ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
21.01.2004 N 32/801
За позовом Дочірньої компанії (далі - ДК) НАК до ДПАУ, третя
особа без самостійних вимог на стороні Позивача НАК про визнання
недійсним податкового роз'яснення від 30.08.2003 р.
N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо дивідендів".
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
визнання недійсним податкового роз'яснення ДПАУ від 30.08.2003 р.
N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо дивідендів".
Позивач просить залучити до участі у справі як третю особу
без самостійних вимог НАК.
НАК також подала заяву про вступ у справу на стороні
Позивача.
Залучення до участі у справі третьої особи на стороні
Позивача є обгрунтованим, оскільки НАК є засновником та власником
ДК і відповідно до ст. 18 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
визначає порядок використання прибутку
(доходу) ДК. У зв'язку з цим рішення даного спору може вплинути на
права і обов'язки НАК щодо Позивача.
Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що оскаржуване
податкове роз'яснення суперечить законодавству України та порушує
його охоронювані законом інтереси.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні
Позивача надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги
підтримує повністю.
Представник Відповідача надав суду відзив та доповнення до
відзиву на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих
підстав, що оскаржуване податкове роз'яснення не тягне за собою
правових наслідків для Позивача, отже, не порушує його прав та
законних інтересів та відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд м. Києва
в с т а н о в и в:
30.07.2003 р. Позивач звернувся до Відповідача із запитом про
надання податкового роз'яснення з питань застосування нової
редакції ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
. Зокрема, у запиті ставились питання, чи
поширюється на ДК чинність зазначеної статті Закону і на який
період поширюється її чинність.
У відповідь на запит Позивача 30.08.2003 р. Відповідач
направив Позивачу лист N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо
дивідендів" із роз'ясненням порядку застосування ст. 52 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, у
редакції Закону України від 22.05.2003 р. N 849-IV ( 849-15 ) (849-15)
, по
відношенню до Позивача. В цьому роз'ясненні, зокрема, зазначено,
що у випадку "якщо дочірні підприємства ДК є самостійними
юридичними особами, зареєстровані в податкових органах як платники
податку на прибуток, то відповідно до пп. 7.8.2 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" та постанови КМУ
від 22.04.2003 р. N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
"Про норматив і порядок
відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими,
казенними підприємствами та їх об'єднаннями" такі підприємства
повинні сплачувати дивіденди як окремі платники".
Згідно з абзацом "г" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181) "податкове роз'яснення є
оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового
законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке
використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення
апеляційних процедур", при цьому "податковими роз'ясненнями
вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запит
зацікавлених осіб з питань оподаткування".
Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що лист
Відповідача від 30.08.2003 р. N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо дивідендів", надісланий у відповідь на запит Позивача, є
податковим роз'ясненням, яке може бути використане контролюючим
органом для обгрунтування свого рішення про сплату Позивачем
частини прибутку в порядку ст. 52 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
.
Абзац "і" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає, що платник податків може оскаржити до суду рішення
центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу
стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому
числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових
роз'яснень), які за висновком такого платника податків суперечать
нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового
платежу).
Таким чином, податкове роз'яснення "Щодо дивідендів" від
30.08.2003 р. N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
підлягає оскарженню
до суду на підставі абзацу "і" пп. 4.4.2 ст. 4 Закону N 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Посилання Відповідача на п. 6.2 роз'яснення ВАСУ від
26.01.2000 р. N 02-5/35 ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
є безпідставними, оскільки
зазначеним пунктом передбачено, що не підлягають розгляду
господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними
різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т. п., які
надсилаються державними чи іншими органами на адресу
підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій.
Але в п. 6.2 йдеться про листи та роз'яснення державних та інших
органів з приводу конкретних ситуацій. В податковому роз'ясненні
від 30.08.2003 р. N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
тлумачиться
загальний порядок сплати платежу відносно ДК НАК, тобто це
роз'яснення не надано з приводу конкретної ситуації.
Згідно з п. 7 роз'яснення ВАСУ від 12.05.95 р. N 02-5/451
( v_451800-95 ) (v_451800-95)
підприємства, установи та організації у разі
незгоди з рішенням чи діями податкових органів вправі на власний
вибір вирішувати питання про оскарження цих рішень (дій) у порядку
підпорядкованості або про захист своїх майнових інтересів шляхом
звернення до господарського суду.
