Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" січня 2004 року справа № 26/160д
За позовом Підприємства "ХХХ" з 100% інвестицією акціонерного
товариства "ХХХ", м. Запоріжжя
До Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ", м. Запоріжжя
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Представники:
Позивача не з'явився
Відповідача присутні
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Підприємство "ХХХ" з 100% інвестицією акціонерного товариства
"ХХХ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "УУУ" про визнання договору
купівлі-продажу морозильного складу, укладеного між позивачем та
відповідачем ХХ.12.2002 р., недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, у зв'язку з тим, що від імені позивача зазначений
договір було укладено не уповноваженою на його укладання особою, а
подальшого схвалення з боку позивача не було; та про стягнення з
відповідача на користь позивача вищезгаданого морозильного складу.
ХХ.11.2003 р. порушено провадження у справі, розгляд якої
призначено на ХХ.12.2003 р. У зв'язку з неявкою позивача розгляд
справи було відкладено на ХХ.01.2004 р.
Відповідач позов не визнає, вважає його необгрунтованим. Заявив,
що всі умови, які діючим законодавством визначено як суттєві для
даного виду договорів, сторонами було передбачено і викладено в
договорі. Договір було підписано належними посадовими особами
сторін, від відповідача - директором З., який діяв на підставі
Статуту, від позивача - виконуючим обов'язки директора С., який
діяв на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом
Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області П.
ХХ.12.2002 року за р. № 5, виданого від імені позивача діючим на
той час директором В.
Також, як відомо відповідачеві, на момент укладення договору
позивач не мав ознак банкрута та справ щодо його
неплатоспроможності не порушувалось. Стверджує, що договір як з
боку позивача так і з боку відповідача було виконано у повному
обсязі, на доказ чого надав суду акт прийому-передачі від
ХХ.12.2002 р. та акт звірки взаємних розрахунків від ХХ.09.2003 р.
(копії містяться в матеріалах справи). На підставі викладеного
просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника
відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
ХХ.12.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір
купівлі-продажу холодильного складу (надалі - Договір).
Згідно умов Договору позивач продав, а відповідач купив об'єкт
виробничого призначення - склад для зберігання молочних виробів,
(літера Р) з існуючими прибудовами (загальна площа 2332,2 м.кв., в
т. ч. склад (Р) - 1912,5 м.кв., прибудова (Р1) - 382,8 м.кв.,
платформа - 34,2 м.кв., ганок - 2,7 м.кв.), розташований за
адресою: м. Запоріжжя, вул. Ф-а, 8.
Технічна характеристика об'єкту купівлі-продажу (надалі - Об'єкту)
визначалася відповідно до технічного паспорту № 000022, виданого
Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної
інвентаризації.
Згідно п. 1.5 Договору, на момент його укладення Об'єкт належав
позивачу на праві власності, що підтверджувалось Реєстраційним
посвідченням, нікому не був проданий, не знаходився у заставі, в
т. ч. податковій, та під арештом, судових позовів на нього не
було, в суперечці і під забороною не перебував, не був предметом
гарантій і поруки за третіх осіб, на Об'єкт були відсутні
які-небудь права у третіх осіб.
Всі умови, які діючим на той час законодавством були визначені як
суттєві для договору купівлі-продажу, сторонами було передбачено і
викладено в Договорі.
Договір було підписано належними посадовими особами сторін, від
відповідача - директором З., який діяв на підставі Статуту, від
позивача виконуючим обов'язки директора С., який діяв на підставі
доручення, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського
нотаріального округу Запорізької області П. ХХ.12.2002 р. за №
000095, виданого від імені позивача діючим на той час директором
В.
На виконання умов Договору сторони здійснили передачу Об'єкту, що
підтверджується копією акта приймання-передачі холодильного складу
від ХХ.12.2002 р. (копія міститься в матеріалах справи).
Доводи позивача стосовно того, що трудовий договір з В. як з
директором позивача було припинено з ХХ.07.2002 р., на доказ чого
суду надано повідомлення від ХХ.08.2002 р. за підписом К.
(керуючої банкрутством АТ "ХХХ") про закінчення трудового договору
з ХХ.07.2002 р. з А., спростовуються матеріалами справи. Зокрема,
рішенням № 00003 "Про зміну директора Підприємства з 100%
іноземною інвестицією "ХХХ", прийнятим ХХ.07.2003 р. керуючою
банкрутством К. (копія міститься в матерілах справи). Зазначеним
рішенням В. було звільнено з посади директора Підприємства з 100%
іноземною інвестицією "ХХХ" лише з ХХ.07.2003 р. Цим же рішенням
на посаду директора позивача було призначено К.
Доручення на ім'я С., який підписав Договір, було видане
ХХ.12.2002 р. і скасоване на підставі заяви нового директора
позивача К., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу П. лише ХХ.09.2003 р. (копія міститься в
матеріалах справи).
При укладенні Договору відповідачем перевірялися повноваження
представника позивача, з наданих документів вбачалося, що він діяв
згідно з повноваженнями, визначеними Статутом, трудовим договором,
укладеним з ним, та згідно з вищевказаним дорученням. Також
повноваження посадових осіб підприємства позивача перевірялися
нотаріусом при засвідчені доручення.
Згідно ч. 2 ст. 70 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
права і
обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видана довіреність
до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її
припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і
його правонаступників щодо третіх осіб.
Згідно ч. 3 ст. 249 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
права та
обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення
правочину представником до того, як він довідався або міг
довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для
особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило
не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія
довіреності припинилася.
За таких обставин, вимога позивача про визнання договору
купівлі-продажу холодильного складу від ХХ.12.2002 р. є
необгрунтованою і не належить задоволенню.
З огляду на вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для
задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на його
користь холодильного складу, розташованого за адресою: м.
Запоріжжя, вул. Ф-а, 8, літера "Р".
Судом залишаються без задоволення клопотання позивача про вжиття
заходів до забезпечення позову, оскільки, у відповідності зі ст.
66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем не надано доказів того, що
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду у справі.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.