ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.06.2001
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України розглянула заяву МПП "Геракл" про
перевірку постанови арбітражного суду Дніпропетровської області
від 21.12.2000 у справі за позовом МПП "Геракл" до Акціонерного
комерційного банку "Причорномор'я" про визнання недійсним договору
застави.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
04.09.2000 відмовлено у задоволенні позову МПП "Геракл" про
визнання недійсним договору застави.
Голова арбітражного суду здійснив нагляд у справі і
постановою від 21.12.2000 рішення залишив без змін.
МПП "Геракл" у заяві про перевірку постанови в порядку
нагляду просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на те,
що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; при
розгляді справи було невірно застосовано норму права, зокрема
статтю 12 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
; у договорі
застави невірно визначено місцезнаходження предмета застави.
Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.
Між АКБ "Причорномор'я" та ПП "Ірістон" 02.03.98 був
укладений кредитний договір N 6/1-98, згідно з яким банк надав
позичальнику кредит у сумі 150000 доларів США.
Між МПП "Геракл", майновим поручителем ПП "Ірістон" та АКБ
"Причорномор'я" 02.03.98 був укладений договір застави. Згідно з
умовами договору предметом застави є нерухоме майно (приміщення) у
нежилому будинку, що знаходиться у м. Дніпропетровську.
Дійсність кредитного договору N 6/1-98 була підтверджена
рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 23.07.99
та постановою заступника голови арбітражного суду
Дніпропетровської області від 14.09.99 про перевірку цього рішення
в порядку нагляду у справі N Д19-34.
Що стосується договору застави, то арбітражний суд
обґрунтовано відмовив у позові про визнання його недійсним,
оскільки відповідно до Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
у
договорі застави має бути зазначено найменування, місцезнаходження
сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк
виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які
інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути
досягнута згода. Зазначені умови передбачено пунктом 1 договору
застави. Подальші зміни цих умов не тягнуть за собою недійсності
договору застави.
Твердження заявника про недостатність опису предмета застави,
який є у договорі, для його ідентифікації не приймається до уваги,
оскільки опис майна, передбачений статтею 12 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, має бути достатнім для ідентифікації цього
майна серед інших об'єктів. У пунктах 2 і 3 спірного договору
наводиться опис заставлених приміщень з посиланням на документи
БТІ. Цього опису достатньо для ідентифікації предмета застави, а
тому вимоги статті 12 Закону України "Про заставу" є виконаними.
За таких обставин не можна вважати недійсним договір застави
внаслідок помилки в зазначенні адреси заставлених приміщень,
оскільки опис майна, включений до пункту 2 спірного договору, не
залишає сумніву, які саме будівлі заставлено.
Зважаючи на викладене, судова наглядова колегія вважає, що
рішення та постанова арбітражного суду Дніпропетровської області
відповідають матеріалам справи та чинному законодавству і підстав
для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 106 - 108 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду
України П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 04.09.2000 та постанову від 21.12.2000
арбітражного суду Дніпропетровської області у даній справі
залишити без змін.