За таких обставин суд не приймає як необгрунтовані
заперечення Відповідача щодо непідвідомчості спору про визнання
податкового роз'яснення господарського суду.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, у редакції Закону України від
22.05.2003 р. N 849-IV ( 849-15 ) (849-15)
, установлено, що згідно зі
ст. 18 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні
підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами
фінансово-господарської діяльності у 2002 р. та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2003 р. до загального фонду
Держбюджету України частину прибутку (доходу).
З податкового роз'яснення Відповідача від 30.08.2003 р.
N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо дивідендів" вбачається, що
на Позивача поширюється чинність ст. 52 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, оскільки Позивач
є самостійною юридичною особою та зареєстрований у податкових
органах як платник податку на прибуток.
Дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення
сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До
такого висновку суд прийшов на підставі такого.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою КМУ від 22.04.2003 р. N 557
( 557-2003-п ) (557-2003-п)
"Про норматив і порядок відрахування до
спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку
(доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими,
казенними підприємствами та їх об'єднаннями" чітко встановлений
перелік підприємств, на які поширюється чинність Закону та
постанови, а саме:
- державні некорпоратизовані підприємства;
- державні корпоратизовані підприємства;
- казенні підприємства;
- об'єднання зазначених підприємств.
ДК створена рішенням Спостережної ради НАК, оформленим
протоколом від 25.08.98 р., і діє на підставі Статуту,
затвердженого рішенням Спостережної ради НАК, оформленим
протоколом від 21.12.2001 р. з дотриманням вимог Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Зокрема, повноваження
Спостережної ради НАК щодо створення ДК грунтуються на такому.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство має право створювати на
території України та за її межами філії та представництва, а також
дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 41 Закону передбачено, що створення, реорганізація та
ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв,
затвердження їх статутів та положень належить до компетенції
загальних зборів акціонерів. Згідно з пп. 10.2.1 Статуту НАК у
період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які
скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна
Компанії, повноваження вищого органу управління Компанії здійснює
Спостережна рада Компанії.
Аналіз правового статусу ДК свідчить про те, що вона не
належить до кола суб'єктів, визначених ст. 52 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою КМУ
від 22.04.2003 р. N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
казенне підприємство - це підприємство,
утворене за рішенням КМУ з держпідприємства шляхом перетворення.
Позивач не є казенним підприємством, оскільки щодо нього не
дотримувався порядок, встановлений для створення казенних
підприємств.
Зокрема, він не створений за рішенням КМУ. Посилання
Відповідача на те, що рішення Спостережної ради НАК і є рішенням
КМУ, не приймаються судом як необгрунтовані. Згідно зі ст. 117
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
КМУ приймає рішення лише у двох
формах: постанова та розпорядження КМУ.
Позивач не може бути віднесений до корпоратизованих
підприємств, оскільки він не проходив визначений Указом Президента
України від 15.06.93 р. N 210/93 ( 210/93 ) (210/93)
та Положенням про
порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою КМУ
від 05.07.93 р. N 508 ( 508-93-п ) (508-93-п)
, процес корпоратизації.
Внаслідок корпоратизації відбувається реорганізація шляхом
перетворення у ВАТ. ДК НАК не є АТ, зокрема, вона не має
статутного фонду, поділеного на акції.
Позивач не може бути також віднесений до державних
некорпоратизованих підприємств, оскільки зі змісту Указу
Президента України від 15.06.93 р. N 210/93 ( 210/93 ) (210/93)
"Про
корпоратизацію підприємств" державним некорпоратизованим
підприємством є держпідприємство, яке не пройшло процес
корпоратизації.
Позивач не є державним підприємством.
Відповідно до Декрету КМУ "Про управління майном, яке
знаходиться у загальнодержавній власності" від 15.12.92 р. N 8-92
( 8-92 ) (8-92)
держпідприємства створюються за рішенням міністерств та
інших підвідомчих КМУ органів держвлади, рішеннями яких також
затверджуються статути державних підприємств.
Відповідно до наказу Держстандарту від 22.11.94 р. N 288
( vb288217-94 ) (vb288217-94)
"Класифікація організаційно-правових форм
господарювання" ДП - це підприємство, єдиним засновником і
власником якого є інше підприємство. Єдиним засновником і
власником ДК є НАК.
НАК відповідно до її статуту є державним АТ відкритого типу.
Згідно з довідкою N 2091/98 Державного комітету статистики України
НАК створено в організаційно-правовій формі "Відкрите акціонерне
товариство". Відповідно до виданого Держкомісією з цінних паперів
та фондового ринку свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (дата
реєстрації - 22.02.2001 р.) комісія засвідчує випуск акцій НАК.
