ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 580/2069/20

касаційне провадження № К/990/26080/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" Ватутінської міської ради Черкаської області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.)

у справі № 580/2069/20

за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" Ватутінської міської ради Черкаської області

до Головного управління ДПС у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Ватутінське комунальне виробниче підприємство "Водоканал" Ватутінської міської ради Черкаської області (далі - Ватутінське КВП "Водоканал", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року № 0025095004.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доктринальне тлумачення статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) не дає підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасну реєстрацію чи нереєстрацію податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши спірні податкові накладні, дійшов висновку, що частина таких податкових накладних в графі "не підлягає наданню отримувачу (покупцю)" містить позначку "Х", а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини " 02" або " 11", що свідчить про те, що такі податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Крім того, вказав на хибність висновків суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , оскільки, не незважаючи на те, що законодавець передбачив ретроспективну дію таких положень, він поширив їх дію лише на ті штрафні санкції, які нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Постановою від 18 травня 2022 року Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд наголосив на необхідності звернути увагу на наступне: 1) зазначення у верхній лівій частині податкових накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" типу причини " 02" та " 11" не свідчить однозначно про оподаткування таких операцій податком на додану вартість, так само як і не виключає оподаткування операцій за такими накладними податком на додану вартість. Відтак для з`ясування питання щодо оподаткування суд мав би дослідити зміст господарських операцій, за якими вони були складені; 2) аналіз положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) свідчить про те, що законодавчою метою запровадження відповідних змін слугувало звільнення платників податків від надмірного тягаря відповідальності, у зв`язку із наявністю недоліків (непропорційності) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не надаються покупцю товарів. Вимога ж щодо перебування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано відповідні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) станом на дату набрання чинності цим Законом обумовлена дотриманням принципу стабільності та уникненням повторного перегляду питань, які знайшли своє остаточного вирішення. Станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом грошові зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2020 року № 0025095004 сплачені не були, позов було подано в межах строку, визначеного статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, що доводить правомірність поведінки позивача в частині реалізації свого права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень. Верховний Суд зазначив, що в даному випадку судом апеляційної інстанції допущено надмірне формальне тлумачення пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) в частині визначення переліку осіб, на які поширюється дія його положень, в результаті чого застосовано несприятливий та обмежувальний наслідок для платника податків.

Постановою від 17 серпня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року. Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Ватутінського КВП "Водоканал" до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовив.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в усіх спірних накладних у графі V наявна відмітка про оподаткування податком на додану вартість за кодом ставки 20 % та визначена сума податку на додану вартість, що дає підстави для висновку про те, що жодна із послуг, які надавалися позивачем, не належить до господарських операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою або операцій, які звільнені від оподаткування, відтак, оскільки податкові накладні містять відмітку про те, що вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини "2" та " 11", проте містять інформацію про нарахований податок на додану вартість, то податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються таким податком. Тобто, за даних обставин встановлений лише один з двох елементів для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладених. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем 20 лютого 2020 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, то відповідні норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення станом на момент його прийняття податковим органом. На думку апеляційного суду, у разі накладення даних штрафних санкцій до внесенних змін щодо анулювання/зменшення відповідальності, податковий орган має відкликати винесене податкове повідомлення-рішення, а при відмові в здійсненні такого, платник податків має оскаржувати дії/бездіяльність/рішення податкового органу за наслідком розгляду такої заяви, при цьому, у даному випадку, вказане не є предметом розгляду в цій справі.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, що при вирішенні цієї справи судом не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 160/1553/19, від 06 січня 2021 року у справі № 560/1866/19, від 11 січня 2021 року у справі № 320/3307/19, від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.001225, від 04 серпня 2022 року у справі № 600/1208/21-а, від 11 жовтня 2021 року у справі № 320/5741/19, від 01 квітня 2021 року у справі № 620/2515/19, від 09 червня 2021 року у справі № 620/2436/19, від 15 червня 2021 року у справі № 640/5138/19, від 10 червня 2021 року у справі № 640/19407/19, від 31 березня 2021 року у справі № 640/6342/19.

Ухвалою від 17 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ватутінського КВП "Водоканал".

14 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що ГУ ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку Ватутінського КВП "Водоканал" щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, за результатами якої складено акт від 27 січня 2020 року № 389/23-00-50-04-007/24359125.

Відповідно до висновків акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України в результаті несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року № 0025095004, яким до позивача застосовано штраф у сумі 738 898,30 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача-платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За правилами пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) , який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 у такій редакції: "Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…".

Крім того, вказаним Законом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) пунктом 73, за змістом якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) , застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) , застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Пізніше, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців" (786-20) , який набрав чинності 08 серпня 2020 року, у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України (2755-17) в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) , строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова " 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами " 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень"; в абзаці другому цифри і слова " 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами " 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, можна дійти висновку, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податку на додану вартість звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) .

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що відповідні положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) , у разі якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

У такий спосіб законодавець, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, що не надається покупцю товарів/послуг, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) умов.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта в часі (ex post facto) - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи судовими інстанціями чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах, а саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) за наведених у цій же нормі умов.

При цьому слід враховувати, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаються грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

В Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (466-20) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, щодо яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань.

Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , законодавцем не передбачено.

Натомість для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) закріплено відмінне від загального розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за відповідним податковим повідомленням-рішенням не сплачено.

Крім того, відповідно до вказаних змін контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Право ж на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) належить виключно контролюючому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Таке правозастосування відповідає усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 17 липня 2020 року у справі № 640/5138/19, від 06 серпня 2020 року у справі № 200/7002/19-а, від 10 серпня 2020 року у справі № 640/6528/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 520/3188/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19).

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що податкові накладні зареєстровано позивачем у період, визначений пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) ; грошове зобов`язання, збільшене згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2020 року № 0025095004, є неузгодженим та відповідає наведеним вище вимогам; контролюючим органом не здійснювався перерахунок платнику суми штрафу та нове податкове повідомлення-рішення на адресу позивача не надсилалося.

За таких обставин Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, але неправильно застосував відповідну норму матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За приписами частини четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в його мотивувальній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" Ватутінської міської ради Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року скасувати.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року змінити у мотивувальній частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник