ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
14.04.2004 Справа N 17/105
Господарський суд Рівненської області, розглянувши справу за
позовом ТОВ "Г" м. Рівне до відповідача ДПІ у м. Рівне, третя
особа ТОВ "Т",
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне
від 02.03.2004 р. N 000132344/0/23-418 та N 000022344/0/23-417,
згідно з якими позивачу визначено до сплати податок на додану
вартість в сумі 32110,5 грн., в тому числі основний платіж -
11272 грн., штрафні санкції - 3987,5 грн. та зменшення суми
бюджетного відшкодування по ПДВ на 16851 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, неправомірно вказавши
на порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, безпідставно виключив зі складу
податкового кредиту за вересень 2003 року суму податку на додану
вартість, фактично сплачену Рівненській митниці власними коштами
позивача при розмитненні імпортного товару, отриманого по договору
комісії ТОВ "Т", та відображену в податковому обліку позивача на
підставі оригіналів вантажних митних декларацій, що надавалися під
час перевірки органу податкової служби.
Відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що позовні
вимоги не визнає, оскільки вважає, що помилка в заповненні
вантажної митної декларації не дає права позивачу на податковий
кредит по сплаченій сумі ПДВ на митницю при імпорті товару. При
цьому відповідач ототожнює документи, на підставі яких включається
сума ПДВ до податкового кредиту: податкову накладну та вантажну
митну декларацію ( 574-97-п ) (574-97-п)
. В задоволенні позову просить
відмовити.
В зв'язку з тим, що виникла необхідність витребування
додаткових доказів, суд ухвалив залучити до участі у даній справі
в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача ТОВ "Т".
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в
матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд
дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведена документальна
перевірка з питань правильності проведення встановленого порядку
відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Г" за вересень
2003 року, про що складено акт від 26.02.2004 р.
На підставі матеріалів акта перевірки ДПІ у м. Рівне прийняла
два податкові повідомлення-рішення від 02.03.2004 р. Податковим
повідомленням-рішенням N 000132344/0/23-418 зменшено бюджетне
відшкодування по ПДВ на суму 16851 грн., податковим
повідомленням-рішенням N 000022344/0/23-417 визначена до сплати
сума основного платежу по ПДВ - 11272 грн. та штрафних санкцій -
3987,5 грн. Загальна сума, визначена податковою службою, становить
32110,5 грн.
З наявних у справі документів також вбачається, що позивачем
(комітентом) 01.06.2003 р. був укладений договір комісії N 01/02
на придбання какао-порошку з ТОВ "Т" (комісіонер). У рамках даного
договору комісіонер підписав контракт від 06.06.2003 р. N 1 з
фірмою "S" на придбання зазначеного в договорі комісії товару.
Згідно з актом від 16.07.2003 р. N 1 комісіонер передав
комітенту какао-порошок в кількості 9750 кг та згідно з актом від
05.09.2003 р. N 2 - в кількості 9000 кг, а всього 18750 кг, що
передбачено договором комісії. Для виконання зобов'язань по
договору комісії комітентом перераховувалися на рахунок
комісіонера кошти в сумі 344106 грн. Частина цих коштів
використана посередником для сплати податку на додану вартість в
сумі 27164,89 грн. по ВМД від 16.07.2003 р. N 20400/3/105580 та в
сумі 28123,43 грн. по ВМД від 05.09.2003 р. N 20400/3/107004.
Разом з актами N 1 і N 2 комісіонер, ТОВ "Т", передав
комітенту оригінали вантажних митних декларацій від 16.07.2003 р.
N 20400/3/105580 та від 05.09.2003 р. N 20400/3/107004. Зазначені
оригінали вантажних митних декларацій із зазначенням фактично
сплаченої суми ПДВ стали підставою для відображення податкового
кредиту з ПДВ в обліку комітента, тобто ТОВ "Г".
Дані зустрічної перевірки комісіонера, проведеної ДПІ у
Рівненському районі, вказують на те, що при розмитненні
какао-порошку, здійснюючи митні процедури, перераховуючи зі свого
рахунку суму ПДВ, ТОВ "Т" в податковому обліку не відображав ні
податкових зобов'язань, ні податкового кредиту з цього податку.
Сплата ПДВ та інших митних платежів за дорученням і за рахунок
коштів позивача (комітента) підтверджується ТОВ "Т" в судовому
засіданні та наданих суду письмових поясненнях з прикладанням
копій платіжного доручення від 15.07.2003 р. N 40 і квитанції від
15.07.2003 р. N 13.
