ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
22.06.2004 Справа N 6/20-Н
За позовом ДП "Е" в особі ВП "Х", м. Нетішин, до Славутської
об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинського
відділення)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
16.12.2002 р. N 0001592301/06572 Славутської ОДПІ (Нетішинського
відділення)
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.12.2002 р.
N 0001592301/06572 Славутської ОДПІ (Нетішинського відділення),
яким ВП "Х" визначено податкове зобов'язання за платежем
8511020500 - податок на прибуток (доходи) іноземних юридичних осіб
у розмірі 210159 грн. 41 коп. При цьому позивач зазначає, що має
місце неоднозначне трактування поняття "доходів, отриманих
нерезидентами з джерелом їх походження з України", визначеного
п. 1.21 ст. 1 та п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. ВП "Х" вважає, що виплати,
здійснені нерезидентам, підпадають під дію пп. "й" п. 13.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств".
У цьому пункті визначено, що доходи у вигляді виручки або
інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг),
переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента,
не є доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з
України, з яких згідно з п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
необхідно утримувати податок на репатріацію. У
зв'язку з вищевикладеним наявність довідки, передбаченої
постановою КМУ від 06.05.2001 р. N 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
"Про
затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування
доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними
договорами України про уникнення подвійного оподаткування", не є
обов'язковою.
Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до Угоди між
Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення
подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень
від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
від 08.02.95 р. прибуток
підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій
Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює
підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через
розташоване в ній постійне представництво (п. 1 ст. 7).
Також позивачем звертається увага на те, що уповноважений
банк здійснював платежі за угодами з нерезидентами без вимоги до
ВП "Х" про надання доручення на перерахування податку на
репатріацію, керуючись нормами міжнародної Угоди ( 643_599 ) (643_599)
, а не
наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 р.
N 28 ( z0056-98 ) (z0056-98)
, яким затверджено Порядок надання звітів про
утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів.
Представники позивача стверджують, що поняття послуг типу
"інжиніринг" у законодавстві не було визначено, тому працівники
ВП "Х" не могли знати, чи відносяться виконані роботи та надані
послуги нерезидентами до інжинірингу.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує повністю,
мотивуючи тим, що висновок позивача щодо неоднозначного
трактування поняття "доходів, отриманих нерезидентами з джерелом
їх походження з України" п. 1.21 ст. 1 та п. 13.1 ст. 13 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є
невірним, оскільки п. 1.21 ст. 1 дано загальне поняття доходів з
джерелом їх походження з України, а ст. 13 - конкретизовано
поняття доходів із джерелом походження з України, отриманих саме
нерезидентом.
Відповідач не погоджується з позивачем, що в законодавстві
відсутнє визначення терміна "інжиніринг", оскільки таке визначення
дано в п. 1.36 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та в Інструкції Держкомстату щодо
заповнення державної статистичної звітності за формою N 6-нт
(ліцензії) "Звіт про продаж ліцензій на об'єкти інтелектуальної
власності" від 14.07.98 р. N 252 ( z0665-98 ) (z0665-98)
, зареєстрованій у
Міністерстві юстиції України 16.10.98 р. N 665/3105. Крім того, не
погоджується з позивачем, що доходи, отримані нерезидентом,
підпадають під дію пп. "й" п. 13.1 ст. 13 Закону, оскільки за
цивільно-правовими договорами позивачу надавались послуги типу
"інжиніринг", а не здійснювалась компенсація витрат нерезидента на
здійснення таких послуг, яка виключає отримання ним прибутку.
Також відповідач стверджує, що пільга згідно з п. 1 ст. 7
Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про
уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження
ухилень від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
, підписаної 08.02.95 р.,
яка набула чинності з 03.08.99 р., щодо звільнення від
оподаткування доходів нерезидента, надається лише за умови
дотримання певного порядку, визначеного постановами Кабінету
Міністрів України від 18.05.2000 р. N 825 ( 825-2000-п ) (825-2000-п)
та від
06.05.2001 р. N 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, зокрема, на підставі подання
нерезидентом довідки, а особою, яка виплачує доходи нерезидентові,
звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету
податки на доходи нерезидентів.
За клопотанням відповідача ухвалою суду від 20.02.2003 р.
провадження у справі зупинялось відповідно до ст. 79 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
(редакція, чинна до 01.01.2004 р.) у зв'язку з
порушенням кримінальної справи в частині ухилення службовими
особами ВП "Х" від сплати податку на репатріацію.
26.05.2004 р. відповідачем подано суду копію постанови про
закриття кримінальної справи N 41/0078 по окремому епізоду,
зокрема в частині ухилення службовими особами ВП "Х" ДП "Е" від
сплати податку на репатріацію в сумі 210159 грн. 41 коп., у
зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину на підставі п. 2
ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. За таких обставин провадження у
справі поновлено.
За наслідками розгляду справи в судових засіданнях
представники сторін підтримують викладені ними попередні вимоги та
заперечення.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
За результатами комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ВП "Х" ДП "Е" за період з 01.01.2001 р. по 30.06.2002 р.
працівниками податкової служби 29.11.2002 р. складено акт.
В акті перевірки, зокрема, досліджено питання утримання та
перерахування до бюджету ВП "Х" податку на репатріацію з доходів
нерезидентів із джерелом їх походження з України.
При цьому зроблено висновок, що в період з 01.01.2001 р. по
30.06.2002 р. для ВП "Х" представниками російських підприємств
виконувались певні роботи та надавались послуги типу "інжиніринг"
з підготовки та введення в експлуатацію енергоблоків N 1 та N 2 на
ВП "Х". Вартість отриманих послуг типу "інжиніринг" від
нерезидентів - підприємств Російської Федерації було оплачено
ВП "Х" шляхом перерахування на рахунки нерезидентів валютних
коштів у розмірі 618216,51 російських рублів та 239534,50 доларів
США. На порушення п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97 р. N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, зі змінами та доповненнями, ВП "Х" при
перерахуванні доходів нерезидентам з джерелом їх походження з
України протягом періоду з 01.01.2001 р. по 30.06.2002 р. податок
на репатріацію у сумі 210159,41 грн. не утримував і не сплатив до
бюджету.
За наслідками перевірки 16.12.2002 р. Славутською ОДПІ
(Нетішинське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення
від 16.12.2002 р. N 0001592301/06572, яким ВП "Х" визначено
податкове зобов'язання за платежем 8511020500 - податок на
прибуток (доходи) іноземних юридичних осіб у розмірі
210159 грн. 41 коп.
Позивач із висновками перевіряючих та визначеними йому
податковими зобов'язаннями не погодився із підстав, викладених у
позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях, і просить суд його
позовні вимоги задовольнити.
Суд, вислухавши позиції представників сторін, розглянувши
подані ними письмові докази, оцінивши їх у сукупності на
відповідність діючому законодавству, дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, зі змінами та доповненнями, будь-які
доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України,
оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Згідно з п. 13.2 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
резидент, що здійснює на
користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його
походження з України, отриманого таким нерезидентом від
провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати під
час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на
репатріацію доходів у розмірі 15% від суми такого доходу за
рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами
міжнародних угод, які набрали чинності. Для цілей ст. 13 під
доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з
України, слід розуміти проценти, дивіденди, роялті, послуги типу
"інжиніринг", доходи від фрахту та ін.
Відповідачем, після розгляду та оцінки цивільно-правових
договорів, укладених ВП "Х" з підприємствами Російської
Федерації - нерезидентами, зроблено висновок, що нерезидентами
згідно з договорами та актами виконаних робіт надавались послуги
типу "інжиніринг", які повинні оподатковуватись податком на
репатріацію.
При цьому, кваліфікуючи дані послуги як послуги типу
"інжиніринг", відповідач скористався визначенням терміна
"інжиніринг", яке міститься в Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формою N 6-нт (ліцензії) "Звіт про
продаж ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності",
затвердженій наказом Держкомстату України від 14.07.98 р. N 252
( z0665-98 ) (z0665-98)
та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України
16.10.98 р. N 665/3105. Однак зазначена Інструкція застосовується
для запровадження статистичної звітності і не має відношення до її
застосування в податкових цілях.
На момент укладення та виконання цивільно-правових угод
позивачем з підприємствами-нерезидентами жодним нормативним актом
не було визначено поняття "послуги типу інжиніринг", адже терміни
"інжиніринг" і "послуги типу інжиніринг" різні.
Лише з 01.01.2003 р. введено в дію Закон України від
24.12.2002 р. N 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
"Про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким ст. 1
доповнена п. 1.36, де викладений зміст поняття "інжиніринг".
Однак застосовувати його положення до правовідносин, які
виникли раніше ніж 01.01.2003 р., безпідставно, оскільки
відповідно до ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Крім того, Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
хоча і згадуються доходи
нерезидентів типу "інжиніринг", але у тому формулюванні відсутня
чітка вказівка стосовно того, за яким саме економічним показником
потрібно здійснювати оподаткування - доходи чи прибуток. Механізм
сплати в Законі виписаний нечітко: утримувати податок чи додатково
його сплачувати. Тобто Закон чітко не визначив базу оподаткування.
Суд зважає також на той факт, що відповідно до Угоди між
Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення
подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень
від сплати податків ( 643_599 ) (643_599)
, підписаної 08.02.95 р.,
ратифікованої 06.10.95 р. ( 369/95-ВР ) (369/95-ВР)
(а набрала чинності
03.08.99 р.), прибуток підприємства Договірної Держави
оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це
підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій
Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво
(п. 1 ст. 7).
А відповідно до ст. 12 і 17 Закону України від 22.12.93 р.
N 3767-XII ( 3767-12 ) (3767-12)
"Про міжнародні договори" міжнародні
договори України підлягають неухильному дотриманню Україною
відповідно до норм міжнародного права.
Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних
договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх
та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь
Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з
цих договорів.
Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори
України становлять невід'ємну частину національного законодавства
України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм
національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось
у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені
законодавством України, то застосовуються правила міжнародного
договору України.
Зокрема, в ст. 19 Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР
"Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР, 1251-12 ) (77/97-ВР, 1251-12)
зазначено, що
якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони
України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Аналогічно ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
регламентовано, що якщо
міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України,
встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом,
застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення
договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту
податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують
доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи
нерезидентів.
Усі підприємства, перелічені в додатку 40 до акта перевірки,
є резидентами Росії.
Таким чином, прибуток від підприємницької діяльності
резидентів Росії оподатковується лише в Росії, оскільки
підприємницька діяльність провадилась не через постійне
представництво.
В акті перевірки працівники податкової служби зазначають, що
ст. 20 "Інші доходи" вищевказаної Угоди ( 643_599 ) (643_599)
передбачено,
що доходи, які виникають з джерел у Договірній Державі і які не
оговорені окремими статтями цієї Угоди (ст. 5 - ст. 19), можуть
оподатковуватися у цій Державі.
Однак угоди позивачем з нерезидентами укладалися ще з 1997 р.
і підприємства Росії здійснювали підприємницьку діяльність шляхом
надання послуг з метою отримання прибутку, тому необхідно
застосовувати саме ст. 7 "Прибуток від підприємницької
діяльності", а не ст. 20 "Інші доходи", оскільки цей вид доходів в
Угоді ( 643_599 ) (643_599)
обумовлений.
На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на
наказ Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 р.
N 28 ( z0056-98 ) (z0056-98)
, яким затверджений Порядок надання звітів про
утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів,
та на постанову КМУ від 06.05.2001 р. N 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, яка
затвердила Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування
доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними
договорами України про уникнення подвійного оподаткування.
Однак порядок сплати і розмір податку на доходи нерезидентів
встановлений ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
, яка не містить вказівок
будь-якому органу виконавчої влади на додаткову розробку
нормативно-правових актів і не надає повноважень зі встановлення
додаткових умов для застосування її норм.
Крім того, вищенаведена постанова КМУ N 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
зобов'язує нерезидентів подавати довідку, яка підтверджує, що
нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний
договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним
договором. Довідка видається компетентним органом відповідної
країни, визначеним міжнародним договором, за встановленою формою
або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається
за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної
країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена
відповідно до законодавства України та містити певну інформацію.
Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
Тому суд погоджується із висновком позивача, що постанова КМУ
не поширюється на правовідносини між підприємствами Росії та
України в зв'язку з тим, що Угодою між Урядом України та Урядом
Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування
доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків
( 643_599 ) (643_599)
подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно
отримання права для уникнення подвійного оподаткування не
передбачено.
Згідно зі ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Враховуючи викладене та оцінивши правовідносини, що існували
у позивача з підприємствами-нерезидентами згідно з
цивільно-правовими угодами, суд вважає, що здійснені за ними
позивачем виплати нерезиденту підпадають під дію пп. "й" п. 13.1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
.
У цьому пункті визначено, що доходи у вигляді виручки або
інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг),
переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента,
не є доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з
України, з яких згідно з п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону
( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
необхідно утримувати податок на
репатріацію.
Твердження відповідача, що під даними виплатами необхідно
розуміти компенсацію витрат нерезидента на здійснення цих послуг,
судом не приймається до уваги, оскільки не ґрунтується на
будь-якій правовій нормі.
За таких обставин позовні вимоги позивача необхідно
задовольнити.
Витрати з оплати державного мита та послуг із забезпечення
судового процесу покласти на відповідача.
Керуючись ст. 1, 4-5, 33, 43, 49, 82 - 85, 115, 116
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ДП "Е" в особі ВП "Х", м. Нетішин, до Славутської
об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинського
відділення Славутської ОДПІ, м. Нетішин) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної
податкової інспекції (Нетішинського відділення) від 16.12.2002 р.
N 0001592301/06572 задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної
державної податкової інспекції від 16.12.2002 р.
N 0001592301/06572 про визначення податкових зобов'язань
ВП "Х" ДП "Е" з податку на прибуток (доходи) іноземних юридичних
осіб (податку на репатріацію) в розмірі 210159 грн. 41 коп.
визнати недійсним.
Головуючий суддя О.Танасюк