Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримської регіональної митниці (далі - Митниця) на ухвалу Вищого господарського суду України від 11 травня 2004 року у справі за позовом Приватного підприємця Х-а С.С. (далі -Підприємець) до Митниці та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (далі - Управління) про спонукання до виконання дії,

встановила:

Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України повернув без розгляду касаційну скаргу Митниці на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11-12 березня 2004 року на підставі пункту третього частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України). Ухвала обґрунтована тим, що до касаційної скарги не було додано належних доказів надсилання її копії сторонам у справі, оскільки з фінансових чеків від 30 березня 2004 року за №№ 1388, 1389, 1390 не вбачається, що у поштових відправленнях були саме копії касаційної скарги.

Митниця просить ухвалу Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, а також невідповідністю оскарженої ухвали рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111 ГПК України (1798-12) . Зокрема, частиною четвертою цієї статті встановлено, що до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України послався на недотримання Митницею вимог зазначеної норми щодо надання належних доказів надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі.

Проте висновок про відсутність таких доказів суперечить фактичним обставинам справи, позаяк до касаційної скарги додано фінансові чеки від 30 березня 2004 року за №№ 1388, 1389 і 1390, видані відділенням поштового зв'язку, з яких вбачається факт відправлення Підприємцю, Управлінню та прокуратурі Автономної Республіки Крим рекомендованих листів.

Згідно зі статтею 32 ГПК України (1798-12) такі фінансові чеки є доказами. У випадку сумніву у їх вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суду надано право витребувати додаткові докази. Тому в такому випадку він не мав законних підстав для повернення касаційної скарги без розгляду.

Відтак, посилання Вищого господарського суду України на невідповідність поданої Митницею касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК України (1798-12) не відповідає положенням процесуального законодавства.

За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а касаційна скарга Митниці на рішення суду першої інстанції - передачі до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду України від 11 травня 2004 року скасувати, а касаційну скаргу Кримської регіональної митниці на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11-12 березня 2004 року разом зі справою передати до Вищого господарського суду України для розгляду по суті.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.