, що утворилася від зміни курсів євро щодо
гривні, установлених НБУ, не є "курсовою різницею".
У Законі про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
термін "курсова різниця"
не згадується взагалі, тому застосування такого терміна в акті
перевірки є неправомірним.
Підпункт 7.3.2 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані)
в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної
валюти.
Виходячи з цієї норми чинного законодавства підприємство і
визначало балансову вартість іноземної валюти, витраченої на
придбання імпортованого товару, а не балансову вартість
заборгованості в іноземній валюті, як описується в акті перевірки.
Для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта
спеціально придбавалася підприємством на Міжбанківській валютній
біржі.
Згідно з п.п. 7.3.4 ст. 7 вищезазначеного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з
купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості
інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за
дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої
іноземної валюти.
Отже, одержуючи імпортні товари на умовах післяоплати,
неможливо достовірно визначити суму валових витрат на підставі
п.п. 7.3.2 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки на дату їх одержання
балансова вартість перерахованої валюти ще невідома.
Згідно з нормою п.п. 11.2.3 ст. 11 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування
платником податку товарів.
Таким чином, якщо першою подією є перерахування валюти
нерезиденту, то валові витрати підприємство може точно визначити
виходячи з її балансової вартості, але відобразити валові витрати
підприємство зможе лише за фактом отримання імпортних товарів.
Якщо першою подією було отримання таких товарів, то підприємство
має право на валові витрати, але точно визначити їх суму воно не
може, оскільки не знає балансову вартість перерахованої валюти,
адже вона ще не перерахована нерезиденту.
Отже, позивач, керуючись нормами п.п. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7,
п.п. 11.2.3 ст. 11. Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, збільшив
валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю
згідно з ВМД і після перерахування валюти за кордон та визначення
її фактичної балансової вартості уточнив валові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 82-84, 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення N <...> від
16.03.2004 р. про донарахування податку на прибуток в розмірі
6600 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 690 грн.