При цьому ст. 24 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що акціонерним визнається товариство, яке
має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної
номінальної вартості. Таким чином, НАК є АТ. Статтею 2 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
визначено види
підприємств в Україні, зокрема такі, як господарське товариство та
державне підприємство. Таким чином, закон розрізняє ці види
підприємств. Отже, НАК, яка є господарським товариством
(акціонерним товариством), не може одночасно бути і
держпідприємством.
Створення ДК відкритим акціонерним товариством - НАК виключає
можливість набуття статусу держпідприємства зазначеною ДК.
Таким чином, ДК за своєю організаційно-правовою формою не
підпадає під суб'єктний склад платників частини прибутку (доходу)
до загального фонду держбюджету відповідно до ст. 52 Закону
України "Про Державний бюджет на 2003 р." ( 380-15 ) (380-15)
.
Крім того, застосування норм ст. 52 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
до ДК НАК не
можливе, це суперечить ст. 18 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Як вбачається зі ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, умовою її застосування є
додержання положень ст. 18 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
. Отже, суб'єкти, визначені ст. 52 вказаного
Закону згідно зі ст. 18 Закону України "Про підприємства в
Україні" сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2003 році до загального фонду Держбюджету України
частину прибутку (доходу).
При цьому ст. 18 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що порядок використання прибутку (доходу)
визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним
орган згідно зі статутом підприємства чи чинним законодавством.
Як було вказано раніше, Позивач створений за рішенням
Спостережної ради НАК. Відповідно до наказу Держстандарту від
22.11.94 р. N 288 ( vb288217-94 ) (vb288217-94)
"Класифікація
організаційно-правових форм господарювання" дочірнє підприємство -
це підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше
підприємство. Отже, єдиним засновником і власником Позивача є НАК.
Пункт 7 статуту Позивача визначає порядок розподілу прибутків
та покриття витрат. Зокрема, п. 7.2 встановлює, що використання
чистого прибутку (доходу) здійснюється відповідно до цього статуту
та чинного законодавства України. При цьому згідно з абзацом "д"
ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
до
компетенції загальних зборів належить затвердження річних
результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його
дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної
комісії, порядку розподілу прибутку. З цього випливає, що порядок
розподілу прибутку Позивача визначається вищим органом управління
національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а не
органами державної влади.
Це підтверджується і ст. 18 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(яка була чинною на момент видачі
оспорюваного податкового роз'яснення), якою встановлено, що
порядок використання прибутку визначає власник підприємства (НАК)
або уповноважений ним орган згідно зі статутом підприємства та
чинним законодавством (генеральний директор). Тому порядок
використання прибутку ДК НАК не може визначатись рішенням КМУ або
ВРУ, які не є власниками або уповноваженими органами щодо
зазначеного підприємства.
Судом також встановлено, що листом від 10.10.2003 р.
N 8697/6/15-1116 ДПАУ надала роз'яснення ДК (2) НАК, в якому
зазначено таке: "ДК (2) не є платником частини прибутку (доходу)
(дивідендів) до загального фонду державного бюджету відповідно до
постанови КМУ від 22.04.2003 р. N 557".
ДК (1) НАК та ДК (2) НАК створені як дочірні підприємства НАК
і відповідно мають ідентичний правовий статус.
Різниця в податкових роз'ясненнях, наданих вказаним суб'єктам
щодо застосування одних і тих самих положень законодавства,
свідчить про неоднозначне тлумачення прав та обов'язків платників
податків та контролюючих органів. Згідно з нормами пп. 4.4.1 ст. 4
Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли норма закону чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків
платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є
можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і
контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 4, 33, 82 - 85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати податкове роз'яснення ДПАУ від 30.08.2003 р.
N 7401/6/15-1116 ( v7401225-03 ) (v7401225-03)
"Щодо дивідендів" недійсним
повністю з моменту його прийняття.
3. Зобов'язати Відповідача повідомити про резолютивну частину
рішення зі справи осіб, яким було доведено до відома податкове
роз'яснення ДПАУ від 30.08.2003 р. N 7401/6/15-1116
( v7401225-03 ) (v7401225-03)
у той самий спосіб, яким до них було його доведено
цей акт та подати господарському суду у місячний термін докази
такого повідомлення.
4. Стягнути з ДПАУ на користь ДК НАК 203,00 грн. судових
витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його оголошення.
Суддя О.Хрипун