ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
05.08.2004 Справа N 18/124
Господарський суд Рівненської області розглянув справу за
позовом ЗАТ "Д". В С Т А Н О В И В:
Позивач подав позов
про скасування податкового повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ
від 19.03.2004 р. N 00000112640/0.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні
вимоги, просить суд визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення, обґрунтовуючи тим, що позивачем сплачено на
користь ПП "К", ТОВ "К ЛТД" кошти за отриману продукцію, в тому
числі податок на додану вартість. Таким чином, підприємством
відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно включено до
податкового кредиту суми ПДВ.
Відповідач подав до суду відзив, в якому проти позову
заперечує. В судовому засіданні заперечення, викладені у відзиві,
підтримав, мотивуючи тим, що позивачем недоплачено до бюджету
податок на додану вартість у результаті недотримання позивачем
вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін,
дослідивши та давши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи,
судом встановлено таке.
Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було
проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Д" за період з
01.01.2003 р. по 01.10.2003 р., за результатами якої складено акт
від 19.03.2004 р. N 9/26/30362035. На підставі вказаного акта
перевірки Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення
від 19.03.2004 р. N 00000112640/0, яким донараховано позивачу
податок на додану вартість у сумі 209515 грн. та штрафні санкції у
сумі 148077,00 грн.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, "не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на
момент перевірки платника податку органом державної податкової
служби суми податку, попередню включені до складу податкового
кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами".
Проте в цьому випадку має місце супротивне - ПП "К" надало
позивачеві належно оформлені податкові накладні, які мають всі
необхідні реквізити, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі -
Закон), оскільки було зареєстровано як платник ПДВ.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на
додану вартість, складати та видавати йому податкові накладні.
Позивач відповідно мав право на підставі цих накладних
відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки
за отриману продукцію згідно з договором від 07.03.2003 р. N 03/35
розрахувався, що підтверджується документально.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації
установчих документів платника податку і його свідоцтва як
платника податку на додану вартість не є підставою для визнання
вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих
дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть
нести відповідальність за наявності вини.
Дубенською ОДПІ виключено зі складу податкового кредиту за
травень 2003 року податок на додану вартість у сумі 210697 грн.
00 коп., яка виписана ПП "К", оскільки, як зазначено в акті
перевірки, на момент перевірки пред'явлена факсова копія
податкової накладної від 01.04.2003 р. N 52.
Однак в акті зазначено, що для перевірки документи надано
частково за окремими епізодами господарської діяльності
підприємства, бо проводилось відновлення документів на
підприємстві, оскільки документи, які згідно з договором доручення
від 02.07.2003 р. N 07/18 були передані директором ЗАТ "Д"
громадянину Польщі Я. для проведення аудиторської перевірки, на
підприємство не надійшли.
Крім того, зазначено, що на час проведення перевірки (з
13.01.2004 р. по 19.03.2004 р.) документи не відновлено в повному
обсязі, відновленню підлягали лише податкові накладні на придбання
та продаж товарів у період з січня по липень 2003 року та книги
придбання та продажу товарів з ПДВ за січень - вересень 2003 року.
У процесі розгляду справи відповідачем надано оригінал
податкової накладної від 01.04.2003 р. N 52, виписаної на підставі
договору купівлі цукру від 31.03.2004 р. ПП "К" на суму
210697,00 грн., та докази оплати позивачем отриманої продукції, в
тому числі податку на додану вартість в повному обсязі, що
підтверджуються копіями платіжних доручень та податковою
накладною.
Доводи відповідача щодо неможливості встановлення факту
включення (невключення) до книги обліку придбання товарів (робіт,
послуг) за 2003 рік позивачем спірної податкової накладної від
01.04.2003 р. N 52 в зв'язку з відсутністю книги необґрунтовані і
до уваги судом не приймаються. До матеріалів справи долучено копію
протоколу обшуку від 25.02.2004 р., згідно з якою працівниками ДПІ
було вилучено низку первинних документів, що свідчать про
придбання цукру-піску, та книгу обліку придбання товарів (робіт,
послуг) за 2003 рік. Ухвалою господарського суду відповідача було
зобов'язано надати вилучену книгу обліку придбання товарів за
2003 рік суду для ознайомлення. Відповідачем книгу до суду не
надано.
В акті перевірки перевіряючими не зафіксовано, що в книзі
обліку придбання товарів і послуг за 2003 рік відсутній запис про
реєстрацію даної накладної.
В судовому засіданні оглянуто книгу обліку придбання товарів
(робіт, послуг) за 2004 рік, з якої видно, що спірна податкова
накладна від 01.04.2003 р. N 52 позивачем до обліку не заносилась.
Податковий орган не оспорює відповідність даної податкової
накладної чинному законодавству щодо порядку видачі та заповнення
податкових накладних, а тому відсутні підстави не приймати її в
процесі перевірки.
Крім того, відповідачем не оспорюється факт реєстрації ПП "К"
як платника податку на додану вартість.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу).
Пункт 7.5 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає дату
виникнення права платника податку на податковий кредит датою
здійснення першої з таких подій:
або дату списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на податковий кредит у товариства виникло з моменту
перерахування коштів на рахунок ПП "К" і підтверджено отриманою
від нього податковою накладною. Тобто ЗАТ "Д" реалізувало своє
право на податковий кредит відповідно та на підставі даного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що спірне
податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам
справи, видане всупереч нормам чинного законодавства, а тому
порушує права позивача, що є підставою для визнання його
недійсним.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 38, 49, 82 - 85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
Дубенської ОДПІ від 19.03.2004 р. N 00000112640/0 з моменту його
прийняття.
Суддя А.Гудак