Під час документальної перевірки позивач надав відповідачу
договір комісії від 01.06.2003 р. N ТР-01/02, звіт комісіонера від
12.09.2003 р., в якому відображена інформація про виконання умов
договору по придбанню какао-порошку згідно з актом N 1 (липень
2003 р.) та актом N 2 (вересень 2003 р.), оригінали вищенаведених
вантажних митних декларацій.
Невизнання відповідачем права позивача на податковий кредит з
ПДВ спричинило неправильне заповнення у ВМД ( 574-97-п ) (574-97-п)
графи 8
"Одержувач" та графи 44 "Додаткова інформація". Позивачем дана
обставина не оспорюється.
Відповідач в акті перевірки вказав на порушення Порядку
заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних
режимів експорту, імпорту, торгівлі, затвердженого наказом
Держмитслужби від 30.06.98 р. N 380 ( z0469-98 ) (z0469-98)
, і донарахував
податок на додану вартість та застосував штрафні санкції за
порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вищезазначеного порядку в графі 8 необхідно
було вказати не ТОВ "Т" (комісіонера), а ТОВ "Г" (комітента), а в
графі 44 додатково зазначити номер і дату договору комісії, на
підставі якого імпортувався товар. Решта реквізитів вантажних
митних декларацій заповнена без порушень.
Зі змісту листа спільного підприємства "PS", адресованого на
ім'я директора ТОВ "Г" від 16.03.2004 р., вбачається визнання
декларантом допущеної помилки в графі 8 та графі 44 ВМД.
Суд вважає, що помилка в заповненні ВМД не порушила порядку
ввезення товарно-матеріальних цінностей на митну територію
України, не вплинула на сплату податку на додану вартість та інших
обов'язкових платежів, оскільки інакше товар не був би звільнений
з-під митного контролю, в той час коли про завершення митного
контролю свідчить печатка Рівненської митниці від 16.07.2003 р.
Відповідальність юридичної особи за неправильне заповнення
вантажної митної декларації ( 574-97-п ) (574-97-п)
чинним законодавством не
передбачена.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що у разі порушення продавцем виписування податкової
накладної на вимогу покупця згідно з пп. 7.2.6 цього Закону
покупець має право звернутися до кінця поточного податкового
періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби
за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних
чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання
товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для
включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість,
сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Тобто, на законодавчому рівні встановлений порядок
відображення податкового кредиту з ПДВ покупцем у випадку
неправильного заповнення ним податкових накладних на підставі
поданої заяви.
Аналогічний механізм для вантажних митних декларацій
відсутній. Порядок виправлення допущених у ВМД помилок, які не
привели до порушення проведення митних процедур, пропуску на митну
територію України товарів та недоплати мита, податку на додану
вартість та інших платежів на законодавчому рівні не встановлений.
З огляду на це, суд вважає неправомірним ототожнення
відповідачем податкових наслідків при допущених неточностях у ВМД
та при допущених неточностях у податковій накладній.
У відповідності до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата
оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми
податку, що підлягає сплаті. Згідно з пп. 7.5.2 ст. 7 наведеного
Закону для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) датою виникнення права платника податку на податковий
кредит вважається дата сплати податку з податкових зобов'язань
згідно з пп. 7.3.6 цієї статті.
Судом встановлено, що позивач фактично сплатив податок на
додану вартість через ТОВ "Т" та Рівненську митницю до державного
бюджету, що відповідачем не заперечується.
Товар (какао-порошок) придбаний з метою використання в
господарській діяльності, тому його вартість відноситься до складу
валових витрат позивача. Таким чином, позивачем виконується вимога
пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, де зазначено, що податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу).
Підпункт 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вказує, що не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Вантажні митні декларації були надані відповідачу під час
документальної перевірки, в яких підтверджується факт сплати
податку на додану вартість до бюджету.
Суд вважає, що виконання вимог податкової служби, зазначеної
в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, призведе до
подвійної сплати ПДВ до бюджету, що суперечить принципам
оподаткування, закладеним у Законах України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зважаючи на вищевикладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ
у м. Рівне від 2 березня 2004 р. N 000132344/0/23-418 та
N 000022344/0/23-417 не відповідають вимогам чинного
законодавства, порушують права та охоронювані законом інтереси
позивача і відповідно підлягають визнанню недійсними.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд В И Р И Ш І В:
1. Позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від
2 березня 2004 р. N 000132344/0/23-418 та N 000022344/0/23-417
визнати недійсними з моменту їх прийняття.
Суддя