ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
24.05.2004 Справа N 16/6/21-Н
Суть спору: Позивач просить визнати недійсними
повідомлення-рішення керівника Славутської об'єднаної державної
податкової інспекції від 16.12.2002 р. N 0001572301/06572 про
донарахування збору за забруднення навколишнього природного
середовища на суму 258940,50 грн. та N 0001582301/06572
про донарахування збору на суму 110974,50 грн.,
посилаючись при цьому на наступне.
1. При перевірці дотримання вимог податкового законодавства
щодо правильності визначення суми збору за забруднення
навколишнього природного середовища працівники податкової служби
перевищили свої повноваження. Таке твердження ґрунтується на тому,
що відповідно до Інструкції про порядок обчислення та сплати збору
за забруднення навколишнього природного середовища (п. 8.1), яка
затверджена спільним наказом Мінекобезпеки та Державної податкової
адміністрації від 19.07.99 р. N 162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
(зі змінами
та доповненнями) (далі - Інструкція), контроль за правильністю
обчислення збору, дотриманням лімітів викидів, скидів та
розміщення відходів здійснюється органами Мінекоресурсів.
Податкова служба відповідно до п. 8.2 Інструкції повинна
контролювати лише своєчасність та повноту сплати збору.
2. Працівники податкової інспекції зробили висновок стосовно
кількості люмінесцентних ламп, які, на їх думку, є відходами, в
розріз з висновками Інспекції з охорони навколишнього природного
середовища Хмельницької області, яка проводила перевірку того
самого питання за той самий період розміщення відходів. Дані
перевірок цих двох контролюючих органів відрізняються лише
кількістю надходження відпрацьованих люмінесцентних ламп. За
основу визначення кількості відпрацьованих ламп податкова служба
обрала дані бухгалтерського обліку по рахунку 201 "Сировина й
матеріали", а орган Мінекоресурсів - дані матеріально-сировинного
балансу.
3. ВП "Х" вважає, що податкова служба не повинна була
керуватись даними бухгалтерського обліку, оскільки ці дані
свідчать про відпуск люмінесцентних ламп у виробництво. Списання
товарно-матеріальних цінностей з цього рахунку відповідно до
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"
( z0751-99 ) (z0751-99)
означає їх передачу в експлуатацію.
В матеріально-сировинних балансах відображено оперативний
кількісний облік відпрацьованих люмінесцентних ламп, які стали
відходами в розумінні норми, передбаченої ст. 1 Закону України
"Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
4. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища (п. 3 додатка 2)
( z0544-99 ) (z0544-99)
встановлює, що основою для визначення даних про
фактичні обсяги розміщення відходів є саме матеріально-сировинні
баланси виробництва. ВП "Х" вважає, що використання даних
бухгалтерського обліку для обчислення збору є недоречним.
Окрім того, Позивач зазначає, що увага перевіряючих
зверталась на утилізацію люмінесцентних ламп. Однак такі лампи
утилізуються не самим підрозділом, а відправляються на утилізацію
ТОВ "Л".
5. Відповідно до п. 3 листа від 16.02.2000 р. N 14-6/134
( v_134556-00 ) (v_134556-00)
, в якому управління економіки спільно з
управлінням природно-техногенної безпеки Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України
роз'яснюють, що з підприємств, що мають договори на передачу
відпрацьованих люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам,
збір за забруднення навколишнього природного середовища не
справляється.
Відповідач у відзиві на позов, його представники в судових
засіданнях проти позовних вимог заперечують, обґрунтовуючи своє
заперечення наступним.
1. Відповідно до постанови КМУ від 01.03.99 р. N 303
( 303-99-п ) (303-99-п)
"Про затвердження Порядку встановлення нормативів
збору за забруднення навколишнього природного середовища і
стягнення цього збору" суми збору, який справляється за розміщення
відходів, обчислюються виходячи з фактичних обсягів розміщення
відходів. Відповідно до п. 3 додатка 2 до Інструкції ( z0544-99 ) (z0544-99)
фактичні обсяги розміщення відходів розраховуються на підставі
матеріально-сировинних балансів підприємств. Поняття
матеріально-сировинного балансу немає в жодному нормативному акті,
тому Позивач і Відповідач приймали за матеріально-сировинний
баланс різні документи. Відповідач вважає, що
матеріально-сировинним балансом необхідно вважати дані
бухгалтерського обліку підприємства. Позивач вважає, що
матеріально-сировинним балансом є журнал первинного обліку
розміщення відходів та статзвіт про утворення, використання та
знешкодження токсичних відходів.
2. Отже, основне протиріччя, яке існує між Позивачем та
Відповідачем, від вирішення якого залежить результат судового
розгляду, - це вирішення питання: що можна вважати
матеріально-сировинним балансом підприємства.
ВП "Х" розрахував фактичні обсяги розміщення відходів на
підставі журналу первинного обліку розміщення відходів. Податкова
служба розрахувала фактичні обсяги розміщення відходів на підставі
бухгалтерських документів.
Журнал первинного обліку розміщення відходів не може бути
"матеріально-сировинним балансом", а тому не може бути підставою
для нарахування такого збору, виходячи з наступного:
- відповідно до пп. "г" п. 1 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані на
основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і
вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів;
- при передачі люмінесцентних ламп зі складу в експлуатацію
необхідно організувати їх оперативний кількісний облік за місцем
експлуатації відповідальними особами. Реєстром такого оперативного
обліку може бути матеріально-сировинний баланс, самостійно
розроблений підприємством, де повинно бути відображено
найменування ТМЦ. Всі записи про рух ТМЦ повинні підтверджуватися
первинними документами.
3. При проведенні перевірки перевіряючими було виявлено
розбіжності між кількістю відходів, що обліковуються в журналі
первинного обліку розміщення відходів, та кількістю утворених
відходів, визначених за результатами перевірки.
Люмінесцентні лампи, як стверджує Позивач, списані ним з
моменту введення їх в експлуатацію.
По-перше, відповідно до п. 23 Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 9 ( z0751-99 ) (z0751-99)
виключається зі складу
активів (списується з балансу) з моменту введення предметів в
експлуатацію лише вартість малоцінних та швидкозношуваних
предметів, що передані в експлуатацію.
По-друге, відповідно до абзацу шостого п. 6 Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 9 ( z0751-99 ) (z0751-99)
та п. 22
Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій
( z0893-99 ) (z0893-99)
до малоцінних та швидкозношуваних предметів належать
лише предмети, що використовуються протягом не більше одного року.
По-третє, незважаючи на те, що люмінесцентні лампи є
малоцінними та швидкозношуваними предметами, Позивач списав лампи
з рахунку 201 "Сировина і матеріали". Отже, якщо Позивачем списано
з рахунку 201 "Сировина і матеріали" (віднесено на витрати) певну
вартість люмінесцентних ламп, це означає, що вони є спожитими
(непридатними для подальшого використання), а значить, і відходами
відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
За результатами перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства відокремленого підрозділу ВП "Х"
підприємства "Е" за період з 01.01.2001 р. по 30.06.2002 р.
Відповідачем 29.11.2002 р. складено акт.
В акті перевірки при оцінці правильності нарахування та
сплати ВП "Х" збору за забруднення навколишнього природного
середовища за 2001 рік та I півріччя 2002 року перевіряючим
зазначено:
В порушення ст. 2 Порядку встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору,
затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 р. N 303 ( 303-99-п ) (303-99-п)
,
зі змінами та доповненнями, та п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони
навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України
від 19.07.99 р. N 162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
(зі змінами та
доповненнями), ВП "Х" не включені до об'єкта обчислення збору за
забруднення навколишнього природного середовища фактичні обсяги
розміщення відходів (відпрацьовані люмінесцентні лампи).
Дані про фактичні обсяги розміщення відходів для нарахування
збору за фактичні обсяги розміщення відходів, відповідно до п. 3
додатка 2 до п. 7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати
збору за забруднення навколишнього природного середовища (у
редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів
України та Державної податкової адміністрації України від
28.02.2001 р. N 75/76 ( z0245-01 ) (z0245-01)
), вказуються на підставі
матеріально-сировинних балансів виробництва.
В порушення п. "г", п. "д", п. "і" ст. 17 Закону України "Про
відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
ВП "Х" не виявлявся і не вівся на основі
матеріально-сировинних балансів виробництва первинний поточний
облік кількості відходів (відпрацьованих люмінесцентних ламп), що
збираються, перевозяться, зберігаються, утилізуються, та не
забезпечувалось повне збирання, належне зберігання відходів, у
результаті чого виявлено розходження (невідповідність первинного
обліку розміщення відходів бухгалтерському обліку), а саме:
за даними перевірки - згідно з бухгалтерськими документами
(матеріально-сировинними балансами), а саме оборотними
відомостями, додаток до ж/о N 5 по рахунку 201, списано
люмінесцентних ламп (шт.):
2001 р. - 20652, у тому числі: I кв. - 3706; II кв. - 7680;
III кв. - 5632; IV кв. - 3634;
2002 р. - 5733, у тому числі: I кв. - 3024; II кв. - 2709;
за даними ВП "Х" - згідно з журналом первинного обліку
розміщення відходів (відпрацьованих люмінесцентних ламп),
статистичним звітом про утворення, використання та знешкодження
токсичних відходів за 2001 р. розміщено відходів (відпрацьованих
люмінесцентних ламп), а саме (шт.):
2001 р. - наявність відходів станом на 01.01.2001 р. - 4144,
поступило в 2001 р. - 5845 (у тому числі в II кварталі - 3000,
III кварталі - 2845), передано на утилізацію в IV кварталі - 5500;
залишок на 31.12.2001 р. - 4489;
I півріччя 2002 року - наявність відходів станом на
01.01.2002 р. - 4489, поступило - 9920 (у тому числі в
I кварталі - 6511, в II кварталі - 3409), передано на утилізацію в
I кварталі - 11000, залишок станом на 01.07.2002 р. - 3409.
Як наслідок порушення ВП "Х" ст. 17 та ст. 39 Закону України
"Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
, а також ст. 2 Порядку встановлення
нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і
стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від
01.03.99 р. N 303 ( 303-99-п ) (303-99-п)
, зі змінами та доповненнями, та
п. 3.1 ст. 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої
наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної
безпеки України, ДПА України від 19.07.99 р. N 162/379
( z0544-99 ) (z0544-99)
(зі змінами та доповненнями), Відповідачем за період
з 01.01.2001 р. по 30.06.2002 р. донараховано збору за забруднення
навколишнього природного середовища (розміщення відходів
(відпрацьованих люмінесцентних ламп)) у сумі 369915,00 грн.
(додатки 48, 49 акта).
На підставі викладених в акті фактів керівником Славутської
об'єднаної державної податкової інспекції (Нетішинське відділення)
16.12.2002 р. прийняті повідомлення-рішення N 0001572301/06572 про
донарахування збору за забруднення навколишнього природного
середовища на суму 258940,50 грн. та N 0001582301/06572 про
донарахування збору за забруднення навколишнього природного
середовища на суму 110974,50 грн.
Суд, заслухавши позиції представників сторін, розглянувши
подані ними письмові докази, оцінивши їх на відповідність чинному
законодавству, дійшов наступного висновку.
У ст. 1 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
дано
визначення поняття відходи, а саме - це будь-які речовини і
предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають
подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких
їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
В п. "г" ст. 17 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
визначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження
з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів
виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості,
типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться,
зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та
видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у
встановленому порядку.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
із суб'єктів підприємницької діяльності за
розміщення відходів стягується відповідна плата.
Суми збору, які справляються за розміщення відходів,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня
1999 року N 303 ( 303-99-п ) (303-99-п)
"Про затвердження Порядку
встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього
природного середовища і стягнення цього збору", обчислюються
платником збору виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.
Відповідно до п. 3 додатка 2 до Інструкції про порядок
обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного
середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки та ДПА України від
19 липня 1999 р. N 162/379 ( z0544-99 ) (z0544-99)
, дані про фактичні обсяги
вказуються на підставі: за викиди - форм первинної документації
(журнали обліку за формами ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3; за скиди - форм
первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11, ПОД-12,
ПОД-13 ( v0264202-98 ) (v0264202-98)
; за розміщення відходів -
матеріально-сировинних балансів, за використання пального -
первинної документації бухгалтерського обліку.
Форму матеріально-сировинних балансів нормативно не
визначено.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог подано до суду
матеріально-сировинний баланс, який відображає оперативний
кількісний облік відпрацьованих люмінесцентних ламп, які стали
відходами в розумінні ст. 1 Закону України "Про відходи"
( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
. Цей матеріально-сировинний баланс Позивачем
складено на підставі журналу первинного обліку розміщення
відходів, в ньому відображено кількість, тип та склад відходів
(відпрацьованих люмінесцентних ламп).
Відповідач вважає поданий Позивачем матеріально-сировинний
баланс неналежним письмовим доказом по справі, мотивуючи свої
доводи тим, що під час перевірки виявлено розбіжність саме між
кількістю люмінесцентних ламп, що обліковуються Позивачем згідно з
журналом первинного обліку розміщення відходів, та кількістю
фактично утворених відходів, визначених за результатами перевірки
на підставі матеріально-сировинних балансів - бухгалтерських
документів - оборотних відомостей та актів на списання ТМЦ
(люмінесцентних ламп) по рахунку 201 "Сировина й матеріали".
Однак суд не погоджується з висновками Відповідача, оскільки
документи бухгалтерського обліку, вказані ним як
матеріально-сировинні баланси, свідчать про відпуск люмінесцентних
ламп у виробництво. Списання товарно-матеріальних цінностей з
рахунку 201 відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 9 "Запаси" ( z0751-99 ) (z0751-99)
означає їх передачу в експлуатацію.
Крім того, Відповідачем не доведено, що списані люмінесцентні
лампи стали відходами в розумінні ст. 1 Закону України "Про
відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
.
Представниками податкової служби зазначалось, що перевіркою
встановлено невідповідність обліку розміщення відходів в
спеціально відведених для цього місцях даним про фактичні обсяги
утворених відходів по бухгалтерському обліку, однак Позивач
зазначене спростовує тим, що працівники податкової інспекції
спеціально відведені місця збереження відходів не досліджували. За
період з 19.08.2002 р. по 08.11.2002 р. на працівників податкової
служби по облікових матеріалах "Списочні, разові перепустки"
загону ВВО прохід на територію складів збереження відпрацьованих
люмінесцентних ламп не значиться та перепустки для проходу не
надавались, а також прохання на оформлення перепусток від ДПА не
надходило (лист від 18.03.2003 р. N 49-525/1263).
Суд, оцінивши матеріали акта перевірки дотримання вимог
природоохоронного законодавства від 19 - 21.06.2002 р. та довідки
від 08.10.2002 р., виявив, що Інспекцією з охорони навколишнього
природного середовища підтверджена фактична кількість вказаних
ВП "Х" відпрацьованих люмінесцентних ламп, яка є базою для
нарахування збору за забруднення навколишнього природного
середовища. В акті зазначається, що первинний облік відходів
проводиться на підприємстві з порушенням встановлених вимог. Однак
у самому акті від 19-21.06.2002 р. не зазначено, які саме
порушення щодо зберігання, обліку та утилізації люмінесцентних
ламп допущені Позивачем при первинному обліку.
Судом відхиляються доводи Відповідача стосовно відображення в
податковому та бухгалтерському обліку фактичної кількості
відходів.
Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
Пункт 5.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає,
що платник податку веде податковий облік приросту (убутку)
балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації,
та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати
на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких
включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за
винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів
платника податку у такому звітному періоді.
Акти на списання, що є в матеріалах справи, підтверджують
списання матеріалів зі складу в експлуатацію, а отже, нові
люмінесцентні лампи, що не перебувають на складі, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, не повинні приймати
участь у перерахунку, передбаченому нормою вищенаведеного пункту
Закону, на чому безпідставно наполягають представники Відповідача.
Окрім того, відпрацьовані люмінесцентні лампи не повинні
відображатися в бухгалтерському обліку підприємства, оскільки
згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. "Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та відповідно до
Положення (стандарту) 2 "Баланс" (затверджене наказом Міністерства
фінансів України 31.03.99 р. N 87 ( z0396-99 ) (z0396-99)
в балансі
відображаються активи підприємства, тобто ресурси, контрольовані
підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як
очікується, приведе до надходження економічних вигід у
майбутньому.
Відпрацьовані люмінесцентні лампи не принесуть підприємству
жодних економічних вигід, оскільки за утилізацію відходів, як
свідчить укладений договір з підприємством "Л", ВП "Х" повинне
заплатити компенсацію, тобто понести витрати.
Відпрацьовані люмінесцентні лампи відповідно до Положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", що затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246
( z0751-99 ) (z0751-99)
, визначає запаси підприємства як активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної
господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції,
виконання робіт та надання послуг, а також управління
підприємством.
Відпрацьовані люмінесцентні лампи не відповідають
вищенаведеним критеріям запасів, що ще раз підтверджує
неправомірність відображення в бухгалтерському обліку таких
відходів.
Суд вважає, що факт списання вартості ламп до складу валових
витрат не є доказом оприбуткування певної кількості відходів.
Крім того, в бухгалтерському та податковому обліку
відображається лише вартісний вимірник активів і запасів, а для
обчислення збору за забруднення навколишнього природного
середовища мають значення лише кількісні показники.
Таким чином, суд вважає неправомірним визначення фактичної
кількості відпрацьованих люмінесцентних ламп за даними
бухгалтерського та податкового обліку.
Позивачем наданий суду Журнал обліку відходів, де зазначено
кількість, тип і склад відпрацьованих люмінесцентних ламп, дані
якого підтверджені Інспекцією з охорони навколишнього природного
середовища.
Судом відхиляються доводи Відповідача стосовно того, що облік
відпрацьованих люмінесцентних ламп ведеться лише по одному
електроцеху. Оскільки, як вбачається з Інструкції про порядок
скидів та викидів у навколишнє середовище, організації обліку
забруднюючих речовин зі стічними водами та зберігання промислових
відходів, затвердженої головним інженером ВП "Х" та погодженої з
Головним державним санітарним лікарем, наказу про призначення
відповідальних осіб по відходах, схеми руху відходів промплощадки
ВП "Х", майстер електроцеху є відповідальною особою за організацію
обліку, зберігання і відправки на утилізацію саме люмінесцентних
ламп. Такі відповідальні особи на підприємстві призначалися по
певному підрозділу чи за видом відходів. З вищенаведених
документів випливає, що облік відпрацьованих люмінесцентних ламп
вівся по виду відходів, а не по підрозділах.
Відповідачем не доведена суду наявність у Позивача фактичної
кількості відходів, з яких не сплачено збір за забруднення
навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами
та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги Позивача
обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, такими, що
відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позов підлягає
задоволенню.
Судові витрати по справі підлягають покладенню на Відповідача
згідно зі ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку із задоволенням
позову.
Керуючись ст. 1, 45, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ВП "Х" до Славутської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Славутської об'єднаної державної податкової інспекції від
16.12.2002 р. N 0001572301/06572, N 0001582301/06572 задовольнити.
Податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної
державної податкової інспекції від 16.12.2002 р.
N 0001572301/06572 про донарахування збору за забруднення
навколишнього природного середовища на суму 258940,50 грн. та
N 0001582301/06572 про донарахування збору за забруднення
навколишнього природного середовища на суму 110974,50 визнати
недійсними.
Головуючий суддя