Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2003 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
До Фонду державного майна України
Про визнання права власності на майно
Зустрічним позовом: Фонду державного майна України
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
Про визнання права власності на майно
Треті особи ЗАТ "УУУ"
Регіональне відділення ФДМУ в Запорізькі області
Представники:
Від позивача: присутні
Від відповідача присутні
Від третої особи присутні
Рішення винесене ХХ.02.2003, оскільки засідання відкладалось
відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності
на об'єкти нерухомості:
- гуртожитки в м. Запоріжжя, розташовані на бульварі Ц-ний, буд. №
1, по вул. Г-ва, буд. № 7, по вул. П-ди, буд. № 5, по вул. Д-чній,
буд. № 6, по вул. К-ській, буд. № 1;
- базу відпочинку "Торпеда", розташовану в Запорізькій області в
селищі міського типу К-вка;
- водну станцію, розташовану в м. Запоріжжя по вул. Т-ніна, буд. №
2.
- буфет.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згадане майно було передано його
попереднім власником позивачеві в якості внеску до статутного
фонду позивача, отже, перейшло у власність до останнього.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги відхилив та звернувся
до суду пі зустрічним позовом про визнання права власності на
перелічені вище об'єкти за державою. У зустрічній позовній заяві
відповідач просить в основному позові відмовити, зустрічний позов
задовольнити, крім того відповідач у зустрічному позові просить
визнати частково недійсними статутні документи позивача. Свої
вимоги відповідач грунтує на тому, що спірне майно з державної
власності не вибувало, отже підстав для прийняття позивачем
спірного майна до статутного фонду немає. Крім того, внесення
державного майна до статутного фонду позивача без згоди
відповідача є незаконним, отже статутні документи в цій частині
повинні бути визнані недійсними.
У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач просить у задоволенні
зустрічного позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні подав клопотання про залучення в
якості третьої особи без самостійних вимог з боку позивача закрите
акціонерне товариство "УУУ" (далі - ЗАТ). Оскільки ЗАТ вносило
спірне майно до статутного фонду позивача, суд ухвалою від
ХХ.01.2003 р. задовольнив клопотання позивача, ЗАТ було залучено
до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог з
боку позивача. Крім того позивач в судовому засіданні подав заяву
про уточнення позовних вимог, якою просить суд визнати право
власності на базу відпочинку "Торпеда", розташовану в Запорізькій
області в селищі міського типу К-вка та водну станцію, розташовану
в м. Запоріжжя по вул. Т-ніна, буд. № 2. Решту позовних вимог
просить залишити без розгляду, оскільки не має можливості надати
документи по цих об'єктах, витребувані судом.
Регіональне відділення ФДМУ в Запорізькій області подало заяву про
залучення до справи в якості третьої особи без самостійних вимог з
боку відповідача. Ухвалою від ХХ.01.2003 суд задовольнив
клопотання та залучив РВ ФДМУ в Запорізькій області в якості
третьої особи без самостійних вимог з боку відповідача.
ХХ лютого 2003 року РВ ФДМУ в Запорізькій області подало позовну
заяву про участь у справі в якості третьої особи із самостійними
вимогами на предмет спору. Суд ухвалою від ХХ.02.2003 р.
задовольнив заяву третьої особи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ХХ.09.1992 року між відповідачем та організацією орендарів "УУУ"
(далі - ОО) було укладено договір оренди № 3. Відповідно до умов
згаданого договору відповідач передав в оренду ОО державне майно
до складу якого входило й спірне майно, що підтверджується Актом
прийому-передачі основних фондів, копія якого залучена до
матеріалів справи. Відповідно до третього розділу згаданого
договору ОО отримала право викупу орендованого майна. Викуп
повинен був оформлений додатковою угодою до даного договору. Крім
того, п. 6.3. згаданого договору передбачалось , що договір
припиняє свою дію або в разі повного викупу орендованої площі або
закінчення строку оренди майна.
ХХ.10.1993 року між відповідачем та ОО було укладено додаткову
угоду про внесення змін та доповнень до згаданого вище договору
оренди, пунктом 1 якого визначається, що ОО викуповує, а
відповідач продає орендоване державне майно, як цілісний майновий
комплекс (далі - ЦМК). Такого висновку суд дійшов, оскільки в
самій додатковій угоді та в акті оцінки вартості ЦМК від
ХХ.10.1993, копія якого залучена до справи вартість спірного майна
включена до вартості ЦМК. Більш того, пунктом 4 додаткової угоди
передбачається, що об'єкти соцкультпобуту на суму 135 094 000 крб.
передаються ОО безкоштовно, й в акті оцінки в рядку 13.2. вартість
спірного майна виключена з вартості ЦМК, оскільки на нього
поширюються пільги, визначені ст. 24 ЗУ "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
. Вартість майна, яке передавалось
на платній основі складала 179 092 тис крб. (рядок 17 оцінки Акту
оцінки).
Пунктом 6 додаткової угоди передбачається, що право власності на
ЦМК, а в тому числі і на спірне майно, переходить при оплаті
внеску в розмірі 30% від оціночної вартості майна, що становить 53
728 тис крб. Як передбачалось цим же пунктом дана сума мала бути
внесена в місячний термін після підписання договору
купівлі-продажу, який нотаріально засвідчується.
ХХ.10.1993 року між 00 та відповідачем було укладено договір
купівлі-продажу ЦМК № КП-207. Пунктом 1.1. згаданого договору
передбачається, що вартість майна, що викуповується визначається
Актом оцінки від ХХ.10.1993 р. та додатковою угодою від ХХ.10.1993
р. Крім того, п.п. 1.2. згаданого договору передбачалось, що право
власності на ЦМК переходить до ОО з моменту укладання даного
договору.
ХХ грудня 1993 року ОО на підставі приватизаційного платіжного
доручення № 1 оплатило передбачену договором купівлі-продажу та
додатковою угодою до договору оренди суму в розмірі 53 728 тис
крб., що підтверджується платіжним дорученням № 5 та не
заперечується представниками сторін. ХХ грудня 1993 року між ОО та
відповідачем було підписано акт прийому-передачі державної частки
ЦМК, якою ЗАТ було передано державну частку ЦМК вартістю 179092
тис крб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне майно було включене до
складу ЦМК, вартість якого була сплачена ОО в процесі приватизації
без порушень.
ХХ.04.1995 року Закритим акціонерним товариством "УУУ" (далі -
ЗАТ), яке є правонаступником організації орендарів "УУУ" передало
в якості внеску до статутного фонду позивача спірне майно на
загальну вартість 135 094 000 крб., що підтверджується актом
прийому-передачі від ХХ квітня 1995 року.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд вважає, що уточнені позовні
вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки суд не вбачає
наявності протиправності в діях ЗАТ при передачі спірного майна до
статутного фонду позивача.
Представником позивача були надана ухвала господарського суду
Запорізької області від ХХ.10.02 р. у справі № 30, з якої
вбачається, що зазначеним господарським судом вже розглядається
спір про визнання частково недійсними установчих документів між
тими ж сторонами і з тих же підстав. Тому суд дійшов висновку, що
в цій частині вимоги відповідача по зустрічному позову залишаються
судом без розгляду.
Відповідно до п. 2 ст. З ЗУ "Про приватизацію державного майна"
( 2163-12 ) (2163-12)
в редакції від 19.02.1993 року, дія цього Закону не
поширювалась на приватизацію об'єктів житлового фонду. Гуртожитки,
перелічені в позовній заяві та зустрічному позові на час
приватизації не були виключені з житлового фонду, отже у власність
позивача не переходили.
ХХ.02.1998 року рішенням Запорізького виконкому № 1 було прийнято
у комунальну власність частину спірних гуртожитків, що розташовані
за адресою:
- м. Запоріжжя, вул. Г-ра, 7;
- м. Запоріжжя, вул.К-ська, 1;
- м. Запоріжжя, вул. М-ва, 2.
Тому в цій частині провадження підлягає припиненню у зв'язку з
відсутністю предмету спору. Щодо інших гуртожитків, що розташовані
за адресою:
- м. Запоріжжя, бул. Ц-ний, 1;
- м. Запоріжжя, вул. П-ди, 51/11;
- м. Запоріжжя, вул. Д-чна, 6,
то суд вважає вимоги відповідача по зустрічному позову
обгрунтованими з підстав, наведених вище.
Виходячи з вищевикладених обставин та керуючись ст. ст. 24 ЗУ "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. ст. 24, 48 Закону
України "Про власність", ст.ст.81, 82, 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково. Визнати право власності на базу
відпочинку "Жемчужина моря",. розташовану в Запорізькій області в
селищі міського типу К-вка та водну станцію, розташовану в м.
Запоріжжя по вул. Т-іна, буд. № 2 за Товариством з обмеженою
відповідальністю "ХХХ".
2. Зустрічний позов задовольнити частково, визнати за державою
право власності на гуртожитки, розташовані за адресою:
- м. Запоріжжя, бул. Ц-ний, 1;
- м. Запоріжжя, вул. П-ди, 51/11;
- м. Запоріжжя, вул. Д-чна, 6.
3. В частині вимог про визнання частково недійсними статутних
документів ТОВ "ХХХ" залишити вимоги без розгляду.
4. В частині вимог про визнання права власності за державою на
гуртожитки, розташовані за адресою:
- м. Запоріжжя, вул.Г-ра,7;
- м. Запоріжжя, вул.К-ська, 1;
- м. Запоріжжя, вул. М-ва, 2 - провадження